Serhij Verkhratsky

+++++++++++++++++

Верхратський Сергій

(20.10.1894р., с.Верхратка, на Вінничині - 23.02.1988р. м.Івано-Франківськ) - український вчений-медик, письменник. Навчався у Варшавському і Одеському університетах. Викладав у фельдшерській школі на Кавказі. Працював лікарем на Полтавщині. З 1939 -1941 pp. - асистент кафедри хірургії Донецького медичного інституту. У 1941 - 45 pp. - головний лікар евакошпиталів, організував один з перших нейрохірургічних відділів і евакошпиталів для поранених. З січня 1946р. - у Станіславі. Професор медінституту. Від 1946р. до 1968р. - завідувач кафедри шпитальної хірургії, викладав історію медицини. Заснував Наукове Товариство хірургів області, Наукове товариство істориків медицини. Автор більше 50 праць, зокрема, з історії медицини України: кандидат, дисертація (1940р.) - "Побутова медицина на Україні"; доктор, дисертація (1945р.) - "Матеріали з історії медицини на Україні до часів введення земства"; 1946р. - "Цехова медицина на Україні", 1947р. -"Цирульники на Україні. Перші противісп'яні щеплення на Україні". Описав медичну справу на Запорізькій Січі, розповів про перших міських і повітових лікарів України. Написав підручник "Історія медицини". 1991р. вийшло його четверте видання. У 50-х роках Сергій Верхратський опублікував історичні розвідки: "Життя і діяльність доктора медицини Франціска-Георгія Скорини" (1958р.), "Н.Бідло - організатор і пожиттєвий керівник вітчизняної госпітальної школи". В рукописах - дослідження музичного фольклору в Україні, монографія про рід князя Костянтина Острозького - "Тіні руїн Острозького замку", про княжну Чарторийську - "Дама з горностаєм". Кафедра шпитальної хірургії при обласній клінічній лікарні носить ім'я С.Верхратського. Заснована студентська стипендія імені С.Верхратського.

Видатним українським істориком медицини радянської доби був Сергій Авраамович Верхратський (1894-1988, уродженець Вінничини), хірург, професор і завідувач кафедри шпитальної хірургії Івано-Франківського медичного інституту (1946–1971). Він походив із сім’ї священика, навчався у Варшавському та Одеському університетах, був учасником Визвольних змагань. Великий ерудит, автор наукових праць з хірургії, дослідник народної медицини; написав ряд праць (деякі досі неопубліковані) з історії української медицини, за що його звинувачували в “ярому націоналізмі”. Тема його докторської дисертації – «Матеріали з історії медицини на Україні до часів уведення земства» (1945), Він автор єдиного підручника з історії медицини українською мовою (видання 1964,1974,1983 і 1991 рр.), значно скороченого цензурою. Написав працю «Медичний фольклор на Україні», спогади про визвольні змагання 1918-1919 рр.