Reverend Jozef Barwinski

Закінчив німецькомовну Першу Тернопільську гімназію (1866), духовну семінарію у Львові (1871). 1871 посвята у духовний сан: парох у селі Острів біля Терно­поля з 1878 до 1889 заняття: парох у Пліснянах і Гар­бузові, Сервирах 5 лютого 1889 смерть: Сервири, тепер с. Сировари Зборівський район, Тернопільська область

Барвінський Осип Григорович (псевдонім - М. Нетяга; 29. 09. 1844, с. Шляхтинці, нині Тернопільського району - 08.02.1889, с. Сервири, нині с.Сировари Зборівського району) - священик і письменник. Син Г. Барвінського, брат Володимира, Івана, Іполита й Олександра Барвінських.

Закінчив Тернопільську гімназію (1866), духовну семінарію у Львові (1871). Від 1871 року - парох у с.Острів біля Тернополя, згодом на Зборівщині - у Пліснянах і Гарбузові, Сервирах (1878-89). Літературну діяльність почав у духовній семінарії, виступаючи у львівських часописах "Правда", "Діло", "Нива", "Вінок". У видавництві "Просвіти" вийшли його популярні книжечки та статті з порадами для селян на господарські теми. Автор трагедії "Павло Полуботок, наказний гетьман України" (вид. 1887 у Львові) та драми "Чернігівка" (за повістю М.Костомарова; уривок з 5-ї дії п'єси). Незавершеними залишилися п'єси Барвінського "Тиміш Хмельницький", трилогія "Іван Виговський", у рукопису історична повість "За правду і волю". Автор поеми "Гаврилова рада", оповідань, наукових праць. Переклав і видав сербські народні пісні "Косове поле" і "Сон цариці Милиці" (1873, 1875). Записи народних пісень, які зробив Барвінський (козацькі та бурлацькі - у Шляхтинцях), опублікував (1905-07) у "Русько-народні галицькі мелодії" П. Бажанського.

Найстарший брат, Осип Барвінський, був священиком і вбачав своє завдання у культурно-просвітницькій праці на благо простого трудового люду.