Michał Dymitr Trubecki, the Prince of Trubetsk 12 August 1399 – ca 1406

Michał Dymitr Trubecki h. Pogoń Litewska was the Prince of Trubetsk 12 August 1399 – ca 1406, preceded by Korybut Demetrius Olgierdowic, succeeded by Symeon Michał Trubecki.

Michał Dymitr Trubecki was born on an auspicious day, approximately in the year 1361, in the princely city of Trubeck as the son of Korybut Demetrius Olgierdowic, Grand Prince of Trubetsk 1357 – 1379, 1388 – 12 August 1399, Briańsk 1357 – 1379, 1390 – 1399, and Starodub 1383, 87 or 88 – 1397, Prince of Druck 14th century, Perejasław-Zaleski 1379 – 1388, and Nowogród Siewierski 1386 – 1392, baptized Roman Catholic 1357 (lived 1327 – after 1404), and Princess Anastazja Riazańska. [And there is no such person as Дмитрий Старший Ольгердович. He is a fiction.]

Michał was born into a noble family with a proud lineage, bearing the heraldic emblem of the Lithuanian Chase (Pogoń Litewska). Michał Trubecki was the forefather of the Trubecki dynasty, one of the most powerful Lithuanian noble families that played a significant role in the Grand Duchy of Lithuania.

From an early age, Michał Dymitr displayed an exceptional intellect and a thirst for knowledge, setting the stage for a remarkable life ahead.

At the tender age of sixteen, tragedy struck the Gediminid (Giedyminowicze) family when Olgierd, Michał’s grandfather, the reigning Grand Duke of Lithuania, passed away. Young Jagiełło, Michał’s uncle, received the title of Grand Duke of Lithuania in 1377. His rise to power coincided with important events unfolding in the neighboring countries.

Michał's early years were marked by political turmoil and shifting alliances within the Grand Duchy of Lithuania. In 1377, the death of Olgierd, the Grand Duke of Lithuania 1345 – 1377, led to a power struggle between Jagiełło, Olgierd's son with his second wife Julianna Twerska, and Kiejstut, Michał’s grand uncle. Fearing that Kiejstut would try to install his own son Witold, Michał’s grand cousin, as the leader, Jagiełło secretly established relations with the German Teutonic Knights.

In 1381, Kiejstut managed to assume the role of Grand Duke and discovered evidence of Jagiełło's treaty with the Teutonic Knights. The conflict escalated in 1382 when Jagiełło, along with his brother Skirgiełło, Michał’s uncle, took over the Troki castle and engaged in negotiations with Kiejstut and Witold. However, Kiejstut and Witold were captured, imprisoned, and eventually separated. Kiejstut was executed, while Witold managed to escape by changing clothes with a maid Alena Mirga who was then executed. Seeking help against Jagiełło, Witold turned to the German Teutonic Knights and gathered popular support to challenge Jagiełło's rule.

In 1386, Jagiełło and Witold signed a treaty with Poland, known as the Union of Krewo, in which Jagiełło agreed to convert to Christianity and strive for the conversion of all Lithuania. Jagiełło married Queen Jadwiga of Poland and was crowned King, ruling jointly with her from Krakow over Lithuania and Poland. During this period, Michał witnessed the conversion to Christianity led by Jagiełło, which included granting eternal ownership of lands to the nobility, establishing a tax-free Polish clergy, and introducing Catholicism to Lithuania.

In 1387, Jagiełło founded the Archdiocese of Wilno and granted Magdeburg rights to Wilno, making it the first self-governing Lithuanian city. Witold, as the head of the Grodno region, allowed Jews and other foreigners to live and conduct business in Lithuania.

In the years that followed, Michał experienced significant military conflicts and diplomatic negotiations. Most likely, he participated in the Battle of the Worskla River on August 12 or 16, 1399, in which his brother Iwan Skindyr died. The battle resulted in a decisive victory for the Tatars against the combined forces of Witold, the Grand Duke of Lithuania, Tuqtamış, Iwan Borisowicz, Wingold, Demetrius Korybut, Hleb Światosławowicz, the Prince of Smoleńsk 1392–1395, Spytek Melsztyński, Hanus, and Thomas Surville. Michał survived the battle as he is not mentioned among the fallen.

At the age of 38, tragedy struck the Trubecki family when Iwan Dymitr Skindyr was killed. The young Michał Dymitr found himself thrust into the realm of leadership sooner than expected, assuming the title of Prince of Trubetsk in the year 1399. His ascent to power coincided with significant events unfolding in the neighboring lands.

However, in 1399, at the age of 38, Michał was appointed as the Prince of Trubetsk, a country located in the triangle between modern-day Belarus, Ukraine and Russia. He succeeded his father Korybut Demetrius, who had held the position before him. As Prince of Trubetsk, Michał was responsible for governing and administering the territory and maintaining good diplomatic relationships with neighboring rulers.

On the 8th of February 1400, the Teutonic Knights of the Cross, with the assistance of Witold and Charles II, the Duke of Lorraine, achieved a momentous victory over Samogitia. This marked the first triumph in a long and arduous struggle for dominion in the region. The outcome of this battle would have a lasting impact on the geopolitical landscape that Michał Dymitr would later navigate.

In July of the same year, another seminal event occurred when King Jagiełło issued an edict founding the University at Cracow, Poland. This establishment of an esteemed seat of learning would shape the intellectual climate of the region and lay the foundation for Michał Dymitr's future pursuits.

The year 1401 witnessed significant developments in the relationship between Poland and Lithuania. On the 9th of January, in the city of Marienburg (Malbork), approximately 80 Lithuanian barons embraced Catholicism through baptism. This religious conversion signaled a strategic move to align with the Catholic Church and its political influences.

Just over a week later, on the 18th of January, Witold and the country's dukes submitted documents to Poland, pledging that Witold would rule Lithuania as a vassal to Poland and return the country to Polish control upon his death. This act solidified the ties between the two nations and laid the groundwork for future cooperation and shared governance.

Amidst these political developments, the first Samogitian uprising erupted on the 13th of March, with support from Witold. The uprising was directed against the German knights and marked a significant challenge to their authority in the region. Despite the initial uprising, Lithuanian and Polish forces were unable to capture the city of Marienburg, as the Knights put up a fierce defense.

In the same year, the Wilno-Radom Act was signed between Lithuania and Poland, signifying an agreement between Witold and Jagiełło, as well as the noblemen of both countries. The act recognized the independence of the Grand Duchy of Lithuania, establishing a legal framework for their continued partnership.

In 1402, amidst growing tensions, Świdrygiełło, Michał’s uncle, a prominent figure in Lithuanian politics, crossed over to the Knights of the Cross in Marienburg. He vowed to uphold the Salin treaty, which had been broken by Witold, further complicating the political dynamics within the region.

At the age of 43, tragedy struck the Trubecki family when Korybut Demetrius Olgierdowic, the former Prince of Trubetsk, passed away.

The year 1406 brought another significant setback for Lithuania, as Southern Lithuania surrendered to the Teutonic Knights for the second time on the 7th of January. This defeat posed a considerable challenge to Michał Dymitr's authority and tested his leadership skills.

During his brief reign, Michał married to an unknown wife, and had two sons: Symeon, Prince of Trubetsk ca 1406 – 1411, and Świsłocz, December 23, 1394 – ca 1406; and Jerzy, Prince of Trubetsk 1411 – 1445. Although the exact dates of their births are unknown.

Unfortunately, Michał's reign as the Prince of Trubetsk was brief. Michał Trubecki, the progenitor of the Trubeckis, son of Demetrius Korybut, and grandson of Olgierd, the Grand Duke of Lithuania, ruled The Principality of Trubetsk from August 12, 1399 until about 1406, more than 300 square miles of territory of the former Principality of Severia (Siewierszczyzna; 1185 – 1240, 1386 – 1392).

Undeterred by the setback, Duke Witold, accompanied by Polish and German forces, embarked on a military campaign against the Grand Duchy of Moscow on the 21st of January 1407. This marked the second such campaign and highlighted Michał Dymitr's commitment to regional stability and the defense of Lithuanian interests.

In 1408, Michał Dymitr and Witold made a notable decision by granting self-rule status to Kaunas (Kowno), a city that had first been mentioned in the summer of 1361. This act of decentralization aimed to empower local governance and foster a sense of autonomy within the city.

The year 1410 brought a turning point in the struggle against the Teutonic Knights. On the 15th of July, Lithuanian-Polish forces, led by Witold and Jagiełło, achieved a resounding victory at the Battle of Tannenberg (Grunwald), halting the Knights' eastward expansion along the Baltic. The battle resulted in the death of Grand Master Ulrich von Jungingen and dealt a severe blow to the Knights' power. The subsequent Treaty of Toruń saw the Knights relinquish Samogitia to Witold, further consolidating Lithuanian control over the region.

In 1411, on the 1st of February, Lithuania, Poland, and the Knights of the Cross signed the Toruń Peace Treaty. This treaty marked the return of Samogitia to Lithuania, but the city of Memel (Kłajpeda) remained under the Knights' control.

In 1413, Michał Dymitr Trubecki witnessed the first joint congress of Lithuanian and Polish magnates convoked in Horodło. This landmark event established a joint union relationship and laid the groundwork for greater cooperation between the nobility of the two nations.

Continuing his diplomatic efforts, Michał Dymitr participated in the Catholic Church Council at the Prince-Bishopric of Constance in 1416. Both Lithuanian and Polish delegations presented grievances against the Teutonic Knights, seeking redress for their actions and advocating for justice.

In 1418, a proposal for union between the Orthodox and Catholic Church was put forth by Orthodox Metropolitan Grigorij Cambłak at the Constance Church Synod. This proposal aimed to bridge the religious divide and foster unity within the region.

Throughout the reign of Jerzy Michał Trubecki, Michał Dymitr faced numerous challenges, ranging from military conflicts to diplomatic negotiations. His steadfast administration, strategic alliances, and commitment to regional stability left an indelible mark on the history of Lithuania and Poland. The details of his life beyond the year 1423 remain obscured, leaving room for further exploration of his legacy and contributions to the region.

No source information has been preserved about Michał's further fate, and he probably passed away after 1423, as there is no further mention of him in historical records after that date. The exact cause and circumstances of his death are unknown, but however, his legacy lived on through his sons and the Trubecki dynasty, which remained an influential Lithuanian family for an infinite number of years. While not much is known about Michał's reign as the Prince of Trubetsk, it is clear that his sons Symeon and Jerzy both went on to become prominent figures in Lithuanian politics. Symeon was the Prince of Trubetsk, and Swisloch, while Jerzy also held the position of Prince of Trubetsk.

Michał had five brothers: Iwan Skindyr (Skinder), died August 12, 1399 on the Worskla river; Andrej, Prince of Trubetsk 1379 – 14.2.1386, died August 12, 1399 on the Worskla river; Iwan II, died after 1431; Zygmunt, pretender to the Bohemian throne, died 1435; and Fiodor, Prince of Nieśwież, and Zbaraż, Starost of Podolia, ancestor of Princes Zbaraski-Wiśniowiecki, living 1422 – 1440. Michał had three sisters: Anastazja Kaszyńska; married before 1400 Prince Wasyl III Kaszyński of Twer (+1426); Helena Korybutówna, married before January 16, 1407 Johann II Ferreus, Prince of Tropawa, Racibórz, and Karniów (ca 2. 2. 1375 – 1424), died after March 2, 1449; Maria Worotyńska, married Prince Fiodor Worotyński (+after 1455). They also played active roles in Lithuanian politics.

Took from his name and title, his descendants ruled this country independently until The Treaty of Polanowo (on Wiaźma River), June 14, 1634, united their principality to the Polish-Lithuanian Commonwealth. Although it was lost a few years later, the Trubecki family stayed in The Principality of Trubetsk to the June of 1672, because then it went to the rule of Muscovy (Alexis of Muscovy).

Today, Michał Dymitrowicz Trubecki h. Pogoń Litewska is remembered as a member of a powerful Lithuanian dynasty and an important figure in the history of the Grand Duchy of Lithuania. Despite his short reign as the Prince of Trubetsk, he left a lasting impact on the history of Lithuania and its people.

Footnotes

A. Supruniuk, Płock Voivode Abraham Socha. A contribution to the genealogy of the Mazovian Nałęczów, [in:] A. Supruniuk, Szkice o rycerstwa Mazowieckie 14th / 15th century, Toruń 2008, ISBN 978-83-89376-69-5, pp. 7-8.

J. Tęgowski, The First Generations of Giedyminowicze, Poznań - Wrocław 1999, ISBN 83-913563-1-0, p. 79.

http://www.naukowy.pl/encyklo.php?title=Micha%C5%82_Trubecki

http://pl.wikipedia.org/wiki/Micha%C5%82_Trubecki

The Principality of Trubetsk

The Ruling Princes

Nowogród Siewierski....................until 1164

RURYKOWICZE

• 1. Wsiewołod Światosławicz Buj-Tur (Kursk, 1180 – 1196)....................1164 – 1196

Nowogród Siewierski....................1196 – 1202

• 2. Światosław Wsiewołodowicz (Włodzimierz Wołyński, 1206 – 1210)....................1202 – 1211

Nowogród Siewierski....................1211 – 1212

• 3. Światosław Wsiewołodowicz (Veliky Novgorod, 1232)....................1212 – 1232
• 4. Andrzej Światosławicz....................1232 – 1240

Golden Horde....................1240 – 1357

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

• 5. Demetrius Korybut (Briańsk, 1357 – 1379, 1390 – 12 August 1399)....................1357 – 1379
• 6. Andrzej Dymitrowicz Trubecki....................1379 – 14 February 1386
• 7. Wingold (Andrzej Olgierdowicz Wońifantij)....................14 February 1386 – 1388
• 8. Demetrius Korybut....................1388 – 12 August 1399; died after 1404
• 9. Michał Dymitrowicz Trubecki....................12 August 1399 – ca 1406
• 10. Symeon Michałowicz Trubecki (Świsłocz, 1400 – ca 1406)....................ca 1406 – 1411; died after 1411
• 11. Jerzy Michałowicz Trubecki....................1411 – 1445; died after 1445

WOŁŁOWICZE

• 12. Hrynko Chodkiewicz Wołłowicz h. Bogoria....................1445 – ca 1451

GIEDYMINOWICZE–CZARTORYSCY

• 13. Iwan Wasylewicz Czartoryski....................ca 1451 – March 1460

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

I BRANCH

• 14 I. Iwan Symeonowicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 I. Serapion Symeon Iwanowicz Perski Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1508
• 16 I. Fiodor Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1536
• 17 I. Iwan Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1538
• 18 I. Adrian Andrzej Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 25 May 1546
• 19 I. Bazyli Symeonowicz Trubecki....................1508 (¼ of ½ principality) – 1540
• 20 I. Sawwa Michał Andrzejowicz Trubecki.................... 25 May (16 May) 1546 (½ principality) – 14 December (5 December) 1547

