Eufrozyna Jarosławna Halicka, Princess of Nowogród Siewierski

エフロシニヤ・ヤロスラヴナ（ロシア語: Ефросинья Ярославна、ウクライナ語: Єфросинія Ярославна、生没年不明）は、ノヴゴロド・セヴェルスキー公イーゴリの妻であり、『イーゴリ軍記』には「ヤロスラヴナ」として登場する12世紀後半の人物である。『イーゴリ軍記』中の一場面である「ヤロスラヴナの嘆き」は、作品中最も詩的な場面と評されている。

目次 1 生涯 2 夫・子 3 出典 4 参考文献 生涯 年代記には、イーゴリの妻であるこの人物の名は記されておらず、正確な生没年も不明である。エフロシニヤという名は、エカテリーナ2世の『系譜』の中の記述によるものである[1]。またA.ソロヴヨーフの説によれば、その名は『リューベチ・シノディク』の記述に端を発するという[2]。一方O.トヴォロゴフは、エフロシニヤという名は、その母のオリガの修道名が誤って用いられているという仮説を述べている[3]。

エフロシニヤはガーリチ公ヤロスラフと、その妻オリガ（ユーリー・ドルゴルーキーの娘）との間に生まれた。ノヴゴロド・セヴェルスキー公イーゴリとの結婚は1169年ごろであるとされるが、いくつかの史料では、エフロシニヤはイーゴリの二人目の妻であり、その結婚は1184年と記されている。この日付はエカテリーナ2世の『系譜』を典拠としたものである。A.ソロヴヨーフは、イーゴリの子たち全ての母はエフロシニヤであり、長子のウラジーミルは1171年に誕生しているため、1184年に結婚したという説は成り立たないということを証明した[2][3]。

エフロシニヤは『イーゴリ軍記』の一場面である「ヤロスラヴナの嘆き」によって有名である。「ヤロスラヴナの嘆き」は作中最も詩的な場面であり、ロシア文学に大きな影響を与えた。また、ヴァシリー・ペロフによる絵画「ヤロスラヴナの嘆き」や、作曲家ボリス・ティシチェンコによるバレエ「ヤロスラヴナ」の題材になるなどしている。

夫・子 夫はノヴゴロド・セヴェルスキー公イーゴリ。子には以下の人物がいる。

ウラジーミル オレグ スヴャトスラフ(ru) ロマン ロスチスラフ 娘：スタロドゥープ公ダヴィド(ru)と結婚 出典 ^ Родословник князей великих и удельных рода Рюрика. — СПб., 1793. — С. 105. ^ a b Соловьев А. В. Восемь заметок к «Слову о полку Игореве» // ТОДРЛ. — М.; Л., 1964. — Т. 20. — С. 378—382. ^ a b Творогов О. В. На ком был и женаты Игорь и Всеволод Святославичи? // ТОДРЛ. — М., 1993. — Т. 48. — С. 48—49. 参考文献 Алексеев С. В. Игорь Святославич. — М.: Молодая гвардия, 2014. — (Жизнь замечательных людей: Малая серия: сер. биогр.; вып. 55). Войтович Л. Ярославичі. Перша Галицька династія // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. Зотов Р. В. О черниговских князьях по Любецкому синодику. — СПб.: Типография братьев Пантелеевых, 1892.

Eufrozyna Jarosławna Halicka (II połowa XII w.) – żona księcia Igora Światosławicza z Nowogródu Siewierska, córka księcia Jarosława Władimirowicza Osmomysla z Galicji, jednej z głównych postaci w Pułku Igora. "Lament Jarosławny" uważany jest za jeden z najbardziej poetyckich fragmentów "Świeckich ...", a sama Jarosławna jest uważana za symbol wiernej żony.

Zadowolony 1 Biografia 2 Małżeństwo 3 przodków 4 pomniki 5 Uwagi 6 Literatura Biografia Dokładne lata życia żony Igora nie są znane. Jej imię nie jest wymienione w annałach. W „Rodowodzie” cesarzowej Katarzyny II [1] żona Igora nosi imię Euphrosyne. Zgodnie z wersją A. V. Sołowjowa nazwa Efrosinya pochodzi od „Lubets Synodik” [2] [3]. RV Zotov, badacz „Synodiku Lyubets”, uważał, że imię żony Igora to Efrosinya, choć wątpił w identyfikację wspomnianego tam księcia Teodozjusza z Igorem Światosławiczem [4]. Chrześcijańskie imię Igor brzmiało George, a Teodozjusz, według S. V. Aleksiejewa, to chrześcijańskie imię księcia Wsiewołoda Światosławicza, młodszego brata Igora [3]. Jednak posługując się danymi Vvedensky Synodikon, możemy wykazać, że Teodozjusz był monastycznym imieniem księcia Czernihowa, najprawdopodobniej Igora Światosławicza, nie ma innych kandydatów do roli mnicha Teodozjusza wśród książąt czernigowskich [5].

OV Tvorogov zasugerował, że Jarosławnej błędnie przypisano monastyczne imię jej matki, Olgi Yurievnej [6]. Ale imię Euphrosyne zostało utrwalone w literaturze dla księżniczki [7].

Efrosinya była córką księcia galicyjskiego Jarosława Władimirowicza Osmomysla z małżeństwa z księżniczką suzdalską Olgą Juriewną, córką księcia Jurija Dołgoruki. Około 1169 roku wyszła za mąż za księcia nowogrodzko-siwerskiego Igora Światosławicza. W niektórych źródłach Efrosinya jest wskazywana jako druga żona Igora, datę ślubu przypisuje się 1184. Po raz pierwszy data ta pojawiła się w „Genealogii” cesarzowej Katarzyny II. Według współczesnych badaczy ta data zawarcia małżeństwa powstała w wyniku błędnego odczytania „Historii Rosji” V. N. Tatishcheva. Historyk A. V. Sołowjow udowodnił, że Jarosławna była matką wszystkich dzieci Igora. Ponieważ najstarszy syn Igora i Jarosławny, Włodzimierz, urodził się w 1171 r., Małżeństwa nie udało się zawrzeć w 1184 r. [2] [6] [3].

Efrosinya Yaroslavna znana jest z „Płaczącej Jarosławnej”, rozpoczynającej trzecią część „Złożenia hostii Igora”. Według badaczy „Lay…” „Lament Jarosławny” to jeden z jego najbardziej poetyckich fragmentów, który wywarł wielki wpływ na kulturę rosyjską. Jarosławna jest uważana za symbol wiernej żony, która dzięki swojej miłości może zatrzymać męża na polu bitwy. Obrazy z "Lamentu Jarosławnego" były wykorzystywane w swoich wierszach przez wielu poetów, istnieje duża liczba rycin, obrazów i rysunków z jej wizerunkiem, pomnik jest wzniesiony w Nowogrodzie-Siewierskim Jarosławnej. Jest balet „Jarosławna”, do którego muzykę napisał kompozytor BI Tiszczenko [8].

Małżeństwo Mąż: od ok. 1169 [9] Igor Światosławicz (2 kwietnia 1151 - wiosna 1201), książę Putiwl w 1161-1164, książę Kursk w 1164-1178, książę Nowogród-Siwerski w 1178-1198, książę Czernihowa od 1198. Dzieci [10]:

Władimir Igorewicz (8 października 1170 - po 1211), książę Putivl w latach 1185-1198 i 1208-1210, książę Nowogród-Siwerski w 1198-1206, książę Galicki w latach 1206-1208 i 1210-1211 Oleg Igorevich (1175-1205) Światosław Igorewicz (1176 - wrzesień 1211), książę Włodzimierza Wołyńskiego w latach 1205-1206, książę Przemyshl w 1209 i 1210-1211 Roman Igorevich (zm. Wrzesień 1211), książę Zvenigorodsky w latach 1206-1207 i 1210-1211, książę Galitsky w 1207-1209 Rostislav Igorevich (zm. Września 1211), książę Trembowla w latach 1210-1211 córka; mąż: od 1189 roku Dawid Olgowicz (zm. 1195), książę Starodubski Przodkowie [poka%C5%BC] ⛭ Efrosinya Yaroslavna - przodkowie Pomniki

Pomnik Jarosławny, zainstalowany w Putivl w 1982 roku.

Pomnik księżniczki Jarosławnej w Nowogrodzie-Siewierskim, wzniesiony na tysiąclecie miasta w 1989 roku.

Uwagi

Rodowód wielkich książąt i klanów appanage Rurik. - SPb., 1793 - str. 105.

Sołowiew A. V. Osiem notatek do „Słowa o pułku Igora” // TODRL. - M .; L., 1964. - T. 20. - S. 378-382.

Alekseev S.V. Igor Svyatoslavich. - S. 218-219.

Zotov R.V. O książętach Czernigowa według synodikonu Lyubetsk. - S. 41-43, 270.

* Kelembet S. Oleg-Pavlo Igorevich, książę Kursk i wielki książę Czernihów (ukraiński) // Sveryansky Litopis. - 2017. - nr 04 (136). - S. 3-13.

O. V. Tvorogov Z kim był żonaty Igor i Wsiewołod Svyatoslavichi? // TODRL. - M., 1993. - T. 48. - S. 48-49.

Prokhorov G. M., Tvorogov O. V. Igor Svyatoslavich // Encyklopedia „Słowa o pułku Igora”.

Sokolova L. V. Yaroslavna's lament // Encyklopedia "Słowa o pułku Igora".

Alekseev S.V. Igor Svyatoslavich. - S. 343.

Voytovich L. V. Olgovichi. Książęta Czernihów i Siversky // Dynastie kniazowskie Wspólnoty Europejskiej. Literatura Alekseev S.V. Igor Svyatoslavich. - M .: Molodaya gvardiya, 2014. - (Życie niezwykłych ludzi: Małe serie: ser. Biogr.; Wydanie 55). - 4000 kopii. - ISBN 978-5-235-03664-2. Voitovich L.V. Yaroslavichi. Pierwsza dynastia galicyjska // Dynastie Knyazivs'k z Europy

Ефросинья Ярославна (2-я половина XII века) — жена новгород-северского князя Игоря Святославича, дочь галицкого князя Ярослава Владимировича Осмомысла, один из центральных персонажей «Слова о полку Игореве». «Плач Ярославны» считается одним из самых поэтических фрагментов «Слова…», а сама Ярославна считается символом верной жены.

Содержание 1 Биография 2 Брак 3 Предки 4 Памятники 5 Примечания 6 Литература Биография Точные годы жизни жены Игоря неизвестны. Её имя в летописях не упоминается. В «Родословнике» императрицы Екатерины II[1] жена Игоря названа Ефросиньей. По версии А. В. Соловьёва, имя Ефросинья восходит к «Любецкому синодику»[2][3]. Р. В. Зотов, исследователь «Любецкого синодика», считал, что имя жены Игоря было Ефросинья, хотя и сомневался в идентификации упоминающегося там князя Феодосия с Игорем Святославичем[4]. Христианским именем Игоря было Георгий, а Феодосий, по мнению С. В. Алексеева, было христианским именем князя Всеволода Святославича, младшего брата Игоря[3]. Однако привлечение данных Введенского синодика позволяет показать, что Феодосий было монашеским именем черниговского князя, с большой вероятностью именно Игоря Святославича, других кандидатов на роль монаха Феодосия среди черниговских князей нет[5].

О. В. Творогов предположил, что Ярославне по ошибке приписали иноческое имя её матери, Ольги Юрьевны[6]. Но имя Ефросинья закрепилось в литературе за княгиней[7].

Ефросинья была дочерью галицкого князя Ярослава Владимировича Осмомысла от брака с суздальской княжной Ольгой Юрьевной, дочерью князя Юрия Долгорукого. Около 1169 года её выдали замуж за новгород-северского князя Игоря Святославича. В некоторых источниках Ефросинья указывается второй женой Игоря, дату брака относят к 1184 году. Впервые эта дата появилась в «Родословнике» императрицы Екатерины II. По мнению современных исследователей, эта дата брака возникла в результате неточного прочтения «Истории Российской» В. Н. Татищева. Историк А. В. Соловьёв доказал, что матерью всех детей Игоря была Ярославна. Поскольку старший сын Игоря и Ярославны, Владимир, родился в 1171 году, брак не мог быть заключён в 1184 году[2][6][3].

Ефросинья Ярославна известна благодаря «Плачу Ярославны», начинающий третью часть «Слова о полку Игореве». По мнению исследователей «Слова…», «Плач Ярославны» — один из её самых поэтических фрагментов, который оказал большое влияние на русскую культуру. Ярославна считается символом верной жены, которая может благодаря своей любви сохранить супруга на поле сражения. Образы из «Плача Ярославны» использовали в своих стихах многие поэты, существует большое количество гравюр, картин и рисунков с её изображением, в Новгороде-Северском Ярославне поставлен памятник. Существует балет «Ярославна», музыку к которому написал композитор Б. И. Тищенко[8].

Брак Муж: с ок. 1169[9] Игорь Святославич (2 апреля 1151 — весна 1201), князь Путивльский в 1161—1164 годах, князь Курский в 1164—1178 годах, князь Новгород-Северский в 1178—1198 годах, князь Черниговский с 1198 года. Дети[10]:

Владимир Игоревич (8 октября 1170 — после 1211), князь Путивльский в 1185—1198 и 1208—1210 годах, князь Новгород-Северский в 1198—1206 годах, князь Галицкий в 1206—1208 и 1210—1211 годах Олег Игоревич (1175—1205) Святослав Игоревич (1176 — сентябрь 1211), князь Владимиро-Волынский в 1205—1206, князь Перемышльский в 1209 и 1210—1211 годах Роман Игоревич (ум. сентябрь 1211), князь Звенигородский в 1206—1207 и 1210—1211 годах, князь Галицкий в 1207—1209 годах Ростислав Игоревич (ум. сентябрь 1211), князь Теребовльский в 1210—1211 годах дочь; муж: с 1189 года Давыд Ольгович (ум. 1195), княжич Стародубский Предки [%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%82%D1%8C]⛭ Ефросинья Ярославна — предки Памятники

Памятник Ярославне, установленный в г. Путивль в 1982 году.

Памятник княгине Ярославне в Новгороде-Северском, установленный к тысячелетию города в 1989 году.

Примечания

Родословник князей великих и удельных рода Рюрика. — СПб., 1793. — С. 105.

Соловьев А. В. Восемь заметок к «Слову о полку Игореве» // ТОДРЛ. — М.; Л., 1964. — Т. 20. — С. 378—382.

Алексеев С. В. Игорь Святославич. — С. 218—219.

Зотов Р. В. О черниговских князьях по Любецкому синодику. — С. 41—43, 270.

* Келембет С. Олег-Павло Ігоревич, князь курський та великий князь чернігівський (укр.) // Сіверянський літопис. — 2017. — № 04 (136). — С. 3—13.

Творогов О. В. На ком был и женаты Игорь и Всеволод Святославичи? // ТОДРЛ. — М., 1993. — Т. 48. — С. 48—49.

Прохоров Г. М., Творогов О. В. Игорь Святославич // Энциклопедия «Слова о полку Игореве».

Соколова Л. В. Плач Ярославны // Энциклопедия «Слова о полку Игореве».

Алексеев С. В. Игорь Святославич. — С. 343.

Войтович Л. В. Ольговичі. Чернігівські і Сіверські князі // Князівські династії Східної Європи. Литература Алексеев С. В. Игорь Святославич. — М.: Молодая гвардия, 2014. — (Жизнь замечательных людей: Малая серия: сер. биогр.; вып. 55). — 4000 экз. — ISBN 978-5-235-03664-2. Войтович Л. В. Ярославичі. Перша Галицька династія // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження (укр.). — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1. Зотов Р. В. О черниговских князьях по Любецкому синодику. — СПб.: Типография братьев Пантелеевых, 1892. — 327 (+47) с.

Єфроси́нія Яросла́вна (нар. 2-га половина XII століття) — руська княгиня з роду Ростиславичів династії Рюриковичів. Донька галицького князя Ярослава Осмомисла і суздальської княжни Ольги Юріївни. Дружина сіверського князя Ігоря Святославича. Героїня «Слова о полку Ігоревім»[1].

Точні роки життя дружини Ігоря невідомі — її ім'я в літописах не згадується. У «Родословнику» імператриці Катерини II [1] дружина Ігоря названа Єфросинією. За версією А. В. Соловйова, ім'я Єфросинія сходить до «Любецького Синодика» [2] [3]. Р. В. Зотов, дослідник «Любецького синодика», вважав, що ім'я дружини Ігоря було Єфросинія, хоча і сумнівався в ідентифікації згаданого там князя Феодосія з Ігорем Святославичем.[2] Християнським ім'ям Ігоря було Георгій, а Феодосій, на думку С. В. Алексєєва, було християнським ім'ям його молодшого брата, князя Всеволода Святославича.[3] Однак залучення даних «Введенського синодика» дозволяє припустити, що Феодосій було чернечим ім'ям чернігівського князя, з великою ймовірністю саме Ігоря Святославича, інших кандидатів на роль ченця Феодосія серед чернігівських князів немає.[4]

О. В. Творогов припустив, що Ярославні помилково приписали чернече ім'я її матері, Ольги Юріївни.[5] Але ім'я Єфросинія закріпилося в літературі за княгинею.[6]

Єфросинія була дочкою галицького князя Ярослава Володимировича Осмомисла від шлюбу з суздальської княжною Ольгою Юріївною, дочкою князя Юрія Долгорукого. Близько 1169 року її видали заміж за новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. У деяких джерелах Єфросинія вказується другою дружиною Ігоря, дату шлюбу відносять до 1184 р. Вперше ця дата з'явилася в «Родословнику» імператриці Катерини II. На думку сучасних дослідників, ця дата шлюбу виникла в результаті неточного прочитання «Історії Російської» В. Н. Татіщева. Історик А. В. Соловйов довів, що матір'ю всіх дітей Ігоря була Ярославна. Оскільки старший син Ігоря та Ярославни, Володимир, народився в 1171 році, шлюб не міг бути укладений в 1184 году.

Вірна й любляча берегиня князя Ігоря Святославовича відома завдяки «Плачу Ярославни», який розпочинає третю частину «Слова о полку Ігоревім». 23 квітня 1185 р. князь Ігор Святославич вирушив у похід на половців, як описує «Слово о полку Ігоревім». Застереження і вмовляння дружини Єфросинії, яка передчувала біду, не спинили його. Військо Ігоря зазнало поразки, а сам князь був поранений і потрапив у полон до ворога. Землі Ігоря Святославича, як і володіння залежних від нього князів, були спустошені половецькою навалою. Ярославна полишає Новгород-Сіверський, звідки її чоловік виступив у похід, і перебирається до Путивля, де князює їх старший син Володимир. Там, на міській стіні вона плаче-побивається за своїм князем.

Плач Ярославни за чоловіком, який потрапив у полон, — один з найпоетичніших фрагментів та найпопулярніших місць «Слова…»[7]. Це оповідь про тугу Єфросинії за своїм чоловіком, її вірність і любов, що, немов оберіг, охороняє у біді, визволяє від смерті та творить диво. Молитвами своєї вірної дружини того ж року князь утік із полону і повернув згодом всі свої волості та міста.

Ярославна вважається символом вірної дружини, яка може завдяки своїй любові зберегти чоловіка на полі битви. Образи з «Плачу Ярославни» використовували в своїх віршах багато поетів, існує велика кількість гравюр, картин і малюнків з її зображенням. В Новгороді-Сіверському Ярославні поставлений пам'ятник. Існує балет «Ярославна», музику до якого написав композитор Б. І. Тищенко.

Зміст 1 Сім'я 1.1 Чоловік 1.2 Діти 1.3 Брати, сестри 2 Примітки 3 Джерела та література 4 Посилання Сім'я Чоловік Ігор Святославич (2 квітня 1151 — весна 1201) — князь Путивльський (1161—1164), Курський (1164—1178), Сіверський (1178—1198) і Чернігівський (1198—1202). Діти Володимир Ігорович (8 жовтня 1170 — після 1211) — князь Путивльський (1185—1198 та 1208-1211) і Галицький (1206—1208; 1210—1211). Олег Ігорович (1175—1205). Святослав Ігорович (1176 — вересень 1211) — князь Володимиро-Волинський (1205—1206), Перемишльський (1209 і 1210—1211). Роман Ігорович (пом. вересень 1211) — князь Звенигородський (1206—1207 і 1210—1211), Галицький (1207—1209). Ростислав Ігорович (пом. вересень 1211) — князь Теребовлянський (1210—1211) дочка (?-?), дружина (з 1189 р.) Давида Ольговича (пом. 1195), княжича Стародубського Брати, сестри Діти Ярослава Осмомисла та 1-ї дружини Ольги Юріївни (?—1181), дочка великого князя київського Юрія Володимировича Долгорукого, мамці Єфросинії Ярославни:

Володимир Ярославич (1151—1199), отримав від батька Перемишль, князь галицький (1188—1199), останній представник Ростиславичів у Галичі Вишеслава Ярославна (?—?), дружина Одона Мешковича, князя познаньського. сестра (?-?), дружина угорського князя Син Ярослава Осмомислі від 2-ї дружини — Настаськи Чагровни з половецького роду Чарг:

Олег Ярославич («Настасіч») (?—1188) — був призначений князем спадкоємцем, але сісти на батьків престол йому так і не дали. Примітки

Войтович, 2000.

Зотов Р.В. О черниговских князьях по "Любецкому синодику" и о Черниговском княжестве в татарское время. Электронная библиотека Руниверс. Процитовано 2020-04-05.

Алексеев С. В. Игорь Святославич — С. 218-219.

Келембет С. Олег-Павло Ігоревич, князь курський та великий князь чернігівський (укр.) // Сіверянський літопис. — 2017. — № 04 (136). — С. 3—13.

Творогов О. В. На ком был и женаты Игорь и Всеволод Святославичи? //. ТОДРЛ. — М., 1993. — Т. 48. — С. 48—49.

Прохоров Г. М., Творогов О. В. Игорь Святославич // Энциклопедия «Слова о полку Игореве».

Енциклопедія історії України Джерела та література Войтович, Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000. Вортман Д. Я. Ярославна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 761. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9. Каган М. Д. Ярославна // Энциклопедия «Слова о полку Игореве»: В 5 т. — СПб.: Дмитрий Буланин, 1995. Т. 5. Слово Даниила Заточника—Я. Дополнения. Карты. Указатели. — 1995. — С. 295—297. Посилання Ярослава - Єфросинія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2130-2131. — 1000 екз.