Myron Vadiuk Lutsky

Encyclopedia of Ukraine: Myron Lutsky was born September 29, 1891 in Luka, Sambir county, Galicia. and died March 10, 1961 in Toronto, Ontario, Canada. Military and civic leader; brother of Ostap Lutsky. After studying law in Lviv and agriculture in Vienna he joined the 41st Chernivtsi Infantry Regiment of the Austrian army and served in it as a lieutenant during the First World War.

Having been assigned to the Ukrainian Sich Riflemen at the end of October 1918, he was acting chief of staff of Group East during the siege of Lviv and then chief of staff of the First Brigade of the Ukrainian Sich Riflemen. In 1920 he was appointed chief of the operative department of the Second Brigade of the Red Ukrainian Galician Army.

After the war he was active in the Ukrainian National Democratic Alliance and in a number of important economic institutions: he was president of Silskyj Hospodar in Lviv (1936-39), vice-president of the Lviv Agricultural Chamber (1936-39), and director of the sugar trust in Ukraine (1941-43).

After emigrating in 1944, he chaired the Ukrainian Relief Committee in Berlin. In 1948 he settled in Canada, where he was active in various Ukrainian organizations.

__________________________

________

Сот. Мирон Луцький, начальник оперативного відділу 2 бриґади УГА по реорганізації в 1920 р. (нар. 29. 9. 1891 р.)

сотн. Мирон Луцький

Одного дня, взимі 1916 р., зайшов на нашу квартиру в Тудинці над Стрипою австрійський офіцер з 41 полку (Чернівці, жовті вилоги). Представився: Мирон Луцький. Його полк був перекинений хвилево над Стрипу, а він вступив до Тудинки, подивитися – як казав – на українську частину. Довго сидів з нами, усім цікавився, слухав стрілецьких пісень, швидко їх навчився і співав разом з нами своїм гарним тенором. Приємно перевели ми час і щиро прощали милого гостя.

Після того не бачив я його і не чував про нього аж до листопада 1918 р. Коли не вдався наступ з Перзенківки на Головний двірець у Львові, наш курінь відійшов на переорганізацію до Старого Села. Там я зустрівся знову з Мироном Луцьким. Тоді він був поручником, а на грудях у нього світилося одно з найвищих старшинських відзначень, т. зв. Кроненорден. Луцький перебрав команду куреня і помаршував з куренем до Львова. Після опущення Львова був шефом штабу “Групи Схід”, а пізніше Бриґади УСС. Перебув цілу українську війну на фронті. В польському полоні в Тухолі, на Помор’ї був внутрішнім командантом полонених УГА. З полону вернувся до маєтку батька, до Янчина біля Перемишлян.

Неодну гарну хвилину провів я в хаті Луцьких. Неодин гарний спомин лишився мені з тих часів. Полювали ми в Янчині і Яблонові, співали ловецькі і стрілецькі пісні, жалували за минулим і мріяли про майбутнє.

В 1939 р. Мирон Луцький вийшов на еміґрацію, вкінці опинився в Торонті і в 1962 р. помер. Відійшов люблений і шанований за воєнні і громадські заслуги і за рідкі товариські прикмети.