II BRANCH

• 14 II. Aleksander Jerziewicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 II. Iwan Jerziewicz Trubecki....................1490 (½ principality) – 1500, 1503 – 24 January (15 January) 1520
• 16 II. Symeon-Bogdan Aleksandrowicz Trubecki.................... 24 January (15 January) 1520 (½ principality) – 1535
• 17 II. Michał Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality)
• 18 II. Aleksander Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality), 14 December (5 December) 1547 (all of the principality) – after 1 February (23 January) 1566

The Tsardom of Muscovy.................... after 1 February (23 January) 1566 – 1609

I Rzeczpospolita....................1609 – 1611

• 21. Wigund-Jeronym Trubecki....................1611 – 1634
• 22. Piotr Wigunt Trubecki....................1634 – 16 September 1644 (½ principality)
• 23. Aleksander Czarny Książę Trubecki....................1634 – 1657 (½ principality)

The Tsardom of Muscovy....................1657 – 27 March (17 March) 1660

• 24. Aleksy Trubecki.................... 27 March (17 March) 1660 – June 1672

The Tsardom of Muscovy....................from June 1672

Michal Dzimitrawič Trubiacki h. Pahoń Litoŭskaja byla kniaziem Trubiackim. Kirawannie 12 žniŭnia 1399 h. - kalia 1406 h. Papiarednik Karybuta Dzimitryja Aĺhierdawiča. Pierajemnikam staŭ Siamion Michalawič Trubiacki.
Michal Trubiacki naradziŭsia ŭ 1379 h. jak syn Karybuta Dzimitryja Aĺhierdawiča, wialikaha kniazia Trubiackaha 1357 – 1379, 1388 – 12. 8. 1399, Branskaha 1357 – 1379, 1390 – 1399 i Staradubskaha 1383, 87 ci 88 – 1397, kn. Drucki 14 st., Pierajaslaŭ-Zalieski 1379 – 1388 i Nawahrud Siewierski 1386 – 1392, achryščany ŭ 1357 (žyla 1357 – paslia 1404) i kniahinia Anastazija Razanskaja. [I niama takoha čalawieka, jak Dzmitryj Staršy Oĺhierdawič. Jon wydumka.]
Michal Dzimitrawič Trubiacki byŭ rodapačynaĺnikam dynastyi Trubiackich, adnaho z najmahutniejšych litoŭskich znatnych rodaŭ, jaki adyhrywaŭ značnuju roliu ŭ Wialikim Kniastwie Litoŭskim.
Michal Trubiacki, rodapačynaĺnik Trubiackich, syn Karybuta Dzimitra i ŭnuk Aĺhierda, wialikaha kniazia litoŭskaha, walodaŭ Trubiackim kniastwam, boĺš čym na 300 kwadratnych wiorstach terytoryi byloha Siewierskaha kniastwa (Siewiarščyny). Ad jaho imia i tytula jaho naščadki samastojna kirawali hetaj krainaj, pakuĺ Palianaŭskaja damowa (na race Wiazma) 14 čerwienia 1634 h. nie dalučyla ich kniastwa da Rečy Paspalitaj. Niahliedziačy na toje, što jon byŭ stračany praz niekaĺki hadoŭ, rod Trubiackich zastawaŭsia ŭ Trubiackim kniastwie da čerwienia 1672 h., bo tady jon pierajšoŭ pad uladu Maskowii (Alieksija Maskoŭskaha).
U 1399 hodzie, wa ŭzroscie 20 hadoŭ, Michal byŭ pryznačany kniaziem Trubiackoha, krainy, jakaja znachodzilasia ŭ trochkutniku pamiž sučasnymi Bielarussiu, Ukrainaj i Rasijaj. Jon zmianiŭ swajho baćku Karybuta Dzimitryja, jaki zajmaŭ hetuju pasadu da jaho. Jak kniaź Trubiacki, Michal adkazwaŭ za kirawannie terytoryjaj i padtrymliwaŭ dobryja dyplamatyčnyja adnosiny z uladarami susiednich krain.
U Michala bylo piać bratoŭ: Iwan Skindyr (Skinder), zahinuŭ 12 žniŭnia 1399 h. na race Worsklie; Andrej, kniaź Trubiacki 1379 – 14.2.1386, zahinuŭ 12.8.1399 na r.Worsklie; Iwan II, pamior paslia 1431 h.; Žyhimont, pretendent na češski tron, pamior u 1435 h.; i Fiodar, kniaź niaswižski i zbaražski, starosta padoĺski, prodak kniazioŭ Zbaraskich-Wišniawieckich, žyŭ u 1422 – 1440 hh.. U Michala bylo try siastry: Anastazija Kašynskaja; wyjšla zamuž da 1400 h. za cwiarskaha kniazia Wasilia III Kašynskaha (+1426); Hieliena Karybutaŭna, zamužam da 16 studzienia 1407 h. Iahan II Fierej, kniaź trapaŭski, racibažski i karnioŭski (kalia 2. 2. 1375 – 1424), pamior paslia 2 sakawika 1449 h.; Maryja Waratyńskaja, zamužam za kniaziem Fiodaram Waratyńskim (+paslia 1455). Jany taksama adyhrywali aktyŭnuju roliu ŭ litoŭskaj palitycy.
Padčas karotkaha kniažannia Michal ažaniŭsia z niewiadomaj žonkaj i mieŭ dwuch synoŭ: kniazia Symiaona, kniazia Trubiackaha kalia 1406 – 1411 i swislackaha 1400 – kalia 1406; i kniaź Ježy, kniaź Trubiacki 1411 – 1445 hh.. Chacia dakladnyja daty ich naradžennia niewiadomy.
Kryničnych zwiestak pra lios Michala nie zachawalasia. Wierahodniej za ŭsio, jon udzieĺničaŭ u bitwie na race Worsklie 12 abo 16 žniŭnia 1399 h., u jakoj zahinuli jaho baćka i brat Iwan Skindyr. Wierahodna, Michal ucalieŭ u bitwie, bo siarod paliehlych jon nie zhadwajecca.
Na žaĺ, panawannie Michala ŭ jakasci kniazia Trubiackoha bylo niadoŭhim, i jon, wierahodna, pamior paslia 1420 h., bo paslia hetaj daty ŭ histaryčnych zwiestkach pra jaho boĺš niama zhadak. Dakladnaja pryčyna i abstawiny jaho smierci niewiadomyja, alie jaho spadčyna žyla praz jaho synoŭ i dynastyju Trubiackich, jakaja zastawalasia ŭplywowym litoŭskim rodam na praciahu biaskoncaj koĺkasci hadoŭ. Niahliedziačy na toje, što mala što wiadoma ab panawanni Michala jak kniazia Trubiackoha, jasna, što abodwa jaho syny Symiaon i Ježy stali wiadomymi dziejačami litoŭskaj palityki. Symion byŭ kniaziem Trubiackim i Swislackim, a Ježy taksama zajmaŭ pasadu kniazia Trubiackaha.
Sionnia Michal Dzimitrawič Trubiacki h. Pahoń Litoŭskuju ŭspaminajuć jak čliena mahutnaj litoŭskaj dynastyi i wažnuju asobu ŭ historyi Wialikaha Kniastwa Litoŭskaha. Niahliedziačy na karotkaje kniažannie jak kniaź Trubiacki, jon pakinuŭ praciahly slied u historyi Litwy i jaje naroda.

Michaił Dzmitryjewič Trubiacki h. Pahonia Litoŭskaja byŭ kniaziem Trubiackim. Panawannie: 12 žniŭnia 1399 – pryblizna 1406. Papiaredničaŭ: Dzimitryj Korybut Oĺhierdawič. Pierajemniki: Siamion Michajławič Trubiacki.

Trubiacki h. Pahonia Litoŭskaja, ich rodapačynaĺnik Michal, syn Karybuta Dzimitra i ŭnuk wialikaha kniazia litoŭskaha, Woĺha, atrymaŭšy ŭ departamiencie Kniastwa Trubiackaha, boĺš za 300 kwadratnych miĺ šyrokaj ulasnasci ŭ Siewiarščynie, uziaŭšy ad jaje imia i tytul, jaho naščadki kirawali hetaj majomasciu samastojna, pakuĺ pieršaja damowa 1634 h. nie adnawila ich kniastwa ŭ skladzie Rečy Paspalitaj, choć praz niekaĺki hadoŭ jano bylo stračana, rod Trubiackich prabwŭ u Poĺščy niadoŭha, bo ŭžo ŭ 1656 h. wiarnuŭsia pad uladu Rasii ; isnujuć u Rasii ŭ 19 st.

Krynica: A.A. Kasinski, Hieraĺdyčny dawiednik, T.1.

Michaił Dzmitryjewič Trubiacki h. Pahonia Litoŭskaja (ka. 1378 – pamior u pačatku XV stahoddzia), hiercah Trubiacki, syn hiercaha Druckaha, Dzmitryja Korybuta Aĺhierdoŭskaha i kniahinia Anastazja Riazańskaja (naradzilasia 1357 hoda).

Reziume

U krynicach Michaił Trubiacki wystupaje jak rodapačynaĺnik rodu kniazioŭ Trubiackich. Ad niewiadomaj žonki jon pakinuŭ dwuch synoŭ: Siamiona i Juryja. Krynic pra lios Michaiła nie zachawalasia. Chutčej za ŭsio, jon udzieĺničaŭ u bitwie na race Worskla 12 ci 16 žniŭnia 1399 h., u jakoj zahinuli jaho baćka i brat Iwan Kindzir. Michaił, wierahodna, wyžyŭ u bitwie, bo siarod zahinuŭšych jaho nie zhadwajuć. Wierahodna, jon pamior u pačatku XV stahoddzia.

Znoski

^ JA. Tehoŭski, Pieršyja pakalienni Hiedyminawičaŭ, Poznań - Wroclaŭ 1999, s. 79. ^ A. Supruniuk, plocki wajawoda Abraham Socha. Uklad u hieniealohiju mazawieckaha Nalienčuwa, [u:] A. Supruniuk, Szkice o rycerstwa Mazowieckie XIV / XV st., Toruń 2008, ISBN 978-83-89376-69-5, s. 7-8. Biblijahrafija [prawi%C4%87]

Tęgowski J., Pieršyja pakalienni Hiedyminawičaŭ, Poznań - Wroclaŭ 1999, ISBN 83-913563-1-0, s. 79.

http://www.naukowy.pl/encyklo.php?title=Micha%C5%82_Trubecki

http://pl.wikipedia.org/wiki/Micha%C5%82_Trubecki

Kniastwa Trubiackie

Kirujučyja kniazi

Nowogród Siewierski....................until 1164

RURYKOWICZE

• 1. Wsiewołod Światosławicz Buj-Tur (Kursk, 1180 – 1196)....................1164 – 1196

Nowogród Siewierski....................1196 – 1202

• 2. Światosław Wsiewołodowicz (Włodzimierz Wołyński, 1206 – 1210)....................1202 – 1211

Nowogród Siewierski....................1211 – 1212

• 3. Światosław Wsiewołodowicz (Veliky Novgorod, 1232)....................1212 – 1232
• 4. Andrzej Światosławicz....................1232 – 1240

Golden Horde....................1240 – 1357

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

• 5. Demetrius Korybut (Briańsk, 1357 – 1379, 1390 – 12 August 1399)....................1357 – 1379
• 6. Andrzej Dymitrowicz Trubecki....................1379 – 14 February 1386
• 7. Wingold (Andrzej Olgierdowicz Wońifantij)....................14 February 1386 – 1388
• 8. Demetrius Korybut....................1388 – 12 August 1399; died after 1404
• 9. Michał Dymitrowicz Trubecki....................12 August 1399 – ca 1406
• 10. Symeon Michałowicz Trubecki (Świsłocz, 1400 – ca 1406)....................ca 1406 – 1411; died after 1411
• 11. Jerzy Michałowicz Trubecki....................1411 – 1445; died after 1445

WOŁŁOWICZE

• 12. Hrynko Chodkiewicz Wołłowicz h. Bogoria....................1445 – ca 1451

GIEDYMINOWICZE–CZARTORYSCY

• 13. Iwan Wasylewicz Czartoryski....................ca 1451 – March 1460

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

I BRANCH

• 14 I. Iwan Symeonowicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 I. Serapion Symeon Iwanowicz Perski Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1508
• 16 I. Fiodor Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1536
• 17 I. Iwan Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1538
• 18 I. Adrian Andrzej Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 25 May 1546
• 19 I. Bazyli Symeonowicz Trubecki....................1508 (¼ of ½ principality) – 1540
• 20 I. Sawwa Michał Andrzejowicz Trubecki.................... 25 May (16 May) 1546 (½ principality) – 14 December (5 December) 1547

II BRANCH

• 14 II. Aleksander Jerziewicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 II. Iwan Jerziewicz Trubecki....................1490 (½ principality) – 1500, 1503 – 24 January (15 January) 1520
• 16 II. Symeon-Bogdan Aleksandrowicz Trubecki.................... 24 January (15 January) 1520 (½ principality) – 1535
• 17 II. Michał Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality)
• 18 II. Aleksander Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality), 14 December (5 December) 1547 (all of the principality) – after 1 February (23 January) 1566

The Tsardom of Muscovy.................... after 1 February (23 January) 1566 – 1609

I Rzeczpospolita....................1609 – 1611

• 21. Wigund-Jeronym Trubecki....................1611 – 1634
• 22. Piotr Wigunt Trubecki....................1634 – 16 September 1644 (½ principality)
• 23. Aleksander Czarny Książę Trubecki....................1634 – 1657 (½ principality)

The Tsardom of Muscovy....................1657 – 27 March (17 March) 1660

• 24. Aleksy Trubecki.................... 27 March (17 March) 1660 – June 1672

The Tsardom of Muscovy....................from June 1672

__________________

1348 h. 2 liutaha kryžackija rycary razhramili litoŭskaje wojska pad Strewaj.

   (BAK, 02/02/03)

1356 h. Oĺhierd Liteŭski atrymaŭ u spadčynu Bransk i pieradaŭ jaho swajmu synu Demietryjusu Korybutu. Da kanca stahoddzia wakol horada išli sprečki pamiž Jahajlam, Witoĺdam, Switryhajlam i Juryjem Smalienskim.

   (http://en.wikipedia.org/wiki/Briansk)

1361 21 sakawika wialiki kniaź Kiejstut byŭ schoplieny teŭtonskimi rycarami.

   (LHC, 21.03.03)

1362 h. Wialikija niamieckija wojski z najmitami z usioj Jeŭropy napali na Kowienski zamak. 4000 čalawiek u zamku znachodzilisia pad uladaj Wajdotasa, syna Kiejstucisa. Paslia boĺš čym 2-tydniowych bajoŭ zamak zhareŭ i amaĺ usie ŭnutry byli zabityja.

