Alexander Rusov

Oleksandr Oleksandrovich Rusov (7 (19) February 1847, Kyiv - 8 (21) October 1915, Saratov) was a Ukrainian zemstvo statistician, ethnographer, folklorist and public figure. Husband of Sofia Rusova.

He was born on February 7, 1847 in Kyiv. Graduated from the Second Kyiv Gymnasium. During his studies at Kyiv University, he was a member of the Old Community, to which he was introduced by Mykhailo Drahomanov.

After graduating from the historical and philological faculty in 1868, he was a gymnasium teacher in Kyiv for several years; after the opening of the South-Western Department of the Geographical Society, he became an active member.

In 1874, he participated in the preparation of the Kyiv population census. He went to study abroad several times.

During his stay in Prague in 1875-1876, he printed the first full edition of Shevchenko's "Kobzar" (2 volumes), of which the Russian censorship allowed only the first volume.

Together with Petro Chervinskyi , Vasyl Varzar and Oleksandr Shlykevich, he organized zemstvo statistics in Chernihiv Oblast , which gave rise to the so-called Chernihiv zemstvo statistics and left a deep mark in the history of statistical thought.

In 1878-1880, he worked in the Nizhyn District Zemstvo.

In 1879-1883 he was in Odessa, where he took part in the activities of the Ukrainian community.

In 1882-1892, he headed the evaluation and statistical work in the Kherson and Kharkiv provinces.

In 1893-1898, he developed the economic balance sheet of the Chernihiv province;

In 1899-1902, he headed the Statistical Bureau of the Poltava Province. Conducted descriptions of counties and cities, organized a census of the Poltava province.

After the forced eviction from Poltava in 1902, he moved to St. Petersburg, where he worked at the Nadezhda insurance company.

In 1909, he returned to Ukraine and taught statistics at the Kyiv Commercial Institute, where he was a professor.

He died in Saratov on October 8, 1915, where the commercial institute was evacuated during the First World War. Buried in Kyiv at Baikove cemetery.

Rusov is the author of about 40 scientific works and numerous articles, among them 8 "Kyivska starina." and "Ukrainian Life" . The most important of Rusov's economic and statistical works are:

"Russian tracts in the late 17th and early 18th centuries" 1876;
"Nezhinsky district" 1879;
"Kharkiv according to the 1893 census." 1893;
"Description of Chernihiv Province " 2 volumes 1898-1899;
"Dnieper at the end of the 18th century." ;
"Statistics of the Ukrainian population of European Russia" (in the book "Ukrainian people in its past and present", 1914);
Papers about the Kherson district, public education in the Kherson province, the Vozdvizhensky fair in Chernihiv and others. From Ukrainian folklore, Rusov wrote an investigation about Veresai ( "Ostap Veresai and the thoughts and songs performed by him" in 1874), torbanists in 1892 , carols in 1907, and others. Rusov also wrote a work on the activities of M. Lysenko ( "KSt." , 1903). Rusov created a school of researchers with his geographical and expeditionary method of statistical research.

Oleksandr Rusov Street exists in Kherson.

On February 19, 2017, at the state level, Ukraine celebrated the 170th anniversary of the birth of Oleksandr Rusov (1847-1915), a zemstvo statistician, ethnographer, teacher, public and political figure.

-----------------------------------------------

February marked the 160th anniversary of the birth of the famous scientist, ethnographer, statistician and public figure Oleksandr Rusov. An ethnic Russian by origin, O. Rusov was nevertheless connected with Ukraine both by his place of birth and throughout his life and work, and, as his contemporaries rightly noted, "sympathy for Ukraine on the basis of closeness to its nature and people, strengthened by a sense of protest against the historical and contemporary injustices of domestic politics, transformed his national self-awareness and ignited the fire of Ukrainian patriotism in it. In terms of his views and aspirations, this noble nobleman was a deeper and more convinced Ukrainian than many people of native Ukrainian origin."

O. Rusov was born in Kyiv and received his education in his native city at the Faculty of History and Philology of the University of St. Volodymir. After receiving a diploma, he starts teaching in one of the Kyiv gymnasiums. A philologist by education, O. Rusov combined the work of a Latin language teacher with the study of music and folk songs. All these passions of his "eventually merged into a deep interest in the Ukrainian people, their language, creativity, history and life...". Therefore, such close contacts with the folk element greatly contributed to his involvement in ethnography, to participation in the work of one of the first ethnographic centers in Ukraine — the South-Western Department of the Russian Geographical Society.

