Кирилл Иосифович Ровда

К. И. Ровда (в 1935 г. защитил кандидатскую диссертацию «Джордж Элиот и ее оценка в России», в 1936 г. осужден и выслан в Казахстан, набор книги по теме диссертации рассыпан),4

Most widely held works by Kirill Iosifovich Rovda

Vosprii︠a︡tie russkoĭ kulʹtury na Zapade : ocherki ( Book ) 2 editions published in 1975 in Russian and held by 88 libraries worldwide

Chekhi i russkie v ikh literaturnykh vzaimosvi︠a︡zi︠a︡kh. 50-60-e gody XIX v by Kirill Iosifovich Rovda ( Book ) 3 editions published in 1968 in Russian and held by 81 libraries worldwide

Rossii︠a︡ i Chekhii︠a︡ : vzaimosvi︠a︡zi literatur, 1870-1890 by Kirill Iosifovich Rovda ( Book ) 3 editions published in 1978 in Russian and held by 69 libraries worldwide

Voprosy metodologii istoriko-literaturnykh issledovaniĭ ( Book ) 3 editions published in 1981 in Russian and held by 47 libraries worldwide

Estetika, literatura, kritika by Nikolay Gavrilovich Chernyshevsky ( Book ) 1 edition published in 1979 in Russian and held by 22 libraries worldwide

Rossija i Čechija : vzaimosvjazi literatur, 1870-1890 by Kirill Iosifovič Rovda ( Book ) 3 editions published in 1978 in Russian and held by 19 libraries worldwide

Vosprijatie russkoj kulʹtury na Zapade : očerki ( Book ) 3 editions published in 1975 in Russian and held by 18 libraries worldwide

Karl Marks i khudozhestvennai︠a︡ literatura by Kirill Iosifovich Rovda ( Book ) 1 edition published in 1961 in Russian and held by 9 libraries worldwide

Cesty a rozcestí československé rusistiky by Valentin Arkhipovich Kovalev ( Book ) 1 edition published in 1972 in Czech and held by 7 libraries worldwide

Voprosy metodologii istoriko-literaturnych issledovanij ( Book ) 3 editions published in 1981 in Russian and held by 6 libraries worldwide

27 – 105 років від дня народження (м. Кривий Ріг) Кирила Йосиповича Ровди, літературознавця. Закінчив Ленінградський університет (Інститут червоної професури) у 1931 та Інститут літератури (Пушкінський дім) АН СРСР у Ленінграді (1935). Спеціальність – історик англійської літератури. Крім російської, володів англійською, французькою, німецькою, українською, болгарською, польською та чеською мовами. З 1933 працював аспірантом Інституту літератури АН СРСР під керівництвом академіка А.В.Луначарського, а після його смерті – професора В.К.Мюллера. Кандидат літературознавства (1935), доцент. У 1935 зарахований докторантом АН та призначений ученим секретарем Інституту літератури АН СРСР. З 1935 до 1937 читав курс зарубіжних літератур в Інституті іноземного туризму в Ленінграді. Був незаконно репресований. Із автобіографії, що зберігається в архіві КДПУ ім. В.К.Винниченка: „В 1936 году был исключен из партии по обвинению в связях с врагами народа (был членом парткома АН СССР), снят с работы, отчислен из докторантуры и в 1937 в административном порядке выслан в Кзыл-Орду (Казахстан), где сначала работал не по специальности (бухгалтером в психиатрической колонии)”. Після звільнення викладав у Кзил-Ординському (1944-1947) та Криворізькому (1947-1955) педагогічних інститутах. З 1955 по 1959 працював у Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. О. С. Пушкіна. Після реабілітації у 1959 повернувся в Ленінград на колишнє місце роботи. Став одним із найповажніших ленінградських професорів, шекспірознавцем, знавцем історії російсько-чеських літературних зв’язків. Автор монографії „Россия и Чехия. Взаимосвязи литератур 1870-1890” (1978).