Reverend Stepan Petrushevych

Rev. Stepan Petrushevych, the son of Rev. Omelian Petrushevych and Savyna Kotsiuba, was born in 1855, ordained in 1879 and died 1920. He was Greek Catholic priest and served the town parish of Kholoyiv, Radekhiv county, Ukraine. He was a long-time political and economic organizer in this town that in earlier years had been a Moscophile county.

He was married to Olha Dorosh, daughter of Rev. Ivan, the parish priest in Rakobuty, near Busk, Kamianka Strumilova county and had two children: Ihnatia and Lev.

The Kholoyiv parish, that had held the description of a demoralized village in the past, became thanks to Rev. Stepan's hard work a bastion of an exemplary and fully Ukrainian town. He built a new, stoned church, in which at the main altar was adorned the painting of Christ's Heart, the work of painter-artist Oleksa Nowakiwsky. He also built in the suburb of Staryk a prostoru wooden chapel, established the reading house "Prosvita" and the Raiffeisen Bank. Through his efforts, a large "National Home" was built in Radekhiv, and he was the founder and director of County Savings Bank. During the years and existence of the Western Ukrainian Lands (ZUZ) of Ukrainian statehood in the years 1918/19, he was the head of the District branch of the Ukrainian National Republic in Radekhiv and a member of the Ukrainian National Council in Stanyslaviv. He was a person of initiative, very temperamental and truthful, would always and everywhere, also in front of government officials, present himself without reservation, clearly and openly and was never afraid in his community-political activities to say the truth openly to whoever it was. These traits are made fact by how Rev. Stepan is described by his sestrinok and a contemporary historian of that time Sydir Jaroslavyn (the pseudonym of Rev. Izydor Nikon Sokhotsky), in an article entitled " Before the Half Century in Galicia", published in the daily "Ameryka" no. 134 in 1957.

During th bloody "Badenivsky" elections to the Vienna Parliament in 1897, in the town of Kholoyiv, where the parish priest was Rev. Stepan Petrushevych, there was to have been elected a majority of of his elected. In this, at that time Kamianets county, there were no Poles, there were only Ukrainians and Jews. Rev. Stepan had come to an agreement with the Jews and had the votes needed for several people to be elected. The election was attended by a young comisar starostva, who was not yet familiar with the electoral practices. After the completion of the election, with several of Rev. Petrushevych's people elected, the starostva proclaimed publicly, that the elections were held in a very orderly fashion, and that he was very pleased with them and that he would convey this report to his superior. He repeated this statement in the presence of several people again during the post-election luncheon, to which he was invited by Rev. Petrushevych. But his superior nullified this election and called for a new one. On the proclaimed new date, this very same comisar arrived two hours earlier before the deadline and arrived with the assisteance of several gendarmerie to the community office. Awaiting him there, were scores of orthodox Jews and bribed individuals, and with them the comisar "elected" the superior's candidates. During this period, the people noticed that something suspicious was taking place and began to gather at the election locale. Rev. Stepan Petrushevych also hastily made his way there. The comisar then announced that the elections were over and that he was departing. Rev. Petrushevych, who was very temperamental, protested sharply. Thereby began a verbal heated argument, and during this time a mass of people gathered at the electoral locale. The people took a sharp position and told the comisar that they will not allow him to leave the locale until he had conducted a proper election at the proclaimed time that was slowly approaching. The gendarmerie did not lend any assistance to the comisar. Then arrived armed individuals on horses that had coordinated themselves outside the town and began to beat and disperse the crowd with swords. The rozdratovani electorate, dispersed in one place, would gather in another, screaming and cursing. The unrest lasted several hours. The Procurator's office accused Rev. Petrushevych and several other townspeople in disrupting public order. The court proceedings took place before sworn-in judges to the Circular Court in Zolochiv. The court hall was filled with a very interested, multi-ethnic public. A full row of sworn-in witnesses found out that the komisar had on several occasions, stated that the first series of elections had taken place under quite orderly and tranquil circumstances. In order to save the komisar, the procurator posed a question to him: " At that time, when you spoke with Rev. Petrushevych, did you full trust in him or not?" The komisar responded that he did not. At that moment, Rev. Petrushevych stood up and called out: "So you had full trust in my pork roast, yet you did not trust me!". The courtroom burst out in laughter. The sworn-in judges had to remove the charges and to discharge the accused. Following the court proceedings, the komisar approached Rev. Petrushevych in the corridor and with tears in his eyes told him " Reverend Father, What have you done to me! My career is over, forever".

