Vygantas, prince of Kernave

ALGIRDAS [Olgierd], s/o GEDIMINAS Grand Duke of Lithuania & Olga Vsevolodovna of Smolensk] ([1296]-end May 1377). Baptised ALEKSANDER.
x (1318) [MARIA] Iaroslavna of Vitebsk, d/o IAROSLAV Vasilievich Prince of Vitebsk (-1346).

1. ANDREI
2. KONSTANTIN
3. OLEŁKO WŁODZIMIERZ
4. FEODOR
5. KORIBUTAS
6. FEODORA
7. daughter
8. MARIA [Agrafena]

xx ([1350]%29 IULIANA Aleksandrovna of Tver, d/o ALEXANDER I Mikhailovich Prince of Tver, ex-Grand Prince of Vladimir & Anastasia [Iurievna of Galich] ([1325]-1392).

9. KENNA
10. JOGAILA
11. SKIRGAILA
12. LENGVENIS
13. KORIGAILA [Korigajllo] (-killed in battle Vilna 28 Oct 1392). He was baptised KAZIMIERZ in 1386.
14. WIGAND [Wigunt] (-28 Jun 1392). Prince of Kirnovo. He was baptised ALEKSANDER in 1386. "Schirgalo…dux Lithuanie et dominus Tracensis et Polocensis" confirmed peace with the Teutonic Order by charter dated 1388, sealed by "domini Alexandri ducis Lithwanie et domini Kernoviensis"[120]. m (before 25 Jan 1390) HEDWIG von Oppeln, daughter of WLADISLAW Duke of Oppeln, Palatine of Hungary [Piast] & his second wife Euphemia of Mazovia [Piast] ([1376/78]-after 13 May 1390).
15. ŠVITRIGAILA
16. ELENA
17. MARIA
18. WILHEIDA KATARZYNA
19. ALEKSANDRA
20. JADWIGA

• https://fmg.ac/Projects/MedLands/LITHUANIA.htm#Gediminasdied1341B

  ---

Wigunt (zm. 28 czerwca 1392) − książę kierniowski[1]. Był jednym z ośmiu synów wielkiego księcia litewskiego Olgierda i Julianny twerskiej. W 1385 poparł swego brata Jagiełłę w zawarciu Unii w Krewie. Rok później ochrzcił się w obrządku łacińskim, przyjmując imię Aleksander, i ożenił w 1390 z księżniczką Jadwigą, córką Władysława Opolczyka[1]. Wigunt wsparł Jagiełłę podczas konfliktu zbrojnego z Krzyżakami w 1388. Udzielił też wsparcia królowi polskiemu przeciwko Witoldowi w czasie litewskiej wojny domowej w latach 1389–1392[1]. Spodziewano się, że zastąpi niepopularnego Skirgiełłę na stolcu wielkich książąt litewskich. Jagiełło uczynił go panem Kujaw. Gdy nagle zmarł, uważano, iż mógł być otruty przez Witolda lub Skirgiełłę[2]. Został pochowany w katedrze w Wilnie, obok swojego brata Korygiełły[3]. Nie należy mylić Wigunta z jego rodzonym bratem Andrzejem Olgierdowicem. Błąd ten wkradł się do historiografii dzięki Rocznikom Jana Długosza[4]. Przypisy

↑ 1,0 1,1 1,2 Gudavičius, Edvardas. "Vygantas". In Vytautas Spečiūnas. Lietuvos valdovai (XIII-XVIII a.): enciklopedinis žinynas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. str. 55. ISBN 5-420-01535-8. ↑ Urban, William: Samogitian Crusade. Chicago: Lithuanian Research and Studies Center, 2006, s. 203. ISBN 0-929700-56-2. ↑ The Directorate of the State Cultural Reserve of Vilnius Castles (ang.). www.vilniauspilys.lt. [dost%C4%99p 2013-03-04]. ↑ Jonynas, Ignas (1933–1944). "Andrius". Vaclovas Biržiška. Lietuviškoji enciklopedija. I. Kaunas: Spaudos Fondas. str. 575–585.

http://pl.wikipedia.org/wiki/Wigunt_Aleksander

• [http://www.archive.org/download/Barbashev_A_I/Barbashev_A_I_Vitovt_... Барбашев А. И. Витовт и его политика до Грюнвальдской битвы (1410 г.). — СПб.: Типография Н. Н. Скороходова, 1885.

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B4_%...