   (Ist. LH, 1948, s. 64) 1362 h. Litwa, skarystaŭšysia ŭnutranymi mižusobicy ŭ Zalatoj Ardzie, raspačala ŭlasnaje ŭwarwannie, razhramiŭšy manholaŭ u bitwie na Sinich Wodach, a taksama zawajawaŭšy zalatyja ardynskija terytoryi, takija jak Kniastwa Kijewa až da Dniapra, pierš čym jon byŭ spynieny paslia parazy ŭ bitwie na Worskli ŭ 1399 hodzie.

   (https://en.wikipedia.org/wiki/Mongol_inwasion_of_Europe)

1373 h. 15 liutaha pieršaja zhadka ab Ucieni.

   (LHC, 15.02.03)

Wialiki kniaź Oĺhierd pamior u 1377 hodzie. U Wiĺni pasadu wialikaha kniazia zaniaŭ syn druhoj žonki Jahajla. Jahajla bajaŭsia, što dziadźka Kiejstut pasprabuje pieradać kiraŭnictwa rodnamu synu Witaŭtu. Takim čynam jon ustaliawaŭ tajemnyja adnosiny z niamieckimi teŭtonskimi rycarami.

   (Ist. L.CH., 1948, s. 66)

1381 Kiejstut zachapiŭ Wiĺniu ŭ Jahajly i wyjawiŭ dokazy taho, što Jahajla padpisaŭ damowu z niamieckimi rycarami. Kiejstut uziaŭ na siabie roliu wialikaha kniazia.

   (Ist. L.CH., 1948, s. 66)

1382 WII Jahajla, syn Aĺhierda, u hramadzianskaj wajnie z Kiejstutam zachapiŭ zamak Trakus i pieradaŭ jaho swajmu bratu Skirhielo. Kiejstut i Witaŭt rušyli suprać Jahajly i damaŭlialisia ab urehuliawanni pierad bitwaj. Kiejstut i Witaŭt uwajšli ŭ lahier Jahajly i byli schoplieny, razlučany i zniawolieny. Kiejstucis byŭ zabity praz piać dzion pad ciskam Rasiei. Witaŭtu ŭdalosia ŭciačy paslia taho, jak jon pieraapranuŭsia ŭ služanku Alienu Mirhu, jakuju zatym pakarali smierciu. Witaŭt pajšoŭ da niamieckich kryžakoŭ šukać dapamohi suprać Jahajly. Z ich dapamohaj jon wiarnuŭsia ŭ Litwu i sabraŭ suprać Jahajly wojska narodnaj padtrymki.

   (Woruta No 27-28, 7/1996, s. 4) (Ist. L.CH., 1948, s. 66-68) (DrEE, 11.09.96, s. 6)

1382 h. 15 žniŭnia ŭ zamku ŭ Krewie pa zahadu Jahajly byŭ pakarany Kiastut, kniaź trocki.

   (DrEE, 9/11/96, s. 6)

1383 h. 21 kastryčnika Witaŭt byŭ achryščany ŭ Tepii paslia taho, jak šukaŭ prytulku ŭ hiercaha Mazawieckaha.

1384 h. 30 studzienia Witaŭt pieradaŭ Kryžakam Žamojć i paslia atrymannia Trokaŭ abiacaŭ služyć u jakasci wasala ordena.

   (LHC, 30/01/2003)

1385 h. 18 studzienia ŭ Krakaŭ prybyla litoŭskaja deliehacyja ŭ Skirhielo, jakaja ad imia Jahajly prasila ruki Jadwihi.

   (LHC, 18.01.2003)

1385 h. 14 žniŭnia Jahajla i jaho braty padpisali ŭ Kryjeŭskim zamku damowu z Poĺščaj. Tut jon zhadziŭsia pryniać chryscijanstwa i imknucca da nawiartannia ŭsioj Litwy, a zatym abjadnannia Litwy i Poĺščy. Dahawor utrymliwaŭ taksama pahadniennie ab wyzwalienni ŭsich katolikaŭ z palonu i ab dapamozie Poĺščy wiarnuć usiu ziamliu, jakuju jana stracila niamieckim rycaram. Witoĺd uhawaryŭ Jahajlu pajechać u Poĺšču i pakinuć Litwu, kab jana sama kirawala.

   (H of L, 1931, s. 48) (Ist. L.H., 1948, s. 68)

1386 h. 2 liutaha Jahajla byŭ abrany karaliom Poĺščy.

   (BAK, 02/02/03)

1386 h. 15 liutaha ŭ Litwie bylo ŭwiedziena chryscijanstwa, kali ŭ Krakaŭskim sabory byli simwalična achryščany Wialiki kniaź Jahajla i Witaŭt. Jahajla ažaniŭsia z karaliewaj Jadwihaj (12) i byŭ karanawany ŭ Poĺščy. Razam jany stali kniažyć z Krakawam, Litwoj i Poĺščaj. Jahajla paddaŭsia abmiežawanniam, što biez dazwolu poĺskaj šliachty nieĺha prymać wažnyja rašenni.

   (Dr., 7/96, W1 № 1, s. 5) (Ist. L.H., 1948, s. 69) (DrEE, 9/11/96, s. 6)

1386 h. 4 sakawika Jahajla karanawaŭsia karaliom Poĺščy.

   (LHC, 3/4/03)

1386 h. Jahajla wiarnuŭsia ŭ Litwu i pačaŭ wykaraniać usiu pahanskuju praktyku. Sapraŭdny pierachod u katalictwa pačaŭsia siarod šliachty. Za swajo nawiartannie jon daŭ šliachcie ŭ wiečnaje walodannie swaimi ziemliami i majontkami i swabodu ad pracy dlia wialikaha kniazia. Kab spynić razwiccio hrečaskaha prawaslaŭja, jon zabaraniŭ zmiešanyja šliuby. Bylo stworana swabodnaje ad usich padatkaŭ poĺskaje swiatarstwa.

   (Ist. L.H., 1948, s. 69) (Ist. L.H., 1948, s. 70)

1387 h. 17 liutaha Jahajla zasnawaŭ Wilienskuju archidyjaceziju i pieradaŭ ziamliu siadzibie biskupa.

   (LHC 2/17/03) 1387 h. 17 liutaha ŭpieršyniu zhadwajecca Malietaj.

   (LHC, 17.02.03)

1387 h. 22 liutaha Jahajla wydaŭ praklamacyju ab pierachodzie ŭsich litoŭcaŭ u katalictwa.

   (LHC, 22.02.03)

1387 h. 22 sakawika Jahajla nadaŭ Wiĺni mahdeburhskaje prawa. Wiĺnia stala pieršym samakirujučym litoŭskim horadam.

   (LHC, 22.03.03)

1388 h. 12 sakawika papa Urban WI upaŭnawažyŭ poznańskaha biskupa Dabrahosta zasnawać Wilienskuju archidyjaceziju.

   (LHC, 3/12/03)

1388 h. Witaŭt jak starosta Hrodzienščyny dazwoliŭ jaŭrejam žyć, zajmacca bizniesam, brać hrošy ŭ doŭh, stwarać swaje supolki i suddziaŭ u Litwie. Padobnymi swabodami karystalisia i inšyja inšaziemcy, u tym liku tatary.

   (Ist. L.CH., 1948, s. 73)

1389 h. 10 studzienia Jahajla ŭpaŭnawažyŭ wilienskich biskupaŭ budawać kascioly i zaklikaŭ wiernikaŭ achwiarawać 10% na ich utrymannie.

   (LHC, 1/10/03)

1389 h. Jahajla adnawiŭ adnosiny z teŭtonskimi rycarami i dazwoliŭ im ustaliawać ich u zachodniaj Litwie. Liudzi paŭstali suprać rycaraŭ i schapili wysokaha čynoŭnika, jakoha spalili žyŭcom swaim pahanskim baham.

   (Ist. L.CH., 1948, s. 71)

kalia 1389 h. Paslia wiartannia ŭ Poĺšču Jahajla abraŭ wialikim kniaziem swajho brata Skirhiela nad Witoĺdam, jakomu bylo dawierana kirawannie Hrodna.

   (Ist. L.CH., 1948, s. 71)

1390 h. Anhlijski karoĺ Hienrych IW padtrymliwaŭ niaŭdaluju ablohu Wiĺni teŭtonskimi rycarami razam sa swaimi 300 rycarskimi tawaryšami na praciahu ŭsiaho hoda. Padčas hetaj kampanii Hienrych Bolinhbrok taksama wykupiŭ palonnych litoŭskich kniazioŭ, a zatym, jak pawiedamliajecca, wywiez ich nazad u Anhliju. Druhi pachod karalia Hienrycha ŭ Litwu ŭ 1392 hodzie iliustruje finansawyja prybytki, jakija Orden atrymaŭ ad hetych kryžakoŭ. Jaho niewialikaja armija skladalasia z boĺš čym 100 čalawiek, u tym liku lučnikaŭ z luka i šasci mieniestreliaŭ, na ahuĺnuju sumu 4360 funtaŭ sterlinhaŭ na kašaliok Lankasteraŭ. Značnaja častka hetaha pryniesla karysć miascowaj ekanomicy praz nabyccio stalowych pryboraŭ i arendu lodak i abstaliawannia. Niahliedziačy na namahanni Bolinhbroka i jaho anhlijskich kryžakoŭ, dwuchhadowyja napady na Wiĺniu akazalisia biezwynikowymi.

   (http://en.wikipedia.org/wiki/History_of_Wilnius)

1392 Witoĺd (pamior u 1430), syn Kiejstuta, zakliučyŭ z Jahajlam pieramirje. Raniej jon druhi raz zwiarnuŭsia pa dapamohu da kryžakoŭ pad Marĺburham i wykarystaŭ heta, kab atrymać u Jahajly ŭladu nad Litwoj. Pieramirje z Jahajlam razjušyla kryžakoŭ, jakija adnawili napady na zachodnija niziny Litwy.

   (H of L, 1931, s. 52) (Ist. L.H., 1948, s. 72)

1392 h. Pry Witoĺdzie pačalosia pryhonnaje prawa, kali zamožnyja pamieščyki atrymliwali pastajannaje walodannie swaimi ziemliami i prawa pradawać nieruchomuju majomasć.

   (Ist. L.CH., 1948, s. 76)

1397 h. 26 studzienia Witaŭt padpisaŭ damowu z kryžakami, alie Žamojć nie byla ŭkliučana.

   (LHC, 26.01.03)

1398 h. U Salinasie na Niomnie adbyŭsia zjezd narodnaj šliachty. Jany nazywali Witaŭta karaliom Litwy i wiali pieramowy z Teŭtonskim ordenam ab niezaliežnasci.

   (DrEE, 10.05.96 h., s. 5)

1399 h. 12 žniŭnia bitwa pad Worskli (Ukraina) stala wialikaj bitwaj u siaredniawiečnaj historyi Uschodniaj Jeŭropy. Wajalisia pamiž tatarami pad kamandawanniem Edyha i Temura Kutluha i wojskami Tochtamyša i wialikaha kniazia litoŭskaha Witaŭta. Bitwa skončylasia rašajučaj pieramohaj tataraŭ.

   (https://en.wikipedia.org/wiki/Mongol_inwasion_of_Europe)

c1399 U Poĺščy karaliewa Jadwiha pamierla pry rodach wa ŭzroscie 25 hadoŭ.

   (SFC, 6.09.97 h., s.A10) 1399 ruskich lietapisaŭ pakazwajuć, što kali Kijewu pahražali tatary, kijaŭlianie pawinny byli zaplacić chanu Cimuru Kutluku kantrybucyju ŭ pamiery 3000 litoŭskich rublioŭ.

   (Nawiny, 17.12.10)

1400 h. 8 liutaha teŭtonskija rycary z dapamohaj Witoĺda i hierkaha z Latarynhii ŭpieršyniu razhramili Žamojć.

   (LHC, 2/8/03)

1400 WII, Pa edykcie Jahajly Waršaŭskaha uniwiersiteta u Krakawie, Poĺšča.

   (Woruta No 27-28, 7/1996, s. 4)

1401 9 studzienia U Maryjenburhu kalia 80 litoŭskich baronaŭ byli achryščany ŭ katalictwa.

   (LHC, 1.09.03)

1401 h. 18 I U Litwie Witaŭt i ziemskija kniazi padali ŭ Poĺšču dakumienty, pawodlie jakich Witaŭt budzie kirawać Litwoj jak poĺski wasal i paslia smierci wiernie krainu Poĺščy.

   (LHC, 18.01.2003)

1401 h. 13 sakawika ŭspychnula Pieršaje žamojckaje paŭstannie, jakoje padtrymaŭ Witoĺd suprać niamieckich rycaraŭ. (LHC, 3/13/03)

1401 25 lipienia litoŭskija i poĺskija wojski akružyli Maryjenburh, alie nie zdolieli zachapić horad.

   (Woruta No 27-28, 7/1996, s. 4)

Wilienska-Radamski akt 1401 h. pamiž Litwoj i Poĺščaj. Byli zakliučany pahadnienni pamiž Witoĺdam i Jahajlam i pamiž šliachtaj abiedzwiuch krain. Jon pryznaŭ niezaliežnasć Wialikaha Kniastwa Litoŭskaha.

   (DrEE, 10.05.96 h., s. 5)

1402 h. 2 sakawika ŭ Maryjenburhu Switryhajla pajšoŭ da kryžakoŭ i paabiacaŭ zachawać Salynski dahawor, jaki byŭ razarwany Witaŭtam.

   (LHC, 1.03.03)

1406 h. 7 I druhi raz Paŭdniowaja Litwa zdalasia kryžakam.

   (LHC, 1.07.03)

Andrej Dzmitryjewič Trubiacki byŭ kniaziem Trubiackim. Panawannie: 1379 – 14 liutaha 1386 h. Papiaredničaŭ: Dymitr Korybut Oĺhierdawič. Pierajemnik: Winhold Andrej Oĺhierdawič Wonifant.

Michailas Dmitrijevičius Trubeckis buvo Trubecko kunigaikštis. Karaliavimas: 1399 m. Rugpjūčio 12 d. 1406. Pirmtakas: Dmitrijus Kaributas Algirdaitis. Įpėdiniai: Siamionas Michailovičius Trubeckis.

Trubeckiai, Vytis Lietuvos herbas, jų protėvis Michałas, Korybuto Dimitro sūnus ir Lietuvos didžiojo kunigaikščio anūkas Olgierdas, gavęs Trubeckų kunigaikštystę departamente, daugiau nei 300 kvadratinių mylių plataus turto Siewierszczyznoje, paėmė iš jos vardo ir titulo, jo palikuonys šį turtą savarankiškai valdė iki pirmosios 1634 m. sutartis atkūrė jų kunigaikštystę Abiejų Tautų Respublikai, nors po kelerių metų ji buvo prarasta, Trubeckių šeima Lenkijoje liko neilgai, nes jau 1656 m. grįžo į Rusijos valdžią ; Rusijoje egzistuoja XIX a.

