Vasyl Barvinsky

Vasyl Barvinsky (1888 - 1963) was the son of Oleksander Barvinsky. He was a composer, pianist, and musicologist. Barvinsky first studied at the Lviv Conservatory and from 1908 to 1914, in Prague under V. Novak. From 1915 to 1939 Barvinsky taught at and was director of the Lysenko Institute of Music in Lviv. From 1939 to 1941 and from 1944 to 1948, he was a professor at the Lviv Conservatory. He was an organizer of the musical life of Lviv, a member of the editorial board of the journal "Ukrainska muzyka" (Ukrainian Music), and president of the Union of Ukrainian Professional Musicians (SUPROM). In 1948 he was sentenced by the Soviet authorities to ten years imprisonment. Barvinsky was a neoromantic composer who leaned towards impressionism, and his work was always characterized by a soft lyricism. He cultivated primarily instrumental forms. Among his works are "Ukrainian Rhapsody" for orchestra; string quartets; a sonata, variations, and a suite for the cello; violin pieces; and a concerto, two trios, preludes, miniatures, a sextet, the cycle "Love", and "Ukrainian Suite" for piano. He also wrote the vocal solos "Oi, polia" (Oh, Fields), "Psalom Davyda" (David's Psalm), and songs to the poetry of Ivan Franko. Among his choral works are "Zapovit" (Testament), several cantatas, and arrangements of folk songs. He was the author of "Ohliad istorii ukrainskoi muzyky" (A survey of the History of Ukrainian Music) in "Istoriia ukrainskoi kultury" (History of Ukrainian Culture, 1937) and of various reviews and articles.

Барвінський Василь Олександрович (20. 02.1888- 09. 06. 1963) - композитор, піаніст, музикознавець, педагог, громадсько-культурний діяч. Уродженець міста Тернополя. Син Олександра та Євгенії Барвінських, брат Богдана Барвінського. Доктор мистецтвознавства (1940), почесний доктор Українського університету в Празі (1938).

       Закінчив Празьку консерваторію (класи фортепіано і композиції).У 1911-14 працював у Празі (займався приватна музично -педагогічна діяльність, гастролі у Чехословаччині). Від 1914 року В. Барвінський проживає у Львові. У 1915-39 рр. - професор і директор Вищого музузичого інституту ім. М. Лисенка, водночас (1922-28) викладає теоретичні дисципліни в музичному інститутуті А. Нементовської; у 1921, 1924, 1925 роках - член правління товариства "Львівський "Боян"; у 1934 році - співорганізатор і член правління, а у 1936 – 39рр. - голова Спілки українських професійних музикантів; член Музичного товариства ім. М. Лисенка. У 1932-39рр. - у  творчо-концертній групі "Богема". У 1939 Барвінський - депутат Народних зборів Західної України. У 1939-41 та 1944- 48 роках - професор і ректор Львівської консерваторії, у 1941 – 44 рр. - директор музичної школи.У 1939-41роках - голова Львівського оргкомітету СКУ. 1948 року         В.Барвінській був репресований, до 1958 року перебував на засланні у Мордовії. У 1964 році реабілітований. В. Барвінський - автор вокалльно-інструментальної етнографічної картини "Українське весілля" (1914), кантати "Заповіт" (сл. Т. Шевченка, 1917), творів для симфонічного оркестру й камерно-інструментальних творів, варіацій на тему українських народних колядок (1917), циклів п'єс, хорових творів, обробок українських народних пісень і пісень інших народів, статей та рецензій.

20 лютого 1888 року в Тернополі у родині Барвінських з’явився на світ маленький Василько, якому судилося стати відомим композитором, піаністом, музикознавцем, педагогом та громадсько-політичним діячем. Його хрещеними батьками стали викладач гімназії Петро Левицький і Матильда Левицька. Син успадкував таланти матері й батька. Судилося йому бути й делегатом Народних Зборів Західної України у 1939-му, професором і ректором Львівської консерваторії у 1939–1941, 1944–1948 роках та пройти через пекло ГУЛАГу і забуття. Реабілітація прийшла аж після смерті, у 1964-му. Аж у незалежній Україні ім’я композитора та його твори стали повертатися до людей з допомогою української діаспори. Увіковічена його пам’ять у рідному Тернополі меморіальною дошкою.