Contemporaries of the scientist note that "Aleksandr Oleksandrovich was deeply devoted to Ukrainian interests from a young age and remained so until the end of his life. No perversions in his life, changes and trends in government and social spheres could not move him from this point of view." Already during his studies at the university, O. Rusov became an active member of the old Kyiv community. It was under the influence of its members — outstanding figures of the cultural and national revival of the second half of the 19th century (Volodymyr Antonovych, Oleksandr Konyskyi, Mykhailo Dragomanov, Tadei Rylskyi, Mykola Lysenko, Mykhailo Starytskyi and others) the young man's active life position was formed, his interest in Ukrainian folk culture arose. As already mentioned, O. Rusov combines teaching at the gymnasium with ethnographic and statistical studies. In 1869-1870, he took an active part in ethnographic studies of the regions of Ukraine, together with M. Drahomanov, V. Antonovych, M. Lysenko, and M. Kostomarov, he became a participant in the ethnographic expedition to Western Ukraine led by P. Chubinsky, Belarus, Moldova. Cooperating with the South-Western Department of the Geographical Society, created in 1873, Oleksandr Oleksandrovich became interested in kobzar art, in particular, the work of the famous kobzar Ostap Veresai, and prepared a monographic study "Ostap Veresai, one of the last kobzars of Molorus", for which he was awarded RGT. The mentioned work contains a thorough analysis and made interesting observations not only about the work of O. Veresai, but also provides a number of interesting facts from the history and ethnography of the villages of the region — Kladkivka, Kalyuzhentsi, Golinka, Sokyryntsi, etc. The scientist's early studies include the work "Russian Treatises in the XVII — Early XVIII Centuries and Some Data on the Dnieper" (1876), which has not lost its relevance and is a valuable ethnological and ethnolinguistic source.

In the history of domestic science, O. Rusov is known first of all as the founder of statistics. His achievements in this field include "the development and implementation of new methods of statistical research, the national production of evaluation works, a number of statistical descriptions of individual provinces, districts, and cities of Ukraine, the management of local population censuses and the processing of their results." His fruitful work was participation in the one-day census of the population of Kyiv in 1874.

Олекса́ндр Олекса́ндрович Ру́сов (7 (19) лютого 1847, Київ — 8 (21) жовтня 1915, Саратов) — український земський статистик, етнограф, фольклорист і громадський діяч. Чоловік Софії Русової.

Народився 7 лютого 1847 року в Києві. Закінчив Другу київську гімназію. Під час навчання в Київському університеті був членом Старої Громади, до якої його ввів Михайло Драгоманов.

По закінченні історико-філологічного факультету у 1868 р. кілька років був учителем гімназії в Києві; після відкриття Південно-західного відділу Географічного Товариства став його активним членом.

1874 р. брав участь у підготовці перепису населення Києва. Кілька разів виїздив на навчання за кордон.

Під час перебування в Празі у 1875–1876 роках видрукував перше повніше видання Шевченкового «Кобзаря» (2 томи), з якого російська цензура пропустила тільки перший том.

Разом з Петром Червінським, Василем Варзаром і Олександром Шликевичем організував земську статистику на Чернігівщині, яка дала початок так званій Чернігівській земській статистиці і залишила глибокий слід в історії статистичної думки.

У 1878–1880 роках працював у Ніжинському повітовому земстві.

У 1879—1883 роках перебував в Одесі, де взяв участь у діяльності української громади.

У 1882–1892 роках очолював оціночно-статистичну роботу в Херсонській і Харківській губерніях.

У 1893–1898 роках розробив економічний баланс Чернігівської губернії;

У 1899–1902 роках — завідував Статистичним бюро Полтавської губернії. Провадив описи повітів і міст, організував подвірний перепис Полтавської губернії.

Після примусового виселення з Полтави 1902 р. переїхав до Петербурга, де працював у страховому товаристві «Надежда».

1909 року повернувся в Україну і викладав статистику в Київському комерційному інституті, був професором.

Помер у Саратові 8 жовтня 1915 року, куди був евакуйований під час Першої світової війни комерційний інститут. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Русов — автор близько 40 наукових праць і численних статей, серед них 8 «Київській старині.» і «Украинской Жизни». З економічно-статистичних праць Русова найважливіші:

«Русские тракты в конце 17 и начале 18 веков» 1876 р.;
«Нежинский уезд» 1879 р.;
«Харьков по переписи 1893 г.» 1893 р.;
«Описание Черниговской губернии» 2 томи 1898–1899 рр.;
«Днепр в конце 18 ст.»;
«Статистика украинского населения Європейской России» (в книзі «Украинский народ в его прошлом и настоящем», 1914 р.);
Праці про Херсонський повіт, про народну освіту в Херсонській губернії, про Воздвиженський ярмарок у Чернігові та інші. З української фолкльористики Русов написав розвідку про Вересая («Остап Вересай и исполняемые им думы и песни» 1874 р.), торбаністів 1892, колядки 1907 й інші. Русов написав також працю про діяльність М. Лисенка («КСт.», 1903). Своєю географічно-експедиційною методою статистичних дослідів Русов створив школу дослідників.