Šaltinis: A.A. Kosiński, Heraldinis vadovas, T.1.

Michailas Dmitrijevičius Trubeckis (ap. 1378 – mirė XV a. Pradžioje), Trubecko kunigaikštis, Drukio kunigaikščio, vyresniojo Dmitrijaus Kaributas Olgierdowiciaus ir princesės Anastazjas Riazańskas (gim. 1357 m.) Sūnus.

Gyvenimo aprašymas

Šaltiniuose Michailas Trubeckis pasirodo kaip Trubeckių kunigaikščių šeimos pirmtakas. Iš nežinomos žmonos jis paliko du sūnus: Semjoną ir Jurijų. Apie Michailo likimą nėra išlikę šaltinių įrašų. Labiausiai tikėtina, kad jis dalyvavo 1399 m. Rugpjūčio 12 arba 16 d. Vorsklos upės mūšyje, kuriame žuvo jo tėvas ir brolis Ivanas Kindiras. Michailas tikriausiai išgyveno mūšį, nes jis neminimas tarp žuvusiųjų. Jis tikriausiai mirė XV amžiaus pradžioje.

Išnašos

^ J. Tęgowski, Pirmosios Giedyminowicz kartos, Poznanė - Wrocław 1999, p. 79. ^ A. Supruniukas, Płocko vaivada Abraomas Socha. Indėlis į Mazovijos Nałęczów genealogiją, [in:] A. Supruniuk, Szkice o rycerstwa Mazowieckie 14/15 amžius, Toruń 2008, ISBN 978-83-89376-69-5, p. 7-8. Bibliografija [Pataisyti]

Tęgowski J., Pirmosios Giedyminowicz kartos, Poznanė - Vroclavas 1999 m, ISBN 83-913563-1-0, s. 79.

http://www.naukowy.pl/encyklo.php?title=Micha%C5%82_Trubecki

http://pl.wikipedia.org/wiki/Micha%C5%82_Trubecki

Trubecko kunigaikštystė

Valdantys kunigaikščiai

Nowogród Siewierski....................until 1164

RURYKOWICZE

• 1. Wsiewołod Światosławicz Buj-Tur (Kursk, 1180 – 1196)....................1164 – 1196

Nowogród Siewierski....................1196 – 1202

• 2. Światosław Wsiewołodowicz (Włodzimierz Wołyński, 1206 – 1210)....................1202 – 1211

Nowogród Siewierski....................1211 – 1212

• 3. Światosław Wsiewołodowicz (Veliky Novgorod, 1232)....................1212 – 1232
• 4. Andrzej Światosławicz....................1232 – 1240

Golden Horde....................1240 – 1357

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

• 5. Demetrius Korybut (Briańsk, 1357 – 1379, 1390 – 12 August 1399)....................1357 – 1379
• 6. Andrzej Dymitrowicz Trubecki....................1379 – 14 February 1386
• 7. Wingold (Andrzej Olgierdowicz Wońifantij)....................14 February 1386 – 1388
• 8. Demetrius Korybut....................1388 – 12 August 1399; died after 1404
• 9. Michał Dymitrowicz Trubecki....................12 August 1399 – ca 1406
• 10. Symeon Michałowicz Trubecki (Świsłocz, 1400 – ca 1406)....................ca 1406 – 1411; died after 1411
• 11. Jerzy Michałowicz Trubecki....................1411 – 1445; died after 1445

WOŁŁOWICZE

• 12. Hrynko Chodkiewicz Wołłowicz h. Bogoria....................1445 – ca 1451

GIEDYMINOWICZE–CZARTORYSCY

• 13. Iwan Wasylewicz Czartoryski....................ca 1451 – March 1460

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

I BRANCH

• 14 I. Iwan Symeonowicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 I. Serapion Symeon Iwanowicz Perski Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1508
• 16 I. Fiodor Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1536
• 17 I. Iwan Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1538
• 18 I. Adrian Andrzej Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 25 May 1546
• 19 I. Bazyli Symeonowicz Trubecki....................1508 (¼ of ½ principality) – 1540
• 20 I. Sawwa Michał Andrzejowicz Trubecki.................... 25 May (16 May) 1546 (½ principality) – 14 December (5 December) 1547

II BRANCH

• 14 II. Aleksander Jerziewicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 II. Iwan Jerziewicz Trubecki....................1490 (½ principality) – 1500, 1503 – 24 January (15 January) 1520
• 16 II. Symeon-Bogdan Aleksandrowicz Trubecki.................... 24 January (15 January) 1520 (½ principality) – 1535
• 17 II. Michał Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality)
• 18 II. Aleksander Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality), 14 December (5 December) 1547 (all of the principality) – after 1 February (23 January) 1566

The Tsardom of Muscovy.................... after 1 February (23 January) 1566 – 1609

I Rzeczpospolita....................1609 – 1611

• 21. Wigund-Jeronym Trubecki....................1611 – 1634
• 22. Piotr Wigunt Trubecki....................1634 – 16 September 1644 (½ principality)
• 23. Aleksander Czarny Książę Trubecki....................1634 – 1657 (½ principality)

The Tsardom of Muscovy....................1657 – 27 March (17 March) 1660

• 24. Aleksy Trubecki.................... 27 March (17 March) 1660 – June 1672

The Tsardom of Muscovy....................from June 1672

________________

1348 m. Vasario 2 d. Kryžiaus riteriai Strevoje sumušė Lietuvos kariuomenę.

   (LHC, 2003 2 2)

1356 m. Lietuvos Algirdas paveldėjo Bryanską ir atidavė jį savo sūnui Dmitrijui Kaributajam. Iki amžiaus pabaigos miestą ginčijo Jogaila, Vytautas, Svitrigaila ir Jurijus iš Smolensko.

   (http://en.wikipedia.org/wiki/Bryansk)

1361 m. Kovo 21 d. Kryžiaus kavalieriai paėmė didįjį kunigaikštį Kestutį.

   (LHC, 2003 3 21)

1362 Didelės vokiečių pajėgos su samdiniais iš visos Europos puolė Kauno pilį. 4000 pilyje buvusių vyrų valdė Kestučio sūnus Vaidotas. Po daugiau nei 2 savaičių mūšio pilis buvo padegta, ir dauguma žmonių viduje mirė.

   (Ist. L. H., 1948, p. 64) 1362 m. Lietuva, pasinaudodama Aukso Ordos vidiniais triūbais, pradėjo savo invaziją, nugalėdama mongolus mūšyje prie Mėlynųjų Vandenų, taip pat užkariaudama Aukso Ordos teritorijas, tokias kaip Kijevo Kunigaikštystė iki pat Dniepro upė, prieš ją sustabdžius po pralaimėjimo Vorsklos upės mūšyje 1399 m.

   (https://en.wikipedia.org/wiki/Mongol_invasion_of_Europe)

1373 m. Vasario 15 d., Utena buvo minima pirmą kartą.

   (LHC, 2003 2 15)

1377 m. Mirė didysis kunigaikštis Algirdas. Didžiojo kunigaikščio pareigas Vilniuje perėmė 2-osios žmonos Jogailos sūnus. Jogaila baiminosi, kad dėdė Kęstutis bandys perduoti vadovavimą jo paties sūnui Vytautui. Taip jis užmezgė slaptus santykius su Vokietijos Kryžiaus riteriais.

   (Ist. L. H., 1948, p. 66)

1381 Kestutis perėmė Vilnių iš Jogailos ir atrado įrodymų, kad Jogaila pasirašė sutartį su Vokietijos riteriais. Kestutis prisiėmė didžiojo kunigaikščio vaidmenį.

   (Ist. L. H., 1948, p. 66)

1382 m. Liepos mėn. Jogaila, Algirdo sūnus, pilietiniame kare su Kestučiu perėmė Trakus pilį ir perdavė ją savo broliui Skirgailai. Kestutis ir Vytautas žygiavo prieš Jogailą ir prieš imdamiesi mūšio vedė derybas dėl taikos. Kestutis ir Vytautas pateko į Jogailos lagerį ir buvo sugauti, atskirti ir įkalinti. Rusijos spaudžiamas Kestutis buvo nužudytas po penkių dienų. Vytautui pavyko pabėgti persirengus su tarnaite Alena Mirga, kuriai tada buvo įvykdyta mirties bausmė. Vytautas nuvyko pas Vokietijos Kryžiaus kavalierius ieškoti pagalbos prieš Jogailą. Jų pagalba jis grįžo į Lietuvą ir iškėlė prieš Jogailą liaudies palaikymo armiją.

   (Voruta Nr. 27-28, 1996/1 7, p. 4) (Ist. L. H., 1948, p. 66-68) (DrEE, 1996 11 9, p. 6)

1382 m. Rugpjūčio 15 d. Jogailos įsakymu Krevos pilyje įvykdyta mirties bausmė Trakų kunigaikščiui Kestutiui.

   (DrEE, 1996 11 9, p. 6)

1383 m. Spalio 21 d. Vytautas buvo pakrikštytas krikščioniu Tepiavoje, kai ieškojo prieglobsčio pas Mazovijos kunigaikštį.

1384 m. Sausio 30 d. Vytautas perdavė Žemaitiją Kryžiaus riteriams ir pažadėjo, kad gaus Trakų ordiną kaip vasalas.

   (LHC, 2003 1 30)

1385 m. Sausio 18 d. Skirgailos vadovaujama Lietuvos delegacija atvyko į Krokuvą Jogailos vardu paprašyti Jadvygos rankos.

   (LHC, 2003 1 18)

1385 m. Rugpjūčio 14 d. Jogaila su broliais Ruso pilyje pasirašė sutartį su Lenkija. Čia jis sutiko pereiti į krikščionybę ir siekti visos Lietuvos atsivertimo, kad tada Lietuva ir Lenkija susijungtų. Sutartyje taip pat buvo susitarimas išlaisvinti visus belaisvius katalikus ir padėti Lenkijai atgauti visą žemę, kurią ji prarado vokiečių riteriams. Vytautas paragino Jogailą vykti į Lenkiją ir palikti Lietuvą valdyti jo paties.

   (H iš L, 1931, p. 48) (Ist. L. H., 1948, p. 68)

1386 m. Vasario 2 d. Jogaila buvo išrinktas Lenkijos karaliumi.

   (LHC, 2003 2 2)

1386 m. Vasario 15 d. Krikščionybė buvo įvesta į Lietuvą, kai didysis kunigaikštis Jogaila ir Vytautas Krokuvos katedroje patyrė simbolinį krikštą. Jogaila vedė karalienę Jadvygą (12) ir buvo karūnuotas Lenkijoje. Kartu jie pradėjo valdyti iš Krokuvos virš Lietuvos ir Lenkijos. Jogaila taikė apribojimus, kad be Lenkijos bajorų leidimo negalima priimti jokių svarbių sprendimų.

   (Dr, 7/96, V1 # 1, p. 5) (Ist. L. H., 1948, p. 69) (DrEE, 96/9/9, p. 6)

1386 m. Kovo 4 d. Jogaila buvo karūnuotas Lenkijos karaliumi.

   (LHC, 2003 3 4)

1386 m. Jogaila grįžo į Lietuvą ir pradėjo naikinti visas pagoniškas praktikas. Iš bajorų buvo pradėtas tikras perėjimas į katalikybę. Už atsivertimą jis suteikė bajorams amžiną nuosavybę už jų žemes ir turtą bei laisvę nuo darbo didžiajam kunigaikščiui. Norėdami sutrukdyti graikų stačiatikybės augimui, jis uždraudė mišrią santuoką. Buvo įsteigta Lenkijos kunigystė be jokių mokesčių.

   (Ist. L.H., 1948, p. 69) (Ist. L.H., 1948, p. 70)

1387 m. Vasario 17 d. Jogaila įkūrė Vilniaus arkivyskupiją ir suteikė žemės vyskupo būstinei.

   (LHC, 2003 2 17) 1387 m. Vasario 17 d. Moletai paminėti pirmą kartą.

   (LHC, 2003 2 17)

Michał Dymitrowicz Trubecki h. Pogoń Litewska była księciem trubeckim. Panowanie 12 sierpnia 1399 – ok. 1406. Poprzedza Korybut Demetriusz Olgierdowic. Zastąpił go Symeon Michałowic Trubecki.
Michał Trubecki urodził się w 1379 jako syn Korybuta Demetriusa Olgierdowica, wielkiego księcia trubeckiego 1357 – 1379, 1388 – 12.8.1399, Briańska 1357 – 1379, 1390 – 1399 i Staroduba 1383, 87 lub 88 – 1397, książę Drucka XIV w., Perejasław-Zaleski 1379 – 1388 i Nowogród Siewierski 1386 – 1392, ochrzczony rzymskokatolicki 1357 (żył 1357 – po 1404) i księżna Anastazja Riazańska. [I nie ma takiej osoby jak Дмитрий Старший Ольгердович. On jest fikcją.]
Michał Dymitrowicz Trubecki był przodkiem dynastii Trubeckich, jednego z najpotężniejszych litewskich rodów szlacheckich, który odegrał znaczącą rolę w Wielkim Księstwie Litewskim.
Michał Trubecki, protoplasta Trubeckich, syn Korybuta Dymitra i wnuk Olgierda, wielkiego księcia litewskiego, władał Księstwem Trubeckim, ponad 300 mil kwadratowych terytorium dawnego Księstwa Siewierskiego (Siewierszczyzna). Wziąwszy od jego imienia i tytułu, jego potomkowie rządzili tym krajem samodzielnie aż do pokoju w Polanowie (nad Wiaźmą) z 14 czerwca 1634 r., który zjednoczył ich księstwo z Rzeczpospolitą Obojga Narodów. Choć kilka lat później zaginęło, Trubeccy pozostali w Księstwie Trubeckim do czerwca 1672 r., gdyż wtedy przeszło ono pod panowanie księstwa moskiewskiego (Aleksa Moskiewskiego).
W 1399 roku, w wieku 20 lat, Michał został mianowany księciem trubeckim, kraju położonym w trójkącie między dzisiejszą Białorusią, Ukrainą i Rosją. Zastąpił swojego ojca Korybuta Demetriusza, który piastował to stanowisko przed nim. Jako książę trubecki Michał był odpowiedzialny za rządzenie i administrację terytorium oraz utrzymywanie dobrych stosunków dyplomatycznych z sąsiednimi władcami.
Michał miał pięciu braci: Iwana Skindyra (Skindera), zmarłego 12 sierpnia 1399 nad rzeką Worskla; Andrej, książę trubecki 1379 – 14.2.1386, zmarł 12 sierpnia 1399 nad rzeką Worskla; Iwan II, zm. po 1431 r.; Zygmunt, pretendent do tronu czeskiego, zmarł 1435; i Fiodor, książę nieświeżski, i Zbaraż, starosta podolski, protoplasta książąt zbaraskich-wiśniowieckich, żyjący 1422 – 1440. Michał miał trzy siostry: Anastazję Kaszyńską; żonaty przed 1400 ks. Wasyl III Kaszyński z Tweru (+1426); Helena Korybutówna, zamężna przed 16 stycznia 1407 Jan II Ferreus, książę Tropawy, Raciborza i Karniowa (ok. 2. 2. 1375 – 1424), zmarł po 2 marca 1449; Maria Worotyńska wyszła za mąż za księcia Fiodora Worotyńskiego (+po 1455). Odgrywali także aktywną rolę w polityce litewskiej.
W czasie swego krótkiego panowania Michał ożenił się z nieznaną mu żoną i miał dwóch synów: księcia Symeona, księcia trubeckiego ok. 1406 – 1411 i Świsłocza 1400 – ok. 1406; i książę Jerzy, książę trubecki 1411 – 1445. Chociaż dokładne daty ich urodzin nie są znane.
O losach Michała nie zachowały się żadne źródła źródłowe. Najprawdopodobniej brał udział w bitwie nad rzeką Worskla 12 lub 16 sierpnia 1399 r., w której zginął jego ojciec i brat Iwan Skindyr. Michał prawdopodobnie przeżył bitwę, gdyż nie figuruje wśród poległych.
Niestety panowanie Michała jako księcia trubeckiego było krótkie i prawdopodobnie zmarł po 1420 r., gdyż po tej dacie nie ma już o nim wzmianki w źródłach historycznych. Dokładna przyczyna i okoliczności jego śmierci nie są znane, ale jego spuścizna przetrwała dzięki synom i dynastii Trubeckich, która przez nieskończoną liczbę lat pozostawała wpływową rodziną litewską. Chociaż niewiele wiadomo o panowaniu Michała jako księcia trubeckiego, jasne jest, że jego synowie Symeon i Jerzy stali się wybitnymi postaciami litewskiej polityki. Symeon był księciem trubeckim i swisłockim, a Jerzy piastował także stanowisko księcia trubeckiego.
Dziś Michał Dymitrowicz Trubecki h. Pogoń Litewska jest pamiętana jako członek potężnej dynastii litewskiej i ważna postać w historii Wielkiego Księstwa Litewskiego. Mimo krótkiego panowania jako książę trubecki pozostawił trwały ślad w historii Litwy i jej mieszkańców.

