Volodymyr Barvinsky

Volodymyr Barvinsky (1850 - 1883) was a civic leader, publicist, lawyer, and writer. He was the brother of Oleksander Barvinsky. He was one of the founding members of the Prosvita society and the Ridna Shkola society in 1868. He co-edited and then edited (1876 - 1880) the journal "Pravda" (Truth). He founded and edited the political newspaper "Dilo" (1880 - 1883). On November 30, 1880 he organized the first Ukrainian public rally in Lviv, which passed resolutions on the legal-political rights of Galicia's Ukrainians, as well as on economic and educational matters. Barvinsky tried to establish an understanding between the Populists and the Old Ruthenians. He had ties with Mykola Kostomarov, Pantelemon Kulish and Mykhailo Drahomanov. He published many articles in "Pravda" and "Dilo" on political, civic, scholarly, and literary subjects. Prosvita published his books for the peasantry. He wrote the following short novels: "Skoshenyi tsvit" (Mown Flowers, 1877), under the pseudonym Vasyl Barvinok; "Sonni mary molodoho pytomtsia" (Dream Visions of the Young Seminarian, 1884); and "Beztalanne svatannia" (Unhappy Marriage, 1880). He also wrote stories and literary articles and reviews. He was buried at the Lychakivsky Cemetary in Lviv.

засновник єдиної української газети «Діло»

Барвінський Володимир Григорович (псевд. -Василь Барвінок, Василь Барвінський, Римидолов, В.,В. Б., Василь Б.,О-га та ін.; 25. 02. 1850, - 03.02.1883) - громадсько-політичний діяч, публіцист, письменник, критик, юрист, видавець. Син Григорія Барвінського. Брат Івана, Іполита, Олександра та Осипа Барвінських. Уродженець Тернопільщини. У Тернополі закінчив народну школу (1859-60), навчався в гімназії, де належав до таємної учнівської "Громади". Закінчив у 1872 р. правничий факультет Львівського університету. До 1880 року працював у канцеляріях львівських адвокатів. Член-засновник "Просвіти" (1868) та "Рідної школи". Працював у "Руському товаристві педагогічному", "Руській бесіді", "Ставропігіївському інституті". Співредактор, редактор (1876-80) журналу "Правда". Співзаснновник і перший редактор газети "Діло" (1880-83). Автор статей на громадські, політичні, наукові, літературні та ін. теми (у "Правді" більше 100, у "Ділі" - бл. 230). 30 листопада 1880 організував у Львові 1-е народне віче, на якому виголосив промову про економічне становище, проти полонізації народних шкіл. Автор повістей "Скошений цвіт" (1877), "Сонні мари молодого питомця" (1879); оповідань "Мужик і пан", "Химерні любощі" (обидва - 1872), "Безталанне сватання" (1880), праць "Огляд творчості I. Кра-шевського" (1879), "Доля Украши, її значення" (1880), "Стан нашого селянства" (1882) та ін., просвітницьких брошур "Вексель і лихва - наша біда" (1875), "Тридцять літ тверезости" (1876). Видавав у Львові як літературний додаток до "Діла" "Бібліотеку найзнаменитіших повістей", у якій вийшли перші переклади українською мовою творів М. Гоголя, Ч. Діккенса, Е. Золя, Е. Ожешко, I. Тургенєва, Г. Флобера. У цій серії випустив свій переклад 3 -ї частини повісті німецького письменника Г. Раймунда "В обороні честі", повість О. Фейльєта "Любов убогого молодця". Також переклав і опублікував у "Правді" повісті П. Куліша "Теклюся" та "Яків Яковлевич. Споминки молодих літ Миколи М.".

Володимир Барвінський увійшов у історію як громадсько-політичний діяч, публіцист, письменник, критик, юрист та видавець. Він активно працював у багатьох українських громадських об’єднаннях, а з 1880 року був співзасновником і першим редактором львівської газети «Діло». Володимир Барвінський дуже рано пішов із життя, у 1883-му, маючи усього 33 роки.