У Херсоні існує вулиця Олександра Русова.

19 лютого 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 170 років з дня народження Олександра Русова (1847—1915), земського статистика, етнографа, педагога, громадського і політичного діяча.

-------------------------------------------------------------------------

РУСОВ Олександр Олександрович (07.02.1847—08.10.1915) — громад. діяч, земський статистик, етнограф і фольклорист. Чоловік С.Русової, батько М.Русова і Ю.Русова. Н. в м. Київ у російсько-грузин. родині. 1856—64 навч. в 2-й Київ. г-зії, 1864—68 — на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту. Кілька років працював викладачем г-зії в Києві, займався етнографією та видавничою діяльністю. Протягом 1854—76 співпрацював з газ. "Киевский телеграф".

Вже в гімназійний період зацікавився укр. рухом, 1870 став членом, згодом — одним із керівників Київ. Старої громади. Прихильник ідеї федералізму М.Драгоманова. Був одним з ініціаторів створення Пд.-Зх. відділу Рос. геогр. т-ва (див. Російського географічного товариства Південно-Західний відділ), який завдяки Р. швидко став осередком укр. науки та зав’язав контакти з рядом слов’ян. наук. центрів. Не раз виїжджав на навчання за кордон. 1875—76 за дорученням Громади видав у Празі (нині столиця Чехії) "Кобзар" Т.Шевченка. Протягом 1876—79 працював на Чернігівщині: спочатку — статистиком при Черніг. губернській земській управі, згодом — на замовлення Ніжинського повітового земства проводив стат. обстеження повіту. За дорученням Моск. археол. т-ва в червні—листопаді 1880 провів розкопки курганів у Пд. Дагестані. 1880—82 редагував київ. час. "Труд". 1882—89 за дорученням Херсон. губернського земства керував земськими стат. роботами в губернії. Водночас в Одесі, Єлизаветграді (нині м. Кіровоград), Херсоні вів активну укр. громад. та культурно-просвітницьку роботу, за що не раз потрапляв під поліцейський нагляд і, зрештою, був висланий за межі Херсонської губернії. 1889—94 мешкав у Харкові: готував істор. нарис з нагоди 25-річної діяльності Харків. земства, працював статистиком при міській управі (1892—93). Активізував діяльність Харківського історико-філологічного товариства та місц. громади, працював у Харків. громад. б-ці. У червні 1894 повернувся до Чернігова, працював у губернському земстві статистиком (до 1899), розробляв екон. баланс Чернігівської губернії. Був одним з ініціаторів запровадження заг. початкової освіти в губернії, членом Чернігівської губернської вченої архівної комісії, активно працював в укр. громаді. Обирався губернським гласним (1898—1901). Влітку 1899 провів стат. обстеження Новгородської, Ярославської, Костромської та Владимирської губерній Росії. У листопаді 1899 — квітні 1902 виконував обов’язки завідувача статистико-екон. бюро в Полтаві, організував подвірний перепис Полтавської губернії та оціночний опис її повітів і міст. У зв’язку із сел. заворушеннями навесні 1902 за наказом міністра внутр. справ В.Плеве був звільнений із посади із забороною проживати в Україні. У вересні 1902 — вересні 1908 Р. мешкав у Санкт-Петербурзі, де очолював стат. відділ страхової компанії "Надежда", працював у статистичній, селянській та бібліотечній комісіях "Вольного экономического общества", очолював "Благодійне товариство видання загальнокорисних та дешевих книг", входив до складу ін. укр. орг-цій столиці. Із вересня 1908 мешкав у Києві, викладав статистику в Київ. комерційному ін-ті, редагував ж. "Известия Киевского коммерческого института".

Автор понад 50-ти праць, основні з яких: "Кобзарь Вересай, его музыка и песни, которые исполняются им" (1874), "Русские трактаты в конце 17 и начале 18 веков и некоторые данные о Днепре из атласа конца прош-лого столетия" (1876), "Нежин-ский уезд: Статистико-эконо-мическое описание" (1880), "Торбанисты Грегор, Кастан и Франц Виторды" (1892), "Опи-сание Черниговской губернии" (т. 1—2, 1898—99), "Статистика украинского населения Европейской России" (1916) та ін.

Помер від нападу астми в Саратові (нині місто в РФ), куди під час Першої світової війни був евакуйований Київ. комерційний ін-т. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.