Michał Dymitrowicz Trubecki h. Pogoń Litewska był księciem trubeckim. Okres panowania: 12 sierpnia 1399 – ok. 1406. Poprzedzający: Dymitr Korybut Olgierdowic. Następcy: Symeon Michałowic Trubecki.

Trubecki h. Pogoń Litewska, ich protoplasta Michał syn Korybuta Dymitra, a wnuk wielkiego księcia litewskiego Olgierda otrzymawszy w dziale księstwo trubeckie, przeszło 300 mil kwadratowych rozległą posiadłość w Siewierszczyźnie, brał od niej nazwisko i tytuł, jego potomkowie władali niezależnie tą majętnością aż do pierwszych lat XVI stulecia, w którym to czasie shołdowani zostali przez wielkich książąt moskiewskich, traktat 1634 przywrócił Rzeczypospolitej ich księstwo, choć to już w kilka lat później stracone zostało, Trubeccy zostali w Polsce nie nadługo przecież, gdyż już w 1656 r. powrócili pod panowanie Rosji; istnieją w Rosji w XIX stuleciu.

Źródło: A.A. Kosiński, Przewodnik Heraldyczny, T.1.

Michał Dymitrowicz Trubecki h. Pogoń Litewska (ok. 1378 – zm. na początku XV wieku), książę trubecki, syn księcia druckiego Dymitra Korybuta Olgierdowica i księżniczka Anastazja Riazańska (urodzone 1357 r.).

Życiorys

W źródłach Michał Trubecki pojawia się jako protoplasta rodu książąt Trubeckich. Z nieznanej bliżej małżonki pozostawił dwóch synów: Siemiona i Jurija. Na temat losów Michała nie zachowały się żadne przekazy źródłowe. Najprawdopodobniej uczestniczył w bitwie nad rzeką Worsklą 12 lub 16 sierpnia 1399, w której zginął jego ojciec i brat Iwan Kindir. Michał zapewne przeżył bitwę, gdyż nie jest wymieniany wśród poległych. Zmarł prawdopodobnie na początku XV wieku.

Przypisy

↑ J. Tęgowski, Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów, Poznań – Wrocław 1999, s. 79. ↑ A. Supruniuk, Wojewoda płocki Abraham Socha. Przyczynek do genealogii Nałęczów mazowieckich, [w:] A. Supruniuk, Szkice o rycerstwie mazowieckim XIV/XV wieku, Toruń 2008, ISBN 978-83-89376-69-5, s. 7-8. Bibliografia[edytuj]

Tęgowski J., Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów, Poznań – Wrocław 1999, ISBN 83-913563-1-0, s. 79.

http://www.naukowy.pl/encyklo.php?title=Micha%C5%82_Trubecki

http://pl.wikipedia.org/wiki/Micha%C5%82_Trubecki

Księstwo Trubeckie

Rządzący Książęta

Nowogród Siewierski....................until 1164

RURYKOWICZE

• 1. Wsiewołod Światosławicz Buj-Tur (Kursk, 1180 – 1196)....................1164 – 1196

Nowogród Siewierski....................1196 – 1202

• 2. Światosław Wsiewołodowicz (Włodzimierz Wołyński, 1206 – 1210)....................1202 – 1211

Nowogród Siewierski....................1211 – 1212

• 3. Światosław Wsiewołodowicz (Veliky Novgorod, 1232)....................1212 – 1232
• 4. Andrzej Światosławicz....................1232 – 1240

Golden Horde....................1240 – 1357

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

• 5. Demetrius Korybut (Briańsk, 1357 – 1379, 1390 – 12 August 1399)....................1357 – 1379
• 6. Andrzej Dymitrowicz Trubecki....................1379 – 14 February 1386
• 7. Wingold (Andrzej Olgierdowicz Wońifantij)....................14 February 1386 – 1388
• 8. Demetrius Korybut....................1388 – 12 August 1399; died after 1404
• 9. Michał Dymitrowicz Trubecki....................12 August 1399 – ca 1406
• 10. Symeon Michałowicz Trubecki (Świsłocz, 1400 – ca 1406)....................ca 1406 – 1411; died after 1411
• 11. Jerzy Michałowicz Trubecki....................1411 – 1445; died after 1445

WOŁŁOWICZE

• 12. Hrynko Chodkiewicz Wołłowicz h. Bogoria....................1445 – ca 1451

GIEDYMINOWICZE–CZARTORYSCY

• 13. Iwan Wasylewicz Czartoryski....................ca 1451 – March 1460

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

I BRANCH

• 14 I. Iwan Symeonowicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 I. Serapion Symeon Iwanowicz Perski Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1508
• 16 I. Fiodor Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1536
• 17 I. Iwan Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1538
• 18 I. Adrian Andrzej Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 25 May 1546
• 19 I. Bazyli Symeonowicz Trubecki....................1508 (¼ of ½ principality) – 1540
• 20 I. Sawwa Michał Andrzejowicz Trubecki.................... 25 May (16 May) 1546 (½ principality) – 14 December (5 December) 1547

II BRANCH

• 14 II. Aleksander Jerziewicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 II. Iwan Jerziewicz Trubecki....................1490 (½ principality) – 1500, 1503 – 24 January (15 January) 1520
• 16 II. Symeon-Bogdan Aleksandrowicz Trubecki.................... 24 January (15 January) 1520 (½ principality) – 1535
• 17 II. Michał Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality)
• 18 II. Aleksander Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality), 14 December (5 December) 1547 (all of the principality) – after 1 February (23 January) 1566

The Tsardom of Muscovy.................... after 1 February (23 January) 1566 – 1609

I Rzeczpospolita....................1609 – 1611

• 21. Wigund-Jeronym Trubecki....................1611 – 1634
• 22. Piotr Wigunt Trubecki....................1634 – 16 September 1644 (½ principality)
• 23. Aleksander Czarny Książę Trubecki....................1634 – 1657 (½ principality)

The Tsardom of Muscovy....................1657 – 27 March (17 March) 1660

• 24. Aleksy Trubecki.................... 27 March (17 March) 1660 – June 1672

The Tsardom of Muscovy....................from June 1672

__________________

1348 2 lutego Krzyżacy pokonali wojska litewskie pod Strewą.

   (LHC, 2.02.03)

1356 Olgierd Litewski odziedziczył Briańsk i przekazał go swojemu synowi Demetriuszowi Korybutowi. Do końca wieku o miasto toczyły się spory między Jagiełłą, Witoldem, Svitrigailą i Jurijem Smoleńskim.

   (http://en.wikipedia.org/wiki/Briańsk)

1361 21 marca wielki książę Kestutis został schwytany przez Krzyżaków.

   (LHC, 21.03.03)

1362 Duże siły niemieckie z najemnikami z całej Europy zaatakowały zamek w Kownie. 4000 mężczyzn wewnątrz zamku było pod rządami Vaidotasa, syna Kiejstuta. Po ponad 2 tygodniach walk zamek spłonął i prawie wszyscy w środku zginęli.

   (Ist. LH, 1948, s. 64) 1362 Litwa, wykorzystując wewnętrzne spory w Złotej Ordzie, rozpoczęła własną inwazję, pokonując Mongołów w bitwie pod Błękitnymi Wodami, a także podbijając terytoria Złotej Ordy takich jak Księstwo Kijowskie aż do Dniepru, zanim zostało zatrzymane po klęsce w bitwie nad Worskli w 1399 roku.

   (https://en.wikipedia.org/wiki/Mongol_invasion_of_Europe)

1373 15 lutego pierwsza wzmianka o Ucienie.

   (LHC, 15.02.03)

1377 zmarł wielki książę Olgierd. Syn jego drugiej żony, Jagiełło, objął stanowisko Wielkiego Księcia w Wilnie. Jagiełło obawiał się, że jego wuj Kestutis będzie próbował przekazać przywództwo własnemu synowi Vytautasowi. W ten sposób nawiązał tajne stosunki z niemieckimi Krzyżakami.

   (Ist. L.H., 1948, s. 66)

1381 Kestutis przejął Wilno od Jagiełły i odkrył dowody, że Jagiełło podpisał traktat z rycerzami niemieckimi. Kestutis objął rolę Wielkiego Księcia.

   (Ist. L.H., 1948, s. 66)

1382 VII Jagiełło, syn Olgierda, w wojnie domowej z Kiejstut przejął zamek Troki i przekazał go swemu bratu Skirgiełło. Kestutis i Vytautas pomaszerowali przeciwko Jagiełło i przed przystąpieniem do bitwy wynegocjowali ugodę. Kestutis i Vytautas weszli do obozu Jagiełły i zostali schwytani, rozdzieleni i uwięzieni. Kestutis zginął po pięciu dniach pod naciskiem Rosji. Vytautasowi udało się uciec po tym, jak przebrał się z służącą Aleną Mirga, która została następnie stracona. Vytautas udał się do niemieckich Krzyżaków, aby szukać pomocy przeciwko Jagiełło. Z ich pomocą wrócił na Litwę i zebrał armię poparcia ludowego przeciwko Jagiełło.

   (Voruta #27-28, 7/1996, s.4)(Ist. L.H., 1948, s. 66-68)(DrEE, 11.09.96, s.6)

1382 15 sierpnia Kiejstut, książę trocki, został stracony na zamku w Krewie z rozkazu Jagiełły.

   (DrEE, 9.11.96, s.6)

1383 21 października Witold został ochrzczony w Tepiawie po tym, jak szukał schronienia u księcia mazowieckiego.

1384 30 stycznia Witold przekazał Żmudzi Krzyżakom i obiecał służyć zakonowi jako wasal po otrzymaniu Troków.

   (LHC, 30.01.2003)

1385 18 I Do Krakowa przybyła delegacja litewska pod Skirgiełłą z prośbą o rękę Jadvygi w imieniu Jagiełły.

   (LHC, 18.01.2003)

1385 14 sierpnia Jagiełło i jego bracia podpisali traktat z Polską na zamku Krievos. Tutaj zgodził się nawrócić na chrześcijaństwo i dążyć do nawrócenia całej Litwy, a następnie zjednoczenia Litwy i Polski. Traktat zawierał także porozumienie o uwolnieniu wszystkich katolików z niewoli io pomocy Polsce w odzyskaniu całej ziemi, którą utraciła na rzecz Rycerzy niemieckich. Witold namawiał Jagiełłę do wyjazdu do Polski i opuszczenia Litwy, by rządziła nim sama.

   (H z L, 1931, s.48)(Ist. L.H., 1948, s. 68)

1386 2 lutego Jagiełło został wybrany królem Polski.

   (LHC, 2.02.03)

1386 15 lutego chrześcijaństwo zostało wprowadzone na Litwę, gdy wielki książę Jagiełło i Witold odbyli symboliczny chrzest w katedrze krakowskiej. Jagiełło poślubił królową Jadwygę (12) i został koronowany na króla w Polsce. Razem zaczęli rządzić z Krakowa Litwą i Polską. Jagiełło poddawał się ograniczeniom, że bez zezwolenia szlachty polskiej nie można było podejmować żadnych ważnych decyzji.

   (Dr, 7/96, V1#1, s.5)(Ist. L.H., 1948, s. 69)(DrEE, 11.09.96, s.6)

1386 4 marca Jagiełło koronowany na króla Polski.

   (LHC, 3/4/03)

1386 Jagiełło powrócił na Litwę i zaczął wykorzeniać wszelkie pogańskie praktyki. Rzeczywiste nawrócenie na katolicyzm rozpoczęło się wśród szlachty. Za nawrócenie dał szlachcie wieczną własność ich ziem i posiadłości oraz wolność od pracy dla Wielkiego Księcia. Aby powstrzymać rozwój greckiego prawosławia, zakazał małżeństw mieszanych. Powstało polskie kapłaństwo wolne od wszelkich podatków.

   (Ist. L.H., 1948, s. 69)(Ist. L.H., 1948, s. 70)

1387 17 II Jagiełło założył archidiecezję wileńską i przekazał tereny pod siedzibę biskupa.

   (LHC, 2/17/03) 1387 17 lutego, Moletai został wymieniony po raz pierwszy.

   (LHC, 17.02.03)

1387 22 lutego Jagiełło wydał proklamację, aby wszyscy Litwini przyjęli katolicyzm.