Wigunt (zm. 28 czerwca 1392) − książę kierniowski[1]. Był jednym z ośmiu synów wielkiego księcia litewskiego Olgierda i Julianny twerskiej. W 1385 poparł swego brata Jagiełłę w zawarciu Unii w Krewie. Rok później ochrzcił się w obrządku łacińskim, przyjmując imię Aleksander, i ożenił w 1390 z księżniczką Jadwigą, córką Władysława Opolczyka[1]. Wigunt wsparł Jagiełłę podczas konfliktu zbrojnego z Krzyżakami w 1388. Udzielił też wsparcia królowi polskiemu przeciwko Witoldowi w czasie litewskiej wojny domowej w latach 1389–1392[1]. Spodziewano się, że zastąpi niepopularnego Skirgiełłę na stolcu wielkich książąt litewskich. Jagiełło uczynił go panem Kujaw. Gdy nagle zmarł, uważano, iż mógł być otruty przez Witolda lub Skirgiełłę[2]. Został pochowany w katedrze w Wilnie, obok swojego brata Korygiełły[3]. Nie należy mylić Wigunta z jego rodzonym bratem Andrzejem Olgierdowicem. Błąd ten wkradł się do historiografii dzięki Rocznikom Jana Długosza[4]. Przypisy

↑ 1,0 1,1 1,2 Gudavičius, Edvardas. "Vygantas". In Vytautas Spečiūnas. Lietuvos valdovai (XIII-XVIII a.): enciklopedinis žinynas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. str. 55. ISBN 5-420-01535-8. ↑ Urban, William: Samogitian Crusade. Chicago: Lithuanian Research and Studies Center, 2006, s. 203. ISBN 0-929700-56-2. ↑ The Directorate of the State Cultural Reserve of Vilnius Castles (ang.). www.vilniauspilys.lt. [dost%C4%99p 2013-03-04]. ↑ Jonynas, Ignas (1933–1944). "Andrius". Vaclovas Biržiška. Lietuviškoji enciklopedija. I. Kaunas: Spaudos Fondas. str. 575–585.

http://pl.wikipedia.org/wiki/Wigunt_Aleksander

• [http://www.archive.org/download/Barbashev_A_I/Barbashev_A_I_Vitovt_... Барбашев А. И. Витовт и его политика до Грюнвальдской битвы (1410 г.). — СПб.: Типография Н. Н. Скороходова, 1885.

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B4_%...

Виганд (ок. 1372 — 28 июня 1392) — князь керновский, сын великого князя литовского Ольгерда Гедиминовича от второй брака с Ульяной Александровной Тверской (ум. 1393), младший брат и сподвижник великого князя литовского Ягайло. Содержание [%D1%83%D0%B1%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%8C] 1 Биография 2 Наследники 3 Примечания 4 Литература [%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C]Биография

При рождении Виганд был крещен по православному обряду и получил имя Федор[1]. Виганд получил в удельное владение от своего старшего брата, великого князя литовского Ягайло, город Керново. В 1385 году князь керновский Виганд поддержал своего старшего брата Ягайло при подписании в Крево унии между Великим княжеством Литовским и Королевством Польским. В 1386 году Виганд вместе с другими братьями сопровождал Ягайло во время его поездки в Польшу. В Кракове Ягайло перешёл в католичество и принял польскую корону. Большинство его братьев, родственников и сановников также приняли католическое крещение. При крещении Виганд получил имя Александр. В 1390 году он женился на Ядвиге Опольской, дочери силезского князя Владислава Опольского. Во время гражданской войны в Великом княжестве Литовском 1389—1392 годов между Витовтом Кейстутовичем и Скиргайло Ольгердовичем Виганд поддерживал последнего. В 1390 году Скиргайло и Виганд потерпели поражение от объединённых сил Витовта и тевтонских крестоносцев. В 1391 году Виганд возглавил поход литовского войска на Пруссию, где литовцы неудачно осаждали замок Нойгартэн. Виганд пользовался любовью и расположением своего старшего брата Ягайло. В июне 1392 года Виганд внезапно скончался. Ходили слухи, что Виганд был отравлен по распоряжению Витовта[2]. [%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C]Наследники

Также литовское языческое имя Вингальт приписывается брату Александра Андрею Ольгердовичу, князю псковскому и полоцкому, начиная с работ Теодора Нарбута, однако по сохранившимся летописям оно неизвестно. Однако от некоего Вигунта выводит свой род княжеский род Полубинских герба Ястржембец. [%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C]Примечания

↑ См. Войтович Леонтій. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження.. — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1 (укр.) ↑ Барбашев А.И. Витовт и его политика до Грюнвальдской битвы. — Санкт-Петербург, 1885. — С. 59.

[%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C]Литература

• Гудавичюс Э. История Литвы с древнейших времен до 1596 года. — М., 2005.