Hetman Mykhailo Dorofeyevich Doroshenko

Mykhailo Doroshenko (Ukrainian: Михайло Дорошенко) (?–1628) was the Hetman of the registered Ukrainian Cossacks from 1623–28.

He was elevated to the rank of Cossack colonel in 1616, and he was active in Petro Konashevych-Sahaidachnyj's wars against Muscovy. He personally participated in the Battle of Khotyn in 1621. Just after Doroshenko was elected hetman of the registered Cossacks, he signed the controversial Treaty of Kurukove with the Polish crown in 1625. This led him to conflicts with the Zaporozhian Cossacks who had opposed the treaty. Doroshenko oversaw the establishment of six registered regiments.

He died on 31 May 1628, in a battle while his armies approached Bakhchysarai, the capital of the Crimean Khanate, in support to anti-Ottoman rebels Mehmed III Giray and Shahin Giray besieged by Ottoman ally Khan Temir (predecessor of the famous ducal family of Cantemirs) in their capital. Khan Temir was a ruler of the Budjak Horde from Bilhorod.

In 2013, with the support of the museum “myzei Hetmanstva” the "Hetman Petro Doroshenko fund” was created. The Fund carries out research activity about the Hetmans of Ukraine: Mykhailo and Petro Doroshenko, shares the information about them, researches genealogy of Doroshenko.

++++++ український військовий і політичний діяч, гетьман реєстрових козаків в 1623-1625 і 1625-1628 годах.Впервие згадується в джерелах в 1621 році, коли він командував полком в Хотинському битві з турками.

Брав участь в поході Петра Сагайдачного на Москву.

Дорошенко був висуванцем тієї частини козацько-старшинської верхівки, яка шукала компромісу з польським урядом. Будучи обраний козаками гетьманом під час селянсько-козацького повстання проти Польщі, Дорошенко підписав між старшиною і польським воєначальником, гетьманом польним коронним Станіславом Конєцпольським Куруківську угоду 1625 року, яке стало першим юридичним оформленням полково-сотенної організації козацтва. Гетьман українських реєстрових козаків в 1625-1628 роках.

Підтримував дружні стосунки з кримськими татарами. Так, дотримуючись угоду про взаємодопомогу, укладену між Запорізькою Січчю та Кримським ханством в 1624 році, організував похід козаків до Криму для підтримки хана Мехмеда III Гірея і калгі Шахіна Гірея, які боролися з турками і протурецької угрупованням в Криму. Убитий в бою з турками біля Бахчисарая 31 травня 1628 року.

++++

Михайло Дорошенко належить до старовинного шляхетного козацького роду. Коли народився, де здобув освіту і де пройшли його юнацькі роки, достеменно не відомо. Відомо лише, що він з молодих літ перебував на Січі, де швидко зайняв чільне місце серед козацької старшини. Дорошенко під час гетьманування Петра Сагайдачного полковником брав участь у всіх його походах, відзначився в поході на Москву та в битві під Хотином.

У походах виділявся не лише відвагою і рішучістю, а й добрим знанням військового мистецтва, що особливо цінувалося козаками.

Гетьманом Михайло Дорошенко обирався тричі. Вперше гетьманську булаву йому вручили в 1623 році, після Оліфера Голуба. Польський король Ян Собеський характеризував його так: „Дорошенко - полковник доброї репутації у молодців за свою відвагу й королю і Речі Посполитій завжди зичливий”.

У 1624 році оця „зичливість” двічі коштувала йому булави. Справа була в тому, що поляки відкинули план демобілізації козаччини, підготовлений ще Сагайдачним. Дорошенкові довелося вписати в реєстр лише шість тисяч козаків, в основному заможних. Решту їх він спрямував на Січ, звернувши увагу козацької маси на турецькі справи. Щоби заспокоїти козацтво та зайняти їх справою, Дорошенко приступив до будівництва флотилії з 80 чайок з якою і направився до берегів Босфору.

Похід вдався блискуче. За свідченнями французького і англійського послів, козаки спалили найбагатші околиці Стамбула: Буюк-Дере, Ані-Кіой, Стенію, добре пошарпали обидва береги Босфору і спокійно повернулися у Чорне море.

Сам султан Амурат організував за гетьманом погоню. Та козацька флотилія, побачивши погоню, не злякалася і вишикувалася бойовим порядком до бою. Султан так і не наважився розпочати морську битву.