   (LHC, 22.02.03)

1387 22 III Jagiełło nadał Wilnie prawa magdeburskie. Wilno stało się pierwszym samorządnym miastem litewskim.

   (LHC, 22.03.03)

1388 12 marca papież Urban VI upoważnił biskupa poznańskiego Dobrogosta do założenia archidiecezji wileńskiej.

   (LHC, 3.12.03)

1388 Witold, jako naczelnik obwodu grodzieńskiego, pozwolił Żydom mieszkać, prowadzić interesy, pożyczać pieniądze, zakładać własne gminy i sędziów na Litwie. Podobne swobody przysługiwały innym cudzoziemcom, w tym Tatarom.

   (Ist. L.H., 1948, s. 73)

1389 10 stycznia Jagiełło upoważnił biskupów wileńskich do budowy kościołów i wezwał wiernych do oddawania 10% na ich utrzymanie.

   (LHC, 1.10.03)

1389 Jagiełło odnowił stosunki z Krzyżakami i pozwolił im na założenie ich na zachodniej Litwie. Ludzie zbuntowali się przeciwko Rycerzom i pojmali wysokiego urzędnika, którego spalili żywcem swoim pogańskim bogom.

   (Ist. L.H., 1948, s. 71)

ok. 1389 Po powrocie do Polski Jagiełło wybrał swego brata Skirgiełłę na Wielkiego Księcia nad Witolda, któremu powierzono zarząd Grodna.

   (Ist. L.H., 1948, s. 71)

1390 Angielski król Henryk IV przez cały rok wspierał nieudane oblężenie Wilna przez Krzyżaków wraz ze swymi 300 rycerskimi towarzyszami. W czasie tej kampanii Henryk Bolingbroke wykupił także wziętych do niewoli książąt litewskich, a następnie podobno zabrał ich z powrotem do Anglii. Druga wyprawa króla Henryka na Litwę w 1392 roku ilustruje korzyści finansowe, jakie Zakon przybyli z tych krzyżowców. Jego mała armia składała się z ponad 100 ludzi, w tym łuczników z długimi łukami i sześciu minstreli, co w sumie kosztowało portfel Lancastrów 4360 funtów. Duża część tej sumy przyniosła korzyści lokalnej gospodarce poprzez zakup sztućców oraz wynajem łodzi i sprzętu. Mimo wysiłków Bolingbroke'a i jego angielskich krzyżowców dwuletnie ataki na Wilno okazały się bezowocne.

   (http://en.wikipedia.org/wiki/History_of_Vilnius)

1392 Witold (zm. 1430), syn Kiejstuta, zawarł rozejm z Jagiełłą. Wcześniej po raz drugi zwrócił się o pomoc do Krzyżaków pod Marlburgiem i wykorzystał ją do zdobycia władzy nad Litwą od Jagiełły. Rozejm z Jagiełłą rozwścieczył Krzyżaków, którzy wznowili ataki na niziny zachodniej Litwy.

   (H of L, 1931, s.52)(Ist. L.H., 1948, s. 72)

1392 Za Witolda zaczęto tworzyć poddaństwo, gdy bogaci posiadacze ziemscy uzyskali stałą własność swoich ziem i prawo sprzedaży nieruchomości.

   (Ist. L.H., 1948, s. 76)

1397 26 stycznia Witold podpisał traktat z Krzyżakami, ale Żmudzi nie został uwzględniony.

   (LHC, 1/26/03)

1398 W Salynas nad Niemnem odbył się zjazd szlachty krajowej. Nazwali Witolda królem Litwy i negocjowali z Zakonem Krzyżackim o niepodległość.

   (DrEE, 10.05.96, s.5)

1399 12 sierpnia, Bitwa nad Worskli (Ukraina) była wielką bitwą w średniowiecznej historii Europy Wschodniej. Toczyła się między Tatarami, pod dowództwem Edigu i Temura Kutlugha, a wojskami Tochtamysza i Wielkiego Księcia Litewskiego Witolda. Bitwa zakończyła się decydującym zwycięstwem Tatarów.

   (https://en.wikipedia.org/wiki/Mongol_invasion_of_Europe)

c1399 W Polsce królowa Jadwiga zmarła przy porodzie w wieku 25 lat.

   (SFC, 6.09.97, s.A10) Z 1399 kronik rosyjskich wynika, że ​​gdy Kijów był zagrożony przez Tatarów, mieszkańcy Kijowa musieli zapłacić chanowi Timurowi Kutlukowi kontrybucję w wysokości 3000 rubli litewskich.

   (Wiadomości, 17.12.10)

1400 8 lutego Krzyżacy przy pomocy Witolda i herkoga Lotaryngii po raz pierwszy pokonali Żmudzi.

   (LHC, 2.08.03)

1400 VII, Na mocy edyktu Jagiełły Uniw. w Krakowie, Polska.

   (Voruta #27-28, 7/1996, s.4)

1401 9 stycznia W Marienburgu około 80 baronów litewskich zostało ochrzczonych na katolicyzm.

   (LHC, 1.09.03)

1401 18 I Na Litwie Witold i książęta krajowi złożyli Polsce dokumenty, zgodnie z którymi Witold będzie rządził Litwą jako wasal Polski i po jego śmierci zwróci kraj do Polski.

   (LHC, 18.01.2003)

1401 13 III Wybuchło I powstanie żmudzkie wsparte przez Witolda przeciwko rycerstwu niemieckiemu. (LHC, 13.03.03)

1401 25 lipca wojska litewskie i polskie otoczyły Marienburg, ale nie zdołały zdobyć miasta.

   (Voruta #27-28, 7/1996, s.4)

1401 Akt wileńsko-radomski między Litwą a Polską. Zawarto układy między Witoldem a Jagiełłą oraz między szlachtą obu krajów. Uznał niepodległość Wielkiego Księstwa Litewskiego.

   (DrEE, 10.05.96, s.5)

1402 2 marca, W Marienburgu Svitrigaila przeszedł do Krzyżaków i obiecał dotrzymać traktatu salyńskiego, który został złamany przez Witolda.

   (LHC, 1.03.03)

1406 7 I po raz drugi Litwa Południowa poddała się Krzyżakom.

   (LHC, 1.07.03)

Andrej Dymitriewic Trubecki był księciem Trubecka. Panowanie: 1379 – 14 lutego 1386. Poprzedzający: Dymitr Korybut Olgierdowic. Następca: Wingold Andrzej Olgierdowic Wońifantij.

Михаилъ Дмитріевичъ ​Трубецкій​ былъ ​Трубецкимъ​ княземъ. Правленіе: 12 августа 1399 – ​окъ​. 1406. Предшественникъ: ​Димитръ​ ​​Корибутъ​ ​Ольгердовичъ. Преемники: Семенъ Михайловичъ ​Трубецкій​.

Трубецкій​ г. Погоня Литовская, ихъ прародитель ​Михалъ​, сынъ ​Корибута​ ​Димитра​ и внукъ Великаго князя литовскаго Ольгерда, получившій ​Трубецкое​ княжество въ департаментѣ, болѣе 300 квадратныхъ миль обширной собственности въ Северщизне, ​взятые​ изъ ​её​ имени и титула, его потомки правили этой собственностью самостоятельно до перваго договора 1634 года, возстановившаго ихъ княжество Рѣчи ​Посполитой​, хотя черезъ нѣсколько ​летъ​ оно было утрачено, семья ​Трубецкихъ​ пробыла въ Польшѣ недолго, потому что уже въ 1656 году ​они​ вернулся подъ власть Россіи; существуютъ въ Россіи въ 19 ​векѣ​.

Источникъ: А.а. ​Косинскій​, Геральдическій справочникъ, Т.1.

Михаилъ Дмитріевичъ ​Трубецкій г. Погоня Литовская​ (​окъ​. 1378 – умеръ въ началѣ 15 ​века​) – князь ​Трубецкій​, сынъ князья ​Друцкого​, Дмитрія Корибута Ольгердовича и ​княгинью​ Анастазю Рязаньскую (родъ. 1357 г.).

Резюме.

Въ источникахъ Михаилъ ​Трубецкій​ фигурируетъ какъ прародитель рода князей ​Трубецкихъ​. У него осталось двое сыновей отъ неизвѣстной жены: Семенъ и Юрій. Источниковъ о судьбѣ Михаила не сохранилось. Скорѣе всего, онъ участвовалъ въ битвѣ на рѣкѣ ​Ворскла​ 12 или 16 августа 1399 года, въ которой погибли его ​отецъ​ и братъ Иванъ ​Киндиръ​. Михаилъ, вѣроятно, выжилъ въ битвѣ, такъ какъ не упоминается среди павшихъ. Вѣроятно, онъ умеръ въ началѣ 15 ​века​.

Михаилъ Дмитріевичъ, князь ​Трубецкій​ Годы жизни: конецъ XIV - начало XV ​века​ Годы правленія: конецъ XIV - начало XV ​века​ Отецъ: Дмитрій ​Корибутъ Ольгердовичъ Сыновья: Семенъ, Юрій

Михаилъ Дмитріевичъ считается родоначальникомъ князей ​Трубецкихъ​. Послѣ его смерти ​Трубецкое​ княжество было раздѣлено между двумя сыновьями, Семеномъ и Юріемъ.

Михаилъ Дмитріевичъ оставилъ послѣ себя двухъ сыновей – ​Сѣмена​ и Юрія Михайловичей. И здѣсь необходимо обратить вниманіе изслѣдователей и читателей на одинъ существеннѣйшій фактъ. Михаилъ Д. передаетъ дѣтямъ въ наслѣдство ​Трубецкое​ княжество не цѣликомъ, а каждому по части онаго. Именно пониманіе этого факта, что княжество представителями разныхъ вѣтвей ​Трубецкихъ​ наслѣдуется частями, убираетъ множественную путаницу для читателя, какъ въ ​однѣ​ и тѣ же годы считались князьями ​трубецкими​ ​разные​ люди.

Сноски.

↑ Й. Тенговски, ​Первые​ поколѣнія Гедиминовича, Познань - Вроцлавъ, 1999, с. 79. ↑ А. Супрунюкъ, ​Плоцкій​ воевода Авраамъ Соха. Вкладъ въ генеалогію мазовецкого Наленчува, [%D0%B2%D1%8A:] А. Супрунюкъ, Szkice o rycerstwa Mazowieckie 14/15 ​века​, ​Торунь​ 2008, ISBN 978-83-89376-69-5, стр. 7-8.

Библіографія.

• Тенговски Ю., ​Первые​ поколѣнія Гедиминовичей, Познань - Вроцлавъ 1999, ISBN 83-913563-1-0, s. 79.
• http://www.naukowy.pl/encyklo.php?title=Micha%C5%82_Trubecki
• http://pl.wikipedia.org/wiki/Micha%C5%82_Trubecki

​Трубецкое​ княжество

​Правящіе​ князья

Nowogród Siewierski....................until 1164

RURYKOWICZE

• 1. Wsiewołod Światosławicz Buj-Tur (Kursk, 1180 – 1196)....................1164 – 1196

Nowogród Siewierski....................1196 – 1202

• 2. Światosław Wsiewołodowicz (Włodzimierz Wołyński, 1206 – 1210)....................1202 – 1211

Nowogród Siewierski....................1211 – 1212

• 3. Światosław Wsiewołodowicz (Veliky Novgorod, 1232)....................1212 – 1232
• 4. Andrzej Światosławicz....................1232 – 1240

Golden Horde....................1240 – 1357

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

• 5. Demetrius Korybut (Briańsk, 1357 – 1379, 1390 – 12 August 1399)....................1357 – 1379
• 6. Andrzej Dymitrowicz Trubecki....................1379 – 14 February 1386
• 7. Wingold (Andrzej Olgierdowicz Wońifantij)....................14 February 1386 – 1388
• 8. Demetrius Korybut....................1388 – 12 August 1399; died after 1404
• 9. Michał Dymitrowicz Trubecki....................12 August 1399 – ca 1406
• 10. Symeon Michałowicz Trubecki (Świsłocz, 1400 – ca 1406)....................ca 1406 – 1411; died after 1411
• 11. Jerzy Michałowicz Trubecki....................1411 – 1445; died after 1445

WOŁŁOWICZE

• 12. Hrynko Chodkiewicz Wołłowicz h. Bogoria....................1445 – ca 1451

GIEDYMINOWICZE–CZARTORYSCY

• 13. Iwan Wasylewicz Czartoryski....................ca 1451 – March 1460

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

I BRANCH

• 14 I. Iwan Symeonowicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 I. Serapion Symeon Iwanowicz Perski Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1508
• 16 I. Fiodor Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1536
• 17 I. Iwan Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1538
• 18 I. Adrian Andrzej Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 25 May 1546
• 19 I. Bazyli Symeonowicz Trubecki....................1508 (¼ of ½ principality) – 1540
• 20 I. Sawwa Michał Andrzejowicz Trubecki.................... 25 May (16 May) 1546 (½ principality) – 14 December (5 December) 1547

II BRANCH

• 14 II. Aleksander Jerziewicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 II. Iwan Jerziewicz Trubecki....................1490 (½ principality) – 1500, 1503 – 24 January (15 January) 1520
• 16 II. Symeon-Bogdan Aleksandrowicz Trubecki.................... 24 January (15 January) 1520 (½ principality) – 1535
• 17 II. Michał Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality)
• 18 II. Aleksander Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality), 14 December (5 December) 1547 (all of the principality) – after 1 February (23 January) 1566

The Tsardom of Muscovy.................... after 1 February (23 January) 1566 – 1609

I Rzeczpospolita....................1609 – 1611

• 21. Wigund-Jeronym Trubecki....................1611 – 1634
• 22. Piotr Wigunt Trubecki....................1634 – 16 September 1644 (½ principality)
• 23. Aleksander Czarny Książę Trubecki....................1634 – 1657 (½ principality)

The Tsardom of Muscovy....................1657 – 27 March (17 March) 1660

• 24. Aleksy Trubecki.................... 27 March (17 March) 1660 – June 1672

The Tsardom of Muscovy....................from June 1672

____________________

1348 г. 2 февраля крестоносцы разгромили литовское войско при ​Стреве​.

   (LHC, 2 февраля 2003 г.)

1356 г. Литовскій Альгирдасъ пріобрѣлъ Брянскъ по наслѣдству и передалъ его своему сыну Дмитрію Корибута. До конца ​века​ за городъ оспаривали ​Ягайла​, ​Витовтъ​, Свитригайла и Юрій Смоленскій.

   (http://en.wikipedia.org/wiki/Bryansk)

1361 г. 21 ​марта​ великій князь Кестутисъ былъ взятъ въ плѣнъ крестоносцами.

   (LHC, 21.03.03)

1362 г. ​Крупные​ ​немецкіе​ войска съ наемниками со всей Европы напали на Каунасскій замокъ. 4000 человѣкъ въ замкѣ находились подъ властью Вайдотаса, сына Кестутиса. Послѣ болѣе чѣмъ двухнедѣльной битвы замокъ былъ подожженъ, и почти ​всё​ внутри погибли.

