Психологія спілкування.

Started by Vitaliy Bidyuk on Monday, December 21, 2009

Participants:

Showing all 1 post
12/21/2009 at 7:51 AM

Хочу декілька думок висловити на тему спілкування між людьми, а родичами, далекими та близькими - особливо. Чим можна пояснити такий феномен як неохоче спілкування між своїми членами роду. Ще коли маленькі діти, весело граються і радіють зустрічами між собою, знають про кожного все, без ніяких комплексів спілкуються між собою. По мірі дорослішання десь стираються ті «контакти» спілкування, рідні бачаться все рідше та рідше. Цивілізація роз"єднує їх все більше і більше. Поженились, поодружувались брати і сестри, позаводили свої сім"ї.
"...та залишить жінка батьків своїх і приліпиться до чоловіка свого і тайна ця є велика".
Пам"ятаю покійного учителя історії, сусіда Пугаченка Івана Степановича. Він завжди на якесь свято висилав нам поштову листівку, хоча жив поряд з нами. В ті, відносно недалекі 60 - 80 роки, було в моді підписувати знайомим, друзям, однокласникам, вчителям красиві різнобарвні листівки.
Ніщо не стоїть на місті, все тече, все міняється, розвивається цивілізація, розвиваються технології. Зараз є набагато кращі листівки на на любий смак і вподобання. На заміну, вірніше на додачу в інтернеті появилося безліч різних соціальних сіток, блогів для спілкування. Хочеш створюй свою групу для спілкування, наприклад шанувальників пива, любителів жінок, футбольних фанатів тощо. Однокласники шукають і спілкуються зі всіх куточків, розшукують колишніх знайомих і любовників з санаторію чи місця відпочинку. Згадують зустрічі і приємні вечори на узбережжі моря. І ці ж самі однокласники неохоче спілкуються з своїми родичами, навіть батькам своїм рідко пишуть, рідко дзвонять, або все рідше і рідше.
З однієї сторони можна пояснити тим, що в силу різних причин пороз"їзжалися по всьому світі , як писав Т. Г. Шевченко - порозбігалися по світі, як руді миші. А з другої, спілкування це і є спілкування і від частоти спілкування вимірюється відстань між людьми в зворотній пропорції. В житті виходить, що з сусідом більше поговориш по душі, та вип"єш горілки, ніж з рідним братом. Не даром говорять, що краще сусід поруч, ніж родич далеко. Ще діють і соціальні явища з їхніми неприродними правилами, придуманими людьми з позиції теперішнього їхнього світогляду. Гроші, посада, задні думки, а що скажуть люди...
Попробуй на пляжі бути в костюмі - тебе не зрозуміють так же, як і коли будеш в плавках серед поважної громади. І злидні в реальному житті теж дають про себе знати. Подзвонити по телефону, нормально поговорити при нинішніх розцінках і зарплаті накладно. Замкнутий круг - собака хоче вусити свого хвоста. Люди в погоні за грошима спресували час і вичавили можливість спокійно поспілкуватися між собою.
То що ж тоді родичі? Чим вони відрізняються від зовсім чужих людей? Так же як і у всіх у них свої особисті інтереси, важливі справи, а родичі дальше, ніж сім"я уже заважають, додають лишного клопоту. При зустрічі для годиться спитають як справи - і на тому спасибі.
Спитай конкретно теперішню молодь, наприклад, яке дівоче прізвище бабусі, або як звати її по батькові. Не боюсь помилитися - 50% молодих внуків не дасть відповіді. І по закону віддачі про них згадають їхні внуки, але ще з меншим процентом. Отакі реалії теперішні. В природі все збалансовано. Для того, щоб щось купити потрібне, необхідно щось продати непотрібне, як казав кіт Матроскін.
Для того щоб розірвати плісняву байдужості і не зацікавленості потрібно почати з самого себе. Сказано в одній книзі: як будеш відноситися до людей, так люди будуть відноситися до тебе. Не сказано ж, що відношся до людей так, як вони відносяться до тебе.
Чим більше і глибше ми будемо знати свій рід, рідних по крові тим більше будуть знати нас наші нащадки і довше про нас будуть пам"ятати.
Не хлібом одним буде жити людина...

Showing all 1 post

Create a free account or login to participate in this discussion