У липні 1624 року флот гетьмана зі 150 чайок знову з’явився під Стамбулом. Спаливши Фарос, гетьман повів козаків на штурм арсеналу. Три доби козаки штурмували стамбульську фортецю, а потім відступили в море. Та ненадовго, бо вже у серпні знову штурмували Ані-Кіой. Козацькі успіхи у боротьбі з самим султаном породили у кримського хана бажання добитися незалежності від Осяйної Порти.

24 грудня 1624 року Дорошенко укладає союз з кримським ханом Шагін-Гіреєм і починає вести власну міжнародну політику. Та його бажання жити в мирі з поляками і намагання останніх звести до мінімуму козацький реєстр не знаходили підтримки рядових козаків, і січове козацтво змінювало гетьманів безперестанно. Тож і Дорошенко обирався і переобирався гетьманом в 1623 і 1624 роках.

Втретє гетьманську булаву він прийняв 5 листопада 1625 року з рук Марка Жмайла, якого козаки позбавили гетьманського чину у зв’язку з укладенням ним Коруківської угоди з поляками. Після успішної для Польщі Хотинської битви та смерті Сагайдачного, поляки набрались великого гонору і геть відкинули всі раніш укладені угоди і надані українцям обіцянки. Нестерпні умови Коруківської угоди – тому приклад.

Ставши знову гетьманом і замирившись з поляками, Дорошенко, як і належало за угодою, став складати козацький реєстр і знову розпочав свою політичну гру. Маючи „вічний мир” з султаном та, як сподівалась шляхта, приборканих козаків, Річ Посполита розпочала з’ясовувати стосунки зі шведами. Цією ситуацією і вирішив скористатися Дорошенко.

Десь у середині грудня козацька ескадра вийшла з Дніпра і направилась до турецького узбережжя. Цей морський похід ескадри (за деякими даними, понад 300 чайок) видався надзвичайно важким. Вже під Очаковом козаки вступили в бій з 20-галерним турецьким флотом, але зуміли прорватися до моря. Турецький флот переслідував козаків, та Дорошенко у штормову погоду відірвався від погоні і добре пройшовся турецьким узбережжям.

З-під Босфору козацький флот повернувся до Дніпра. Біля нинішнього острова Майський їх підстерегла турецька ескадра, але козаки пробилися до лиману, втративши в бою лише кілька чайок.

Навесні 1626 року по Україні поширилася чутка, що Дорошенко повів в море 1000 чайок. Але насправді в море вийшло 60 чайок. Козацька ескадра дійшла до гирла грузинської ріки Ріоні і тут, поблизу Поті, в бою з турецькою ескадрою зазнала поразки. Близько 20 чайок було знищено, а більше 10 взято в полон разом з екіпажами. Пізніше гетьман Дорошенко заявив полякам, що нічого спільного з організацією цього походу не має. Можливо, так воно і було, а може і інакше, але гетьману визнавати поразку свого флоту було не з руки. Турки по-своєму оцінювали морські походи запорожців. Скориставшись польсько-українською, а за нею польсько-шведською війнами, вони двічі в 1624 році направили кримського хана в Україну. Весною 1626 року хан Мухамед-Гірей разом з Буджацькою ордою безкарно дійшов аж до Галичини.

А вже через кілька місяців кримський принц Нуреддін-султан взявся з ордою дійти до Києва. Михайло Дорошенко, спішивши запорожців з чайок на сушу, разом з кількома київськими полками зупинив орду під Білою Церквою, а потім розгромив її вщент. Полягло ординців там більше 10 тисяч. Хроністи стверджують, що такого розгрому татари не зазнавали вже давно. Про самого ж Дорошенка розповідали, що він особисто вів військо до бою і своїм списом вбив вісім ворогів.

Після цієї поразки турки і татари взялися відбудовувати свої фортеці в пониззях Дніпра. Особливо зміцнювали Аслан-Кермен.

Але гетьман Дорошенко з цього приводу мав іншу думку і миритися з закриттям собі дороги до моря не збирався. Сформувавши ескадру чайок та сухопутний корпус, він навесні 1628 року повів їх на турецьку фортецю. Вдарив одночасно з Дніпра і зі степу. Сучасники стверджували, що бій тривав цілий день і ніч, в ході якого козаки „вирубали залогу до ноги”.