   (Ист. Л.г., 1948, стр. 64) 1362 годъ. Литва, воспользовавшись внутренними раздорами въ Золотой Ордѣ, начала собственное вторженіе, побѣдивъ монголовъ въ битвѣ на Синихъ Водахъ, а также завоевавъ территоріи Золотой Орды, такіе какъ Кіевское княжество, вплоть до Днѣпръ, прежде чѣмъ быть остановленнымъ послѣ ихъ пораженія въ битвѣ на рѣкѣ ​Ворскла​ въ 1399 году.

   (https://en.wikipedia.org/wiki/Mongol_invasion_of_Europe)

1373 г. 15 февраля впервые упоминается ​Утена​.

   (LHC, 15.02.03)

1377 г. Великій князь Альгирдасъ умеръ. Сынъ его второй жены ​Ягайла​ сталъ великимъ княземъ Вильнюса. ​Ягайла​ опасался, что его дядя Кестутисъ попытается передать руководство своему сыну Витаутасу. Такимъ образомъ, онъ установилъ ​тайные​ отношенія съ ​немецкими​ крестоносцами.

   (Ист. Л. Х., 1948, стр. 66)

1381 Кестутисъ захватилъ Вильнюсъ у ​Ягайлы​ и обнаружилъ доказательства того, что ​Ягайла​ подписалъ договоръ съ ​немецкими​ рыцарями. Кестутисъ взялъ на себя роль великаго князя.

   (Ист. Л. Х., 1948, стр. 66)

1382 іюль, ​Йогайла​, сынъ Альгирдаса, въ гражданской войнѣ съ Кестутисомъ захватилъ замокъ ​Тракусъ​ и передалъ его своему брату Скиргайле. Кестутисъ и Витаутасъ выступили противъ ​Ягайлы​ и, прежде чѣмъ вступить въ бой, договорились объ урегулированіи. Кестутисъ и Витаутасъ вошли въ лагерь ​Ягайла​ и были схвачены, разлучены и заключены въ тюрьму. Кестутисъ былъ убитъ черезъ пять дней подъ давленіемъ Россіи. ​Витовту​ удалось бѣжать послѣ того, какъ онъ переодѣлся горничной Аленой ​Миргой​, которую затѣмъ казнили. ​Витовтъ​ отправился къ ​немецкимъ​ крестоносцамъ за помощью противъ ​Ягайлы​. Съ ихъ помощью онъ вернулся въ Литву и собралъ армію народной поддержки противъ ​Ягайлы​.

   (Voruta # 27-28, 7/1996, p.4) (Ist. L.H., 1948, p. 66-68) (DrEE, 11/9/96, p.6)

1382 г. 15 августа Кестутисъ, князь ​Тракайскій​, былъ казненъ въ замкѣ ​Крево​ по приказу ​Ягайлы​.

   (DrEE, 09.11.96, стр.6)

1383 г. 21 октября ​Витовтъ​ крестился въ христіанствѣ въ Тепіаве послѣ того, какъ искалъ убѣжища у герцога Мазовецкого.

1384 г. 30 января Витаутасъ передалъ Жемайтію рыцарямъ Креста и пообѣщалъ стать вассаломъ ордена послѣ полученія ​Тракая​.

   (LHC, 30.01.03)

1385 18 января литовская делегація подъ командованіемъ Скиргайлы прибыла въ Краковъ, чтобы просить руки ​Ядвыги​ отъ имени ​Ягайлы​.

   (LHC, 18.01.03)

1385 14 августа ​Ягайла​ и его братья подписали договоръ съ Польшей въ замкѣ ​Кріевосъ​. Здѣсь онъ согласился обратиться въ христіанство и добиваться обращенія всей Литвы, чтобы затѣмъ Литва и Польша объединились. Договоръ также включалъ соглашеніе объ освобожденіи всѣхъ плѣнныхъ католиковъ и о помощи Польшѣ вернуть ​всё​ земли, ​которые​ она потеряла отъ ​немецкихъ​ рыцарей. Витаутасъ убѣждалъ ​Ягайло​ уѣхать въ Польшу и оставить Литву, чтобы онъ управлялся самъ.

   (H of L, 1931, стр. 48) (Ist. L.H., 1948, стр. 68)

1386 г. 2 февраля ​Ягайла​ былъ избранъ королемъ Польши.

   (LHC, 2 февраля 2003 г.)

1386 годъ. 15 февраля христіанство было введено въ Литву, когда великіе князья ​Ягайла​ и Витаутасъ прошли символическое крещеніе въ соборѣ въ Краковѣ. ​Ягайла​ женился на царицѣ Ядвигѣ (12 ​летъ​) и былъ коронованъ въ Польшѣ. Вмѣстѣ ​они​ начали править изъ Кракова Литвой и Польшей. ​Ягайла​ подчинялся ограниченіямъ, согласно которымъ никакіе ​важные​ рѣшенія не могли приниматься безъ разрѣшенія польской знати.

   (Dr, 7/96, V1 # 1, p.5) (Ist. L.H., 1948, p. 69) (DrEE, 11/9/96, p.6)

1386 г. 4 ​марта​ ​Ягайла​ былъ коронованъ королемъ Польши.

   (LHC, 3/4/03)

1386 ​Ягайла​ вернулся въ Литву и началъ искоренять ​всё​ ​языческіе​ обычаи. Фактическое обращеніе въ католицизмъ было начато среди знати. Для обращенія онъ далъ дворянству вѣчное владѣніе своими землями и имуществомъ и свободу отъ работы на Великаго князя. Чтобы воспрепятствовать росту греческаго православія, онъ запретилъ ​смѣшанные​ браки. Было учреждено польское духовенство безъ всякихъ налоговъ.

   (Ist. L.H., 1948, стр. 69) (Ist. L.H., 1948, стр. 70)

1387 г. 17 февраля ​Ягайла​ основалъ Вильнскую архіепископію и предоставилъ землю подъ резиденцію епископа.

   (LHC, 17.02.03) 

1387 г. 17 февраля впервые упоминается ​Молетай​.

   (LHC, 17.02.03) 

1387 г. 22 февраля ​Ягайла​ издалъ воззваніе ко ​всёмъ​ литовцамъ принять католичество.

   (LHC, 22.02.03)

1387 г. 22 ​марта​ ​Ягайла​ передалъ Вильнюсу права Магдебурга. Вильнюсъ сталъ первымъ самоуправляемымъ городомъ Литвы.

   (LHC, 22.03.03)

1388 г. 12 ​марта​ Папа ​Урбанъ​ VI уполномочилъ ​Познаньского​ епископа ​Доброгоста​ основать Вильнюсскую епархію.

   (LHC, 12.03.03)

1388 годъ. Витаутасъ, какъ глава Гродненской области, разрѣшилъ евреямъ жить, заниматься бизнесомъ, ссужать деньги и основывать свои общины и судей въ Литвѣ. ​Подобные​ свободы были предоставлены и другимъ иностранцамъ, въ томъ числѣ татарамъ.

   (Ист. Л.г., 1948, стр. 73)

1389 г. 10 января ​Ягайла​ разрѣшилъ епископамъ Вильнюса строить церкви и призвалъ вѣрующихъ жертвовать 10% на ихъ содержаніе.

   (LHC, 1/10/03)

1389 ​Ягайла​ возстановилъ свои отношенія съ тевтонскими рыцарями и позволилъ имъ утвердиться въ западной Литвѣ. Люди возстали противъ рыцарей и схватили высокопоставленнаго чиновника, котораго заживо сожгли для своихъ языческихъ боговъ.

   (Ист. Л.г., 1948, стр.71).

c1389 Когда ​Ягайла​ вернулся въ Польшу, онъ избралъ своего брата Скиргайлу великимъ княземъ вмѣсто ​Витовта​, который былъ назначенъ во главѣ Гродно.

   (Ист. Л.г., 1948, стр.71).

1390 г. Англійскій король Генрихъ IV провелъ цѣлый годъ, поддерживая неудачную осаду Вильнюса тевтонскими рыцарями со своими 300 рыцарями-товарищами. Во время этой кампаніи Генрихъ Болингброкъ также скупалъ плѣнныхъ литовскихъ князей, а затѣмъ, по всей видимости, увезъ ихъ обратно въ Англію. Вторая экспедиція короля Генриха въ Литву въ 1392 году иллюстрируетъ ​финансовые​ выгоды для Ордена этихъ гостей-крестоносцевъ. Его небольшая армія насчитывала болѣе 100 человѣкъ, въ томъ числѣ лучниковъ съ длиннымъ лукомъ и шесть менестрелей, общей стоимостью для ланкастерскаго кошелька въ 4360 фунтовъ стерлинговъ. Большая часть этой суммы пошла на пользу мѣстной экономикѣ за счетъ покупки столоваго серебра и найма лодокъ и оборудованія. Несмотря на усилія Болингброка и его англійскихъ крестоносцевъ, двухлѣтніе нападенія на Вильнюсъ оказались безрезультатными.

   (http://en.wikipedia.org/wiki/History_of_Vilnius)

1392 Витаутасъ (умъ. 1430), сынъ Кестутиса, заключилъ перемиріе съ ​Ягайлой​. Ранѣе онъ уже второй разъ искалъ помощи у Тевтонскихъ рыцарей въ Мальбурге и использовалъ ​её​, чтобы получить власть надъ Литвой изъ ​Ягайлы​. Перемиріе съ ​Ягайлой​ привело въ ярость тевтонскихъ рыцарей, ​которые​ возобновили свои атаки на низменности въ западной Литвѣ.

   (H of L, 1931, стр. 52) (Ist. L.H., 1948, стр. 72)

1392 г. Крѣпостное право стало устанавливаться при ​Витовте​, когда ​богатые​ землевладѣльцы пріобрѣли постоянную собственность на свои земли и право продавать собственность.

   (Ист. Л.г., 1948, стр. 76)

1397 г. 26 января ​Витовтъ​ подписалъ договоръ съ рыцарями Креста, но ​Жемайтія​ не вошла.

   (LHC, 26.01.03)

1398 г. Собраніе знати страны было проведено въ Салинасе на берегу рѣки Нямунасъ. ​Онѣ​ назвали ​Витовта​ королемъ Литвы и вели переговоры съ Тевтонскимъ орденомъ о независимости.

   (DrEE, 05.10.96, стр.5)

1399 12 августа, битва на рѣкѣ ​Ворскла​ (Украина) была великой битвой въ средневѣковой исторіи Восточной Европы. Онъ велся между татарами при ​Эдигу​ и ​Темуре​ ​Кутлугахъ​ и войсками Тохтамыша и великаго князя Литовскаго Витаутаса. Битва завершилась рѣшающей побѣдой татаръ.

   (https://en.wikipedia.org/wiki/Mongol_invasion_of_Europe)

c1399 Въ Польшѣ королева ​Хедвига​ умерла при родахъ въ возрастѣ 25 ​летъ​.

   (SFC, 9.06.97, стр.A10) Въ русскихъ лѣтописяхъ 1399 года говорится, что когда Кіеву угрожали татары, кіевляне должны были выплатить хану Тимуру ​Кутлуку​ пожертвованіе въ размѣрѣ 3000 литовскихъ рублей.

   (VilNews, 17.12.10)

1400 8 февраля Рыцари Креста съ помощью Витаутаса и герцога Лотарингіи впервые побѣдили Жемайтію.

   (LHC, 08.02.03)

1400 іюля, по указу ​Ягайлы​ Univ. въ Краковѣ, Польша.

   (​Ворута​ № 27-28, 7/1996, с.4)

1401 г. 9 января въ Маріенбурге около 80 литовскихъ бароновъ приняли католичество.

   (LHC, 09.01.03)

1401 18 января, въ Литвѣ Витаутасъ и князья страны представили Польшѣ документы о томъ, что ​Витовтъ​ будетъ править Литвой какъ вассалъ Польши и вернуть страну Польшѣ послѣ его смерти.

   (LHC, 18.01.03)

1401 г. 13 ​марта​, при поддержкѣ ​Витовта​ произошло 1-е жямайтійское возстаніе противъ ​немецкихъ​ рыцарей. (LHC, 13.03.03)

1401 25 іюля ​литовскіе​ и ​польскіе​ войска окружили Маріенбургъ, но не смогли взять городъ.

   (​Ворута​ №27-28, 7/1996, с.4)

1401 Актъ Вильнюсъ-​Радоме​ между Литвой и Польшей. Были составлены соглашенія между Витаутасомъ и ​Ягайлой​, а также между дворянами двухъ странъ. Онъ призналъ независимость Великаго Голландіи Литвы.

   (DrEE, 05.10.96, стр.5)

2 ​марта​ 1402 г. въ Маріенбурге Свитригайла перешла на сторону Рыцарей Креста и пообѣщала поддерживать ​Салинскій​ договоръ, который былъ нарушенъ ​Витовтомъ​.

   (LHC, 01.03.03)

1406 7 января Южная Литва капитулировала Тевтонскимъ рыцарямъ во второй разъ.

    (LHC, 1/7/03)

Андрей Корибутович (Димитрович) (+1399), кн. литовск. Отец—Корибут (Димитрий) Гедиминович, кн. новгород-северск. Мать—Анастасия Олеговна (Ольговна), вел. кнж. рязанск.

Сведений о семейных отношениях нет. Ум. (предполож.) бездетн. 1) По данным П.Петрова [64] со ссылкой на Стрый-ковского.

Андрей Дмитріевичъ ​Трубецкій​ былъ княземъ ​Трубецкимъ​. Правленіе: 1379 – 14 февраля 1386. Предшественникъ: Дмитрій ​Корибутъ​ Ольгердовичъ. Преемникъ: ​Вингольдъ​ Андрей Ольгердовичъ Вонифанътій.

