ADA SONC

СОНЦ Ада Ефимовна (1897, Бердичев, – 1968, Днепропетровск), еврейская и русская актриса. В 1919–24 гг. училась в еврейской театральной студии при киевской Култур-лиге, которой руководил Э. Лойтер. В 1925 г. начала выступать в созданном на базе Култур-лиге Харьковском государственном еврейском театре (ГОСЕТ УССР), в 1934–50 гг. (с перерывом в 1936–37 гг.) работала в Киевском еврейском театре (с 1944 г. находился в Черновцах); в 1936–37 гг. и с 1950 г., когда были закрыты все еврейские театры, работала в Днепропетровском русском драматическом театре. В 1945 г. удостоена звания заслуженного деятеля искусств Украины.

Исполнительское мастерство Сонц отличалось глубиной проникновения в образ, лиризмом, четкостью психологического рисунка, раскрытием духовного мира еврейской женщины. Сонц сыграла много разнообразных и разноплановых ролей, среди которых в еврейских театрах — Ноэми («Восстание в гетто» П. Маркиша), Миреле Эфрос («Миреле Эфрос» Я. Гордина), Эстер («Пуримшпил» Э. Лойтера), Жарова («Кордон» Д. Бергельсона) и другие; в русском театре — Сонька («Аристократы» Н. Погодина), Порция («Венецианский купец» У. Шекспира) и другие.

Ада Юхимівна Сонц народилася 9 грудня 1897 року в Бердичеві. З дитинства у маленької Ади проявився талант до перевтілення. Її мрією став театр. 13 квітня 1919 року при організації "Культур-Ліга" була створена перша єврейська театральна студія в Україні, яку очолив молодий режисер Ефраїм Лойтер, до речі також уродженець Бердичева. І Ада Сонц була прийнята у цю студію для навчання. "В первые годы обучения мы были заняты тем, что пытались отойти от натурализма и даже реализма: недооценка реалистического слова была, конечно, существенной помехой в наших поисках театральных принципов," – згадувала потім Ада Юхимівна. У 1925 році Ада Сонц розпочала виступи у створеному на базі Культур-ліги Харківському державному єврейському театрі (ГОСЕТ УРСР). Тут вона шліфує свою майстерність та виконавче вміння. У 1934 році Харківський державний єврейський театр, у якому працює Ада Юхимівна, зливається з київською трупою ГОСЕТ (після переносу столиці з Харкова у Київ), і ці дві події підіймають театр на зовсім інший рівень. Глядач ходить в ГОСЕТ дивитись на гру зірок єврейської сцени, в першу чергу таких, як Ада Сонц, Лазар Калманович, Дмитро Жаботинський та інші. Тут, на київській сцені (з перервою у 1936–1937 рр., коли вона працювала у Дніпропетровському театрі) Ада Юхимівна виступає до 1950 року. У 1945 році Ада Юхимівна Сонц за свій талант актриси удостоюється звання заслуженого діяча мистецтв України. У 1948 році в СРСР розгортається боротьба з "безрідним космополітизмом". Сталінська машина репресій знищує в першу чергу єврейське мистецтво та його носіїв, в країні впродовж короткого часу були закриті всі єврейські театри. У зв'язку з закриттям київського ГОСЕТ у 1950 році Ада Сонц переїздить до Дніпропетровська, де влаштовується у російський драматичний театрі ім. М.Горького. Виконавче мистецтво Ади Сонц вирізнялось глибиною проникнення в образ, ліризмом, чіткістю психологічного малюнку, розкриттям духовного світу єврейської жінки. Ада Сонц зіграла багато різноманітних та різнопланових ролей, серед яких в єврейських театрах — Ноемі ("Повстання в гетто" Переца Маркіша), Міреле Ефрос ("Міреле Ефрос" Я. Гордіна), Естер ("Пурімшпіль" Е. Лойтера), Жарова ("Кордон" Д. Бергельсона) та інші; в російському театрі — Сонька ("Аристократи" М. Погодіна), Порція ("Венеціанський купець" У. Шекспіра) та інші. Померла Ада Юхимівна Сонц 13 лютого 1969 року. Похована в Дніпропетровську.