Ця перемога відкрила не лише запорожцям, а всій Україні шлях до моря.

Якби Михайло Дорошенко, як, до речі і другі гетьмани, у відвойованих фортецях на Дніпрі виставили свої гарнізони, то так би воно і сталося і могло би значно змінити всю політику взаємовідносин України з Кримом і Стамбулом. Та гетьман спокусився внутрішньо-кримським конфліктом претендентів на престол хана і вирішив, що краще для Січі мати залежного від них володаря Криму. Відновивши союз з ханом Шагін-Гіреєм, Михайло Дорошенко на чолі козацького корпусу увійшов у Крим. Розбивши під Бахчисараєм війська Джанібек-Гірея, гетьман разом з татарами підійшов до Кафи і спочатку почав тіснити військо Кантемира, відбив у нього 22 гармати, що були колись захоплені ним у битві при Цецорі.

Але в останню мить татари зрадили Дорошенка, примирилися між собою і спільно вдарили на козацький корпус. У цій битві гетьман Дорошенко загинув геройською смертю, і, за деякими даними, разом з ним загинув і хан Шагін-Гірей. В архівах є свідчення, що Джанібек-Гірей голову Дорошенка настромив на списа і виставив на фортечному мурі Кафи.

Втративши гетьмана, козацький корпус все-таки зумів зі всіма своїми гарматами успішно пробитися на Січ. Так завершилось славне, наповнене лицарськими подвигами, життя одного із найталановитіших і звитяжних гетьманів - флотоводців України. В народі про Михайла Дорошенка складено багато пісень і дум. Його рід у подальшому дав чимало славних козацьких полководців. В особі гетьмана Михайла Дорошенка ми маємо видатного флотоводця, який своїми походами і перемогами на морі і суші значно зміцнив авторитет козацького флоту України. Український флот став предметом постійних міжнародних переговорів найсильніших імперій світу.

украинский военный и политический деятель, гетман реестровых казаков в 1623—1625 и 1625—1628 годах.Впервые упоминается в источниках в 1621 году, когда он командовал полком в Хотинском сражении с турками.

Принимал участие в походе Петра Сагайдачного на Москву.

Дорошенко был выдвиженцем той части казацко-старшинской верхушки, которая искала компромисса с польским правительством. Будучи избран казаками гетманом во время крестьянско-казацкого восстания против Польши, Дорошенко подписал между старшиной и польским военачальником, гетманом польным коронным Станиславом Конецпольским Куруковское соглашение 1625 года, которое стало первым юридическим оформлением полково-сотенной организации казачества. Гетман украинских реестровых казаков в 1625—1628 годах.

Поддерживал дружественные отношения с крымскими татарами. Так, соблюдая соглашение о взаимопомощи, заключённое между Запорожской Сечью и Крымским ханством в 1624 году, организовал поход казаков в Крым для поддержки хана Мехмеда III Гирея и калги Шахина Гирея, боровшихся с турками и протурецкой группировкой в Крыму. Убит в бою с турками возле Бахчисарая 31 мая 1628 года.[

український військовий і політичний діяч, гетьман реєстрових козаків в 1623-1625 і 1625-1628 годах.Впервие згадується в джерелах в 1621 році, коли він командував полком в Хотинському битві з турками.

Брав участь в поході Петра Сагайдачного на Москву.

Дорошенко був висуванцем тієї частини козацько-старшинської верхівки, яка шукала компромісу з польським урядом. Будучи обраний козаками гетьманом під час селянсько-козацького повстання проти Польщі, Дорошенко підписав між старшиною і польським воєначальником, гетьманом польним коронним Станіславом Конєцпольським Куруківську угоду 1625 року, яке стало першим юридичним оформленням полково-сотенної організації козацтва. Гетьман українських реєстрових козаків в 1625-1628 роках.

Підтримував дружні стосунки з кримськими татарами. Так, дотримуючись угоду про взаємодопомогу, укладену між Запорізькою Січчю та Кримським ханством в 1624 році, організував похід козаків до Криму для підтримки хана Мехмеда III Гірея і калгі Шахіна Гірея, які боролися з турками і протурецької угрупованням в Криму. Убитий в бою з турками біля Бахчисарая 31 травня 1628 року.