Lviv (Ukrainian: Львів) or Lvov (Polish: Lwów; Russian: Львов; German: Lemberg; see also other names) is the largest city in Western Ukraine, and the sixth-largest in Ukraine, with a population of 717,510 (2021 est.)[6] Lviv is one of the main cultural centres of Ukraine. It was named in honour of Leo, the eldest son of Daniel, King of Ruthenia.

Lviv emerged as the centre of the historical regions of Red Ruthenia and Galicia in the 14th century, superseding Halych, Chełm, Belz and Przemyśl. It was the capital of the Kingdom of Galicia–Volhynia[7] from 1272 to 1349, when it was conquered by King Casimir III the Great of Poland. From 1434, it was the regional capital of the Ruthenian Voivodeship in the Kingdom of Poland. In 1772, after the First Partition of Poland, the city became the capital of the Habsburg Kingdom of Galicia and Lodomeria. In 1918, for a short time, it was the capital of the West Ukrainian People's Republic. Between the wars, the city was the centre of the Lwów Voivodeship in the Second Polish Republic. After the German-Soviet invasion of Poland in 1939, Lviv became part of the Soviet Union, and in 1944–46 there was a population exchange between Poland and Soviet Ukraine. In 1991, it became part of the independent nation of Ukraine.

Lviv serves as the administrative centre of Lviv Oblast and Lviv Raion and had the status of city of oblast significance before that designation was abolished in 2020.[8] It has the administration of Lviv urban hromada, one of the hromadas of Ukraine.[9]

The historical heart of the city, with its old buildings and cobblestone streets, survived Soviet and German occupations during World War II largely unscathed. The city has many industries and institutions of higher education such as Lviv University and Lviv Polytechnic. Lviv is also the home of many cultural institutions, including a philharmonic orchestra and the Lviv Theatre of Opera and Ballet.[10] The historic city centre is on the UNESCO World Heritage List.

Lviv Львів — місто в Україні, адміністративний центр області, агломерації, району, міської громади, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та центром Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (717 655 станом на 1 грудня 2021 року)[1].

Львів заснував король Данило приблизно у 1231—1235 роках (перша згадка від 1256 року). Близько 1272 року місто стало столицею Королівства Русі (Галицько-Волинського князівства). Невдовзі після смерті князя Юрія II Львів на понад чотири століття опинився під владою Королівства Польського. 1356 року місто отримало маґдебурзьке право; в добу Середньовіччя Львів був важливим торговельним центром. За австрійського панування місто стало осередком українського та польського національного рухів. Після розпаду Австро-Угорщини восени 1918 року Львів деякий час був столицею Західноукраїнської Народної Республіки, але після українсько-польської битви за місто в листопаді 1918 перейшов до Польщі, що в 1922-23 було визнано міжнародними пактами та угодами. Під час Другої світової війни місто захопив Радянський Союз, а згодом — Німеччина. Після війни було юридично закріплено ялтинську угоду 1945, за якою Східна Галичина і зокрема Львів лишався у складі Української РСР. 1946 року між Польщею та УРСР відбувся обмін населення, який разом із наслідками війни суттєво вплинув на населення Львова. З 1991 року Львів перебуває у складі України.

Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті розташована найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні[2]. 2009 року Львову надано звання Культурної столиці України[3]. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості