Illya Semaka

Encyclopedia of Ukraine: Illia Semaka was born in 1867 in Berehomit, Bukovyna and died on January 4, 1929 in Prievidza, Slovakia. Judge and civic and political leader; brother of Yevhen Semaka. A graduate of Chernivtsi University, he served as a judge and eventually became chiefjudge of the provincial court. A member of the National Democratic Party, he was elected to the Austrian parliament in 1907 and 1911 and tothe Bukovynian Diet and its executive in 1911. In 1915-16 he was a member of the General Ukrainian Council in Vienna. As a member of the Ukrainian National Rada and its Bukovynian section, the Ukrainian Regional Committee, he played an important role in asserting Ukrainian control of Bukovyna in November 1918. In Vienna he was active in the Government-in-exile of the Western Ukrainian National Republic and then served as a judge in Slovakia.

___________

Ілля́ Сема́ка (1866—1929) — громадський і політичний діяч на Буковині, родом з Бергомету, брат Євгена й Івана Семаків.

Надрадник Крайового суду в Чернівцях, діяч Національно-демокаратичної партії, посол до австрійського парламенту (1907—18) та буковинського сейму (1911—18), член Крайового відділу Буковини, член Загальної Української Ради (1915—16) у Відні, активний учасник перебрання української влади на Буковині (6, 11. 1918), діяч ЗУНР у Відні.

Помер на Словаччині, де був у 1920-их pp. суддею.

Ілько Семака народився на Буковині в селі Руський Банилів у 1866 році. Його батько служив священиком в православній церкві. На той час німецька школа, яку довелось відвідувати Ількові, не змогла прищепити йому німецьку культуру та прихильність до всього німецького. Були в школі й руські вчителі, які викладали на церковнослов’янській мові, але вчителі вперто навчали учнів нехтувати всім, що було українське, особливо історію.

У 1885 році Семака вступає до Чернівецького університету, де студіює право, а по закінченню студій присвячує себе суддійській службі. Був суддею в північній частині Буковини. Через кілька років займає посаду начальника суду в місті Сольці, а пізніше стає радником і надрадником суду.

На урядовій службі керувався справедливістю й принциповістю. Довіру до всього українського, до історії України та її народу, до Т.Г.Шевченка та Сковороди прищепила сім’я. Ця щира любов до всього українського привела його в товариство “Союз”.

Коли доходило до того, що комусь у товаристві чи поза ним потрібна була допомога або порада з суду, він перший відгукувався й приходив на допомогу безкоштовно. Семака був засновником багатьох українських товариств на Буковині. Коли випадала необхідність їхати до села чи містечка на Буковині для відкриття читальні чи бібліотеки, то його ніщо не могло утримати – він йшов навіть пішки й навіть в негоду. При відкритті читалень з палкими промовами звертався до людей, що збиралися, наголошуючи, що ми – українці на Буковині – маємо свою історію, культуру і заслуговуємо високої поваги.

Знаючи його здібності й патріотичний запал, українська громада радо обрала земляка послом до крайового сейму та державного парламенту.

Перша світова війна принесла багато горя для землі буковинської. Багато видатних українців опинилося під кулями, в полоні за кордоном, в неволі й на Сибіру. Збитки були завдані величезні – багато жертв, калік та сиріт. Зовсім зникли товариства, більшість яких не відродилася й пізніше. Народні школи, бібліотеки були винищені або спалені.

5 листопада 1918 року в Чернівцях, в будинку крайової управи, відбулися історичні збори Української Національної ради, був заснований уряд Буковини, до якого ввійшли Омелян Попович, Ілько Семака, Микола Спинул та Іван Попович. Посол Ілько Семака закликав представника Австрії О.Ецдорфа негайно передати владу над Буковиною Управі української частини Буковини, а місто Чернівці – Українській Національній раді.

6 листопада, о 12 годині, владу було перебрано, головою став Омелян Попович.

Пізніше, після загарбання Буковини Румунією, Ілько Семака опинився у Відні, де пережив всі злидні еміґраційного лихоліття. На старості літ пішов працювати за своїм фахом – як староста окружного суду – в глуху словацьку провінцію, щоб заробити на прожиток собі й своїй сім’ї. Там і скосила його смерть в містечку Превідзи.

Помер 4 січня 1929 року.

Так закінчилося життя визначного буковинця, посла до парламенту та буковинського Сейму, надрадника крайового суду Ілька риц де Семака. Тіло його було перевезено після смерті до рідного краю, до якого румуни не пустили його при житті. Похований він у родинному склепі свого брата Семаки.