As part of the retreating forces of the Ukrainian Galician Army (UHA) to the east, Rev. Stepan crossed the River Zbruch and found work as an after school instructor with the County Council in Starokonstiantyniv. When the Polish army occupied the Volyn region, he became a field chaplain with the UHA.

He died of typhus while serving in the army (in the field) on January 14, 1920 in Slobidtsi, not far from Birzulia in a railway wagon belonging to the esheloniv of the Ukrainian Galician Army, that on the basis of a treaty with the command of the volunteer army of General Denikin, was heading towards Southern Ukraine for relaxation and reorganization. His coffin and body were carried by the officers from the wagon to the grave, while the funeral itself was carried out by the field pastor Rev. Myroslav Ripetsky.

Encyclopedia of Ukraine: Stepan Petrushevych, born 1855, and died 1920. Greek Catholic priest and political and economic organizer in Galicia; brother of Yevhen Petrushevych and father of Lev Petrushevych. A co-operative organizer in Radekhiv county, he was sent in 1918 as a delegate from the county to the Ukrainian National Rada of the Western Ukrainian National Republic. During the subsequent war for independence he served as field chaplain of the Ukrainian Galician Army. He died of typhus while in the field.

+++++++++++

Отець Степан Петрушевич

Отець Степан Петрушевич, старший брат Президента ЗУНР д-ра Євгена Петрушевича, народився 1855 року в колишній княжій столиці Бузьку, де його батько, о. Омелян, буз парохом, а опісля і деканом та віце-маршалом Повітової Ради в Камінці Струміловій. До народної школи ходив в Бузьку, а опісля до української академічної гімназії у Львові. Богословські студії закінчив у Львові і був висвячений в 1879 році. О. Степан Петрушевич був довголітнім парохом містечка Холоєва, що лежить при гостинці між повітовим містом Камінною Струміловою і Радеховом. Був людиною енергійною і дуже рухливою. З молоду був свідомим українцем. Холоїв в часі, коли став його парохом, мав в повіті дуже погану славу. Населення його було під моральним і політичним поглядом здеморалізоване. О. Ст. Петрушевич зробив з нього зразкову парохію і твердиню українства. Заложив і провадив читальню «Просвіта» і позичкову касу. Належав до міської Ради і вмів з жидівськими радними наладнати такі відносини, що вони піддержували українців. Хоч в середині міста була ще в добрім стані обширна дерев’яна церква, поставив другу муровану церкву з запрестольним оразом Христового Серця, витвір Олекси Новаківського. Знову на невеликім присілку Старики збудував гарну дерев’яну каплицю. Був наділений крилошанськими відзнаками і був заступником декана Струмило-Камінецького деканату. О. Ст. Петрушевич мав дуже живу вдачу і гостро реагував на надужиття австрійсько-польської адміністрації та діяльність москвофілів. Брав живу участь у всіх виборах до віденського парламенту і галицького сейму, що були посередніми, себто кожна місцевість вибирала відповідно до числа населення так званих «правиборців», що опісля в означенім дні голосували в повітовім місті. В часі кривавих «Баденівських виборів» до парламенту в 1897 році о. Петрушевич так усе приготовив, щопри правиборах в Холоєві були виб¬рані самі певні люди, українські делегати. Молодий комісар старос¬тва, що переводив вибори, не був ще обізнаний з технікою виборчих надуживань, то ж списав протокол згідно з дійсністю і заявив, що вибори відбулися зовсім правильно та проголосив імена виб¬раних делегатів. По закінченні виборів о. Ст. Петрушевич запросив комісара на обід до своєї хати. При столі сказав комісар в присутності кількох учасників обіду знову, то вибори відбулися в порядку та що з них вповні вдоволений. Але староста уневажнив ці вибори і призначив нові. Населення було і на це приготоване. Та комісар приїхав дві години скоріше перед назначеним речинцем. На