Міхал Дмитрович Трубецький х. Pogoń Litewska була князем Трубецьким. Правління 12 серпня 1399 – близько 1406. Попередник Корибут Деметрій Ольгердович. Його наступником став Симеон Міхалович Трубецький.
Міхал Трубецький народився 1379 р. як син Корибута Димитрія Ольгердовича, великого князя Трубецького 1357 – 1379, 1388 – 12. 8. 1399, Брянського 1357 – 1379, 1390 – 1399 і Стародубського 1383, 87 або 88 – 1397, кн. Друцький 14 ст., Переяслав-Залеський 1379 – 1388 та Новогруд Северський 1386 – 1392, хрещений у римо-католиці 1357 (жила 1357 – після 1404) та княгиня Анастазія Рязанська. [%D0%90 Дмитро Старший Ольгердович нема. Він вигадка.]
Міхал Дмитрович Трубецький був родоначальником династії Трубецьких, одного з наймогутніших литовських шляхетних родів, які відігравали значну роль у Великому князівстві Литовському.
Міхал Трубецький, родоначальник Трубецьких, син Корибута Дмитра та онук Ольгерда, Великого князя Литовського, володів Трубецьким князівством, понад 300 квадратними милями території колишнього Сіверського князівства (Северщини). За його ім’ям і титулом його нащадки самостійно правили цією країною доти, поки Поляновський договір (на річці Вязма) 14 червня 1634 року не приєднав їхнє князівство до Речі Посполитої. Хоча його було втрачено через кілька років, рід Трубецьких залишався в Трубецькому князівстві до червня 1672 року, оскільки тоді він перейшов до влади Московії (Олексія Московського).
У 1399 році, у віці 20 років, Міхал був призначений князем Трубецького, країни, розташованої в трикутнику між сучасними Білоруссю, Україною та Росією. Він змінив свого батька Корибута Деметрія, який обіймав цю посаду до нього. Будучи князем Трубецьким, Міхал відповідав за управління та адміністрування території та підтримував хороші дипломатичні відносини з сусідніми правителями.
У Міхала було п'ятеро братів: Іван Скіндир (Скіндер), загинув 12 серпня 1399 р. на р. Ворсклі; Андрій, князь Трубецький 1379 – 14.2.1386, загинув 12.08.1399 на р. Ворсклі; Іван II, помер після 1431 р.; Зигмунт, претендент на богемський престол, помер 1435 р.; і Федір, князь Несвежий і Збаразький, староста подільський, предок князів Збараських-Вишневецьких, жив у 1422 – 1440 рр. У Міхала було три сестри: Анастазія Кашинська; вийшла заміж до 1400 р. за князя Тверського Василя III Кашинського (+1426); Гелена Корибутівна, одружена до 16 січня 1407 р. Йоганн II Ферреус, князь Тропави, Рацибужа і Карніва (бл. 2. 2. 1375 – 1424), помер після 2 березня 1449 р.; Марія Веротинська, вийшла заміж за князя Федора Веротинського (+після 1455). Вони також відігравали активну роль у литовській політиці.
Під час свого короткого правління Міхал одружився з невідомою дружиною і мав двох синів: князя Симеона, князя Трубецького бл. та князь Єжи, князь Трубецький 1411 – 1445 рр. Хоча точні дати їх народження невідомі.
Жодних джерельних відомостей про долю Міхала не збереглося. Ймовірно, він брав участь у битві на Ворсклі 12 або 16 серпня 1399 року, в якій загинули його батько та брат Іван Скіндир. Міхал, ймовірно, вижив у битві, оскільки його не згадують серед полеглих.
На жаль, правління Міхала як князя Трубецького було коротким, і він, ймовірно, помер після 1420 року, оскільки після цієї дати в історичних документах про нього більше немає згадок. Точна причина та обставини його смерті невідомі, але його спадок жив через його синів і династію Трубецьких, яка залишалася впливовою литовською родиною протягом нескінченної кількості років. Хоча про правління Міхала як князя Трубецького відомо небагато, зрозуміло, що обидва його сини Симеон і Єжи стали видатними постатями в литовській політиці. Симеон був князем Трубецьким і Свіслоччим, а Єжи також займав посаду князя Трубецького.
Сьогодні Міхал Дмитрович Трубецький h. Погонь Літовську пам’ятають як члена могутньої литовської династії та важливої постаті в історії Великого князівства Литовського. Незважаючи на його коротке правління князем Трубецьким, він залишив тривалий слід в історії Литви та її народу.

Михайло Дмитрович Трубецький г. Погоня Литовська був Трубецьким князем. Правління: 12, серпня 1399 – бл. 1406. Попередник: Димитр Корибут Ольгердович. Наступники: Семен Михайлович Трубецький.

Трубецький г. Погоня Литовська, їхній родоначальник Міхал, син Корибута Дмитра та онук великого князя литовського Ольгерда, отримавши князівство Трубецьких у департаменті, понад 300 квадратних миль великої власності в Севєрщині, взяв від неї ім’я та титул, його нащадки самостійно керували цим майном до першого договору 1634 р. відновив їхнє князівство до складу Речі Посполитої, хоча воно було втрачено через кілька років, рід Трубецьких пробув у Польщі недовго, бо вже в 1656 р. повернувся під владу Росії ; існували в Росії в 19 ст.

Джерело: A.A. Косінський, Геральдичний довідник, Т.1.

Михайло Дмитрович Трубецький г. Погоня Литовська (ок. 1378 – помер на початку XV століття), князь Трубецький, син князі Друцького, Дмитра Корибута Ольгердович та княгині Анастазю Рязанську (народилася 1357 року).

Біографія

У джерелах Михайло Трубецький виступає родоначальником роду князів Трубецьких. Від невідомої дружини він залишив двох синів: Семена та Юрія. Про долю Михайла не збереглося жодних джерельних записів. Швидше за все, він брав участь у битві на річці Ворскла 12 або 16 серпня 1399 р., В якій загинули його батько та брат Іван Кіндір. Ймовірно, Михайло вижив у битві, оскільки його не згадують серед полеглих. Ймовірно, він помер на початку XV століття.

Виноски

^ Й. Тєговський, Перші покоління Гедіміновичів, Познань - Вроцлав 1999, с. 79. ^ А. Супрунюк, плоцький воєвода Авраам Соха. Внесок у генеалогію мазовецького Наленчува, [%D1%83:] А. Супрунюк, Szkice o rycerstwa Mazowieckie XIV / XV століття, Торунь 2008, ISBN 978-83-89376-69-5, с. 7-8. Бібліографія [%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8]

Й. Тєговський, Перші покоління Гедіміновичів, Познань - Вроцлав 1999, ISBN 83-913563-1-0, s. 79.

http://www.naukowy.pl/encyklo.php?title=Micha%C5%82_Trubecki

http://pl.wikipedia.org/wiki/Micha%C5%82_Trubecki

Трубецьке князівство

Правлячі князі

Nowogród Siewierski....................until 1164

RURYKOWICZE

• 1. Wsiewołod Światosławicz Buj-Tur (Kursk, 1180 – 1196)....................1164 – 1196

Nowogród Siewierski....................1196 – 1202

• 2. Światosław Wsiewołodowicz (Włodzimierz Wołyński, 1206 – 1210)....................1202 – 1211

Nowogród Siewierski....................1211 – 1212

• 3. Światosław Wsiewołodowicz (Veliky Novgorod, 1232)....................1212 – 1232
• 4. Andrzej Światosławicz....................1232 – 1240

Golden Horde....................1240 – 1357

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

• 5. Demetrius Korybut (Briańsk, 1357 – 1379, 1390 – 12 August 1399)....................1357 – 1379
• 6. Andrzej Dymitrowicz Trubecki....................1379 – 14 February 1386
• 7. Wingold (Andrzej Olgierdowicz Wońifantij)....................14 February 1386 – 1388
• 8. Demetrius Korybut....................1388 – 12 August 1399; died after 1404
• 9. Michał Dymitrowicz Trubecki....................12 August 1399 – ca 1406
• 10. Symeon Michałowicz Trubecki (Świsłocz, 1400 – ca 1406)....................ca 1406 – 1411; died after 1411
• 11. Jerzy Michałowicz Trubecki....................1411 – 1445; died after 1445

WOŁŁOWICZE

• 12. Hrynko Chodkiewicz Wołłowicz h. Bogoria....................1445 – ca 1451

GIEDYMINOWICZE–CZARTORYSCY

• 13. Iwan Wasylewicz Czartoryski....................ca 1451 – March 1460

GIEDYMINOWICZE–TRUBECCY

I BRANCH

• 14 I. Iwan Symeonowicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 I. Serapion Symeon Iwanowicz Perski Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1508
• 16 I. Fiodor Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1536
• 17 I. Iwan Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 1538
• 18 I. Adrian Andrzej Iwanowicz Trubecki....................1490 (¼ of ½ principality) – 25 May 1546
• 19 I. Bazyli Symeonowicz Trubecki....................1508 (¼ of ½ principality) – 1540
• 20 I. Sawwa Michał Andrzejowicz Trubecki.................... 25 May (16 May) 1546 (½ principality) – 14 December (5 December) 1547

II BRANCH

• 14 II. Aleksander Jerziewicz Trubecki....................March 1460 (½ principality) – 1490; died XVI century
• 15 II. Iwan Jerziewicz Trubecki....................1490 (½ principality) – 1500, 1503 – 24 January (15 January) 1520
• 16 II. Symeon-Bogdan Aleksandrowicz Trubecki.................... 24 January (15 January) 1520 (½ principality) – 1535
• 17 II. Michał Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality)
• 18 II. Aleksander Symeon-Bogdanowicz Trubecki....................1535 (½ principality), 14 December (5 December) 1547 (all of the principality) – after 1 February (23 January) 1566

The Tsardom of Muscovy.................... after 1 February (23 January) 1566 – 1609

I Rzeczpospolita....................1609 – 1611

• 21. Wigund-Jeronym Trubecki....................1611 – 1634
• 22. Piotr Wigunt Trubecki....................1634 – 16 September 1644 (½ principality)
• 23. Aleksander Czarny Książę Trubecki....................1634 – 1657 (½ principality)

The Tsardom of Muscovy....................1657 – 27 March (17 March) 1660

• 24. Aleksy Trubecki.................... 27 March (17 March) 1660 – June 1672

The Tsardom of Muscovy....................from June 1672

__________________

1348 р. 2 лютого, хрестоносці розбили литовську армію під Стревою.

   (LHC, 02.02.03)

1356 р. Альгерд Литовський придбав Брянськ у спадок і передав його своєму синові Дмитру Корибута. До кінця століття місто суперечило між Йогайлою, Вітовтом, Світригайлою та Юрієм із Смоленська.

   (http://en.wikipedia.org/wiki/Bryansk)

1361 21 березня, великий князь Кестутіс був схоплений лицарями Хреста.

   (LHC, 3/21/03)

1362 Велика німецька армія з найманцями з усієї Європи напала на Каунаський замок. 4000 чоловік усередині замку знаходились під владою Вайдотаса, сина Кестутіса. Після більш ніж 2 тижнів бою замок спалахнув, і більшість людей усередині загинули.

   (Ist. L.H., 1948, стор. 64) 1362 р. Литва, скориставшись внутрішніми протистояннями в Золотій Орді, розпочала своє вторгнення, розгромивши монголів у битві при Синіх Водах, а також завоювавши території Золотої Орди, такі як Київське князівство, аж до Річка Дніпро, перш ніж була зупинена після їх поразки в битві на річці Ворскла в 1399 році.

   (https://en.wikipedia.org/wiki/Mongol_invasion_of_Europe)

1373 15 лютого, Утена згадується вперше.

   (LHC, 15.02.03)

1377 р. Великий князь Альгерд помер. Син його другої дружини Йогайли обійняв посаду великого князя у Вільнюсі. Йогайла побоювався, що його дядько Кестутіс спробує передати керівництво своєму власному синові Вітовту. Тим самим він встановив таємні стосунки з німецькими лицарями Хреста.

   (Ist. L.H., 1948, стор. 66)

1381 р. Кестутіс перебрав у Йогайли Вільнюс і виявив докази того, що Йогайла підписав договір з німецькими лицарями. Кестутіс взяв на себе роль великого князя.

   (Ist. L.H., 1948, стор. 66)

1382 липень, Йогайла, син Альгерда, у громадянській війні з Кестутісом захопив замок Тракус і передав його своєму братові Скіргайлі. Кестутіс і Вітовт рушили проти Йогайли і перед вступом у битву домовились про врегулювання. Кестутіс та Вітовт увійшли до табору Йогайли і були схоплені, відокремлені та ув'язнені. Кестутіс був убитий через п’ять днів під тиском Росії. Вітовту вдалося врятуватися після того, як він переодягнувся з покоївкою Аленою Мірга, яку тоді стратили. Вітовт вирушив до німецьких хрестоносців, щоб шукати допомоги проти Йогайли. З їх допомогою він повернувся до Литви і зібрав армію народної підтримки проти Йогайли.

   (Voruta # 27-28, 7/1996, p.4) (Ist. L.H., 1948, p. 66-68) (DrEE, 11/9/96, p.6)

1382 15 серпня Кестутіс, герцог Тракайський, був страчений у замку Крева за наказом Йогайли.

   (DrEE, 11/9/96, с.6)

1383, 21 жовтня, Вітовт охрестився християнином у Тепіаві після того, як шукав притулку у герцога Мазовії.

1384 р. 30 січня Вітовт передав Жамойтію хрестоносцім і пообіцяв служити васалом ордену після отримання Тракая.

   (LHC, 1/30/03)

1385 18 січня, литовська делегація під керівництвом Скіргайли прибула до Кракова, щоб попросити руку Ядвиги від імені Йогайли.

   (LHC, 1/18/03)

1385 р. 14 серпня Йогайла та його брати підписали договір з Польщею у замку Кріевос. Тут він погодився прийняти християнство і домагатися навернення всієї Литви і того, що тоді Литва і Польща об'єднаються. Договір також містив угоду про звільнення всіх полонених католиків і про допомогу Польщі повернути всю землю, яку вона втратила німецьким лицарям. Вітовт закликав Йогайлу поїхати до Польщі і залишити Литву, щоб керувати ним самим.

   (H of L, 1931, p.48) (Ist. L.H., 1948, p. 68)

1386 2 лютого, Йогайла був обраний польським королем.

   (LHC, 02.02.03)

1386 р. 15 лютого християнство було запроваджено в Литві, коли Великий князь Йогайла та Вітовт провели символічне Хрещення у соборі в Кракові. Йогайла одружилася з королевою Ядвигою (12) і була коронована королем у Польщі. Разом вони почали правити з Кракова над Литвою та Польщею. Йогайла підкорився обмеженням, що жодні важливі рішення не можуть прийматися без дозволу польської знаті.

   (Dr, 7/96, V1 # 1, p.5) (Ist. L.H., 1948, p. 69) (DrEE, 11/9/96, p.6)

1386 4 березня Йогайла був коронований польським королем.

   (LHC, 3/4/03)

1386 р. Йогайла повернувся до Литви і почав викорінювати всі язичницькі звичаї. Фактичний перехід до католицизму розпочався серед знаті. Для навернення він дав знаті вічну власність на свої землі та володіння та свободу від праці для великого князя. Щоб перешкодити зростанню грецького православ'я, він заборонив змішані шлюби. Було встановлено польське священство, вільне від усіх податків.

   (Ist. L.H., 1948, стор. 69) (Ist. L.H., 1948, стор. 70)

1387 р. 17 лютого Йогайла заснував Вільнюську архієпархію та надав землю для штабу єпископа.

   (LHC, 17.02.03) 1387 р. 17 лютого Молетай згадується вперше.

   (LHC, 17.02.03)