Reverend Semen Stetsko

Від 1914 до 1923 у Кам’янках душпастирював батько Ярослава Стецька - Семен Стецько. Діяли "Просвіта", «Сокіл», «Сільський господар» та інші товариства.

Всіх своїх дітей Семен називав на чиюсь честь. Так старшого сина Омеляна назвав на честь отця Омеляна Чайківського (Омелян згодом став богословом). Ярослав своє ім’я отримав на честь князя Ярослава Мудрого, а донька Оксана ім’я отримала від героїні Тараса Шевченка, чиї твори її батько знав на пам'ять.

Згодом о. Семен отримав парафію в селі Кам’янки (тепер Підволочиський район Тернопілля), і родина переїхала жити на нове місце.

Стецьки жили дружно. Діти допомагали о. Семену проводити фестини, готували творчі виступи до релігійних і національних свят. Паніматка Теодозія провадила недільну школу для бідних дітей.

Втім, дитинство малого Ярослава припало на буремні роки Першої світової та українсько-польської воєн. А влітку 1920-го до Кам’янок увійшли червоноармійці. Знаючи про їх ставлення до Церкви отець Семен з парафіянами заховав церковне золото, срібло та дзвони. Але хтось доніс про це більшовикам, і вони увірвалися до парафіяльного храму, привівши сюди ж пароха з родиною. Усіх Стецьків вишукували перед вівтарем. Від червоного комісара священик почув: «Поп, єслі нє скажеш, гдє спрятал колокола, тєбя і твоіх щенков расстрєляєм». Порахувавши до трьох і не дочекавшись відповіді, вистрілив «холостим». Отець Семен зомлів. Комісар копнув нерухоме тіло і промовив: «Поп подох, і щенки єго тоже подохнут».

Драматична зустріч з більшовиками дуже похитнула здоров’я о. Семена, після неї він прожив лише три роки; помер 5 жовтня 1923 року. Для родини Стецьків настали важкі часи без годувальника. Юний Ярослав часом вибирався до Великих Глибочок, де його рідний дядько Володимир Чубатий був парохом. Місцеві жителі й родина збирала для них харчі й одяг, які Ярослав привозив до Кам’янок. Невдовзі Володимир Чубатий переїхав на колишню парафію отця Семена і безпосередньо заопікувався родиною брата. 

Життєвий шлях Ярослава Стецька тісно пов’язаний із селом Великий Глибочок, що розташоване за 10 кілометрів від центру Тернополя. Саме тут ще з XVIII століття пустив коріння рід Стецьків, який походить від козака Стецька, котрий повернувся із Запоріжжя й оселився у краю над Серетом. Представники цього роду віками зберігали козацькі звичаї, носили козацький одяг. Традиції беріг і батько Ярослава — Семен Стецько.

З 1913 року на Західній Україні посилився москвофільський рух. Замість «Просвіти» засновувалось товариство Качковського, замість «Січей» — козацтво. В селі Кам’янки Підволочиського району від інтриг москвофілів помер священик. І тоді митрополит Андрей Шептицький направляє туди о. Семена Стецька. Він одразу відновлює українські національні громадські організації. Дружина о. Семена засновує недільну школу, де могли вчитися бідні діти.

У 1915 році в сім’ї народилась дочка, яку батько назвав Оксаною — на честь героїні творів Т. Шевченка. Сім’я проживала в Кам’янках до 1923 року. У тому ж році її спіткало велике горе — після тривалої серцевої недуги помер о. Семен, який 10 років боровся із засиллям москвофілів. За цих 10 років у юного Ярослава сформувався національний світогляд. http://vilne.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=19...

І так батько Ярослава Стецька Семен став священиком. Його особисто Андрей Шептицький висвятив. І висвятив на священика на пару місяців швидше, бо тут помер священик, який був опікуном батька Ярослава Стецька. То був священик Омелян Чайківський. То є родич Андрія Чайківського, письменника, який написав історичні твори, зокрема: «За Олюнькою».

Тоді Андрій Шептицький швидше висвятив отця Семена і відправив його на це місце. І приїхав отець Семен. Йому було дуже тяжко відправляти Службу Божу, зокрема, стояти на тому місці, де його вчитель стояв. Він відправляв, і одразу пригадував, як його вчитель тут стояв. Йому почало щось в голові крутитися. Він не міг витримати такого, бо дуже любив свого вчителя.

І тоді за старшого священика дали Діонізія Майківського, а батько Ярослава Стецька був помічником. Потім отця Семена забирали в Тернопіль. Наприклад, захворів священик, він їхав, відправляв Службу Божу. Батько Ярослава Стецька ввесь час був підмінним священиком.

Отець Семен з дружиною жили то в батьківському домі Стецьків, то в родичів дружини (прізвище родини Чубатий).

Потім Андрей Шептицький у 1913-му році дав отцю Семену парафію у Кам’янках, Підволочиського району і він переїхав туди. Андрей Шептицький направив його туди тому, що там сильний був москвофільський рух. Там робили Руську Православну Церкву, козацтво руське, «Просвіту» руську. Він отця Семена направив туди, щоби там встановити українську владу і українську церкву. http://varta.kharkov.ua/articles/1088781.html http://zik.ua/ua/news/2009/10/05/198847