нього чекало вже кільканадцять перекуплених виборців і стероризованих жидів, що вибрали подиктованих їм комісаром кандидатів. Коли о. Ст. Петрушевич довідався про це, побіг до виборчої дільниці. На заяву комісара, що вибори вже покінчені, він запротестував проти цього і домагався почати вибори в назначеній староством годині. В часі бурхливої словесної перепалки стали збігатися виборці, що виповнили площу перед дільницею і не випускали з нього комісара. Тоді появилася кіннота, що була зібрана заздалегідь перед містом і стала шаблями розганяти виборців. Це «заспокоювання» тривало довший час, бо розпорошені люди збиралися знову разом. Були потурбовані і ранені. Державна прокуратура обвинуватила о. Ст. Петрушевича і кількох визначних громадян за бунт проти влади і збурення публічного спокою і ладу. Розправа відбувалася перед лавою присяглих суддів в Окружнім Суді в Золочеві. Поставлені о. Ст. Петрушевичем свідки свідчили під присягою одноголосно, що комісар по переведенні перших правиборів заявив кілька разів, що вибори відбулися в найбільшім порядку, отже тим самим не було причини їх уневажнювати. Тоді прокурор, щоб рятувати ситуацію, поставив тому комісарові питання: «Чи тоді коли Ви це говорили о. Ст. Петрушевичу, Ви мали до нього довіру, чи ні?» Цей само собою відповів, що ні. Тоді о. Ст. Петрушевич зірвався з крісла і крикнув: «Так, то ви до мого печива мали довір’я, а до мене ні!?» На залі повстав гомеричний сміх. Присяглі судді заперечили вину оскаржених і суд мусів звільнити їх від вини і кари. По розправі приступив до о. Петрушевича згаданий комісар і зі сльозами в очах сказав: «Отче, що Ви мені наробили! Моя урядова кар’єра вже раз на завжди скінчена.» Радехівський повіт був довгий час москвофільський. Священики належали теж у більшості до москвофільського табору. О. Ст. Петрушевич був провідником українських священиків і учителів, що провадили національну роботу в повіті. Праця почалася від закладання по селах читалень Т-ва «Просвіта», які очолювала Філія «Просвіти» в Радехові. Переломним моментом були загальні вибори до парламенту в 1907 ропі, коли український кандидат д-р Євген Петрушевич об’їхав цілий повіт і приєднав велике число прихильників в кожній місцевості. Великою перешкодою в цій праці було те, що в самому Радехові не було приміщення для українських товариств на збори. Тоді о. Ст. Петрушевич висунув проект будови «Народного Дому». Мимо того, що загал не вірив, що такий задум може вдатися, то таки завдяки енергії о. Петрушевича побудовано гарний стильний поверховий дім в найкращій частині міста на розі двох вулиць з вели¬кою залею та сценою. О. Ст. Петрушевич подбав теж про заснування Повітової Ощадно-позикової Каси, що добре розвивалася і був одним з її директорів. Тому мусів щотижня доїздити до Радехова з Холоєва, віддаленого коло двох миль. О. Степан Петрушевич був одіозною особою для москвофілів і тому в останній хвилині перед приходом російських військ в 1914 році виїхав до Відня, де закінчив кооперативний курс. За часів української влади був членом Української Національної Ради в Станиславові від Радехівського повіту і був вибраний членом земельної Комісії, що випрацювала проект земельної реформи в Галичині, ухвалений Національною Радою. Перед наступом польських військ подався о. Петрушевич за Збруч. Там був з початку культурно-освітнім інструктором при Повітовій Управі в Староконстантинові, а опісля зголосився до УГАрмії. Був польовим духівником при Стадійній Команді, як заподав персональний референт Начальної Команди, д-р Степан Шухевич. При відвороті УГА на південь помер на тиф на залізничній станції Слобідка, між Вапняркою і Бірзулею дня 13 січня 1920 року. Помер в неопалюваному вагоні, на возі, на якому переїхав сотні кілометрів. Занесли його до могили в Слобідці на своїх раменах старшини, а похоронні обряди довершив польовий духівник о. Мирослав Ріпецький.