duke Constantine Ostrogski

Kostanty Iwanowicz Ostrogski (c. 1460 – 10 August 1530; Belarusian: Канстантын Іванавіч Астроскі, Ukrainian: Костянтин Іванович Острозький, Kostjantyn Ostroz'kyj, Lithuanian: Konstantinas Ostrogiškis, also known under his Ruthenian name Vasyl-Kostjantyn Ostroz'kyj and modern Belarusian transliteration Kanstancin Astrožski) was a magnate of the Grand Duchy of Lithuania and later a Grand Hetman of Lithuania from 11 September 1497 until his death. As a speaker of the Ruthenian language he is considered to be one of the precursors of the Ukrainian language and a national hero in Ukraine.

He started his military career under king John I of Poland. He took part in successful campaigns against the Tatars and Muscovy. For his victory near Ochakiv against the forces of Mehmet Girey he was awarded with the title of Grand Hetman of Lithuania. He was the first person to receive this title. However, during a war with Muscovy he was defeated in the Battle of Vedrosha (1500) and held captive for three years. In 1503 he managed to escape and joined king Sigismund I the Old, who allowed him to resume his post as a Hetman. As one of the main military leaders (alongside Grand Hetmans of the Crown Mikołaj Firlej and Mikołaj Kamieniecki) of the alliance he continued to wage war against Muscovy and in 1512 achieved a great victory against the Tatars in the Battle of Wiśniowiec.

In 1514 another war with Muscovy started and Ostrogski became the commander in chief of all the Polish and Lithuanian forces (amounting to up to 35,000 soldiers). Among his subordinates were Jerzy Radziwiłł, Janusz Świerczowski, Witold Sampoliński and the future Hetman of the Crown Jan Tarnowski. On 8 September 1514 he achieved a significant victory in the Battle of Orsha, defeating an army of Vasili III. However, in 1517 his attempt to besiege the Russian fortress of Opochka became a serious defeat that destroyed any hopes to reconquer Smolensk.

He had two wives: Tatiana Koretska and Aleksandra Słucka. He had two sons: Ilia Ostrogski with Koretska, and Konstanty Wasyl Ostrogski with Słucka.

He died in 1530 as a well-respected military commander. Despite his steady loyalty to the Catholic monarch as well as an old feud with an Orthodox Muscovy, Ostrogski himself remained a devout Orthodox in traditions of his family. He gave generously for construction of Orthodox churches and sponsored the creation of many church-affiliated schools for the orthodox children. As one of the wealthiest Orthodox nobles he was buried in the Kiev Pechersk Lavra in Kiev.

He is one of the characters on the famous painting by Jan Matejko, Prussian Homage.

The town of Starokostiantyniv still bears his name. The Lithuanian-Polish-Ukrainian Brigade is also named after him.

Князь Костянтин Іванович Острозький народився в 1460 році на Волині. Рано втратив обох батьків. Розпочавши свою військову кар'єру за часів короля Яна I Ольбрахта, став одним із найвидатніших полководців XVI століття. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 35 битв, програв 2; брав участь в успішних кампаніях проти татар, Московської держави. За перемогу біля Очакова проти сил хана Мехмет-Ґірея першим отримав посаду Великого гетьмана Литовського 10 серпня 1497 року.

У битві над Ведрошею 14 липня 1500 р. русько-литовсько-польське військо під керівництвом Костянтина Острозького зазнало поразки від московського війська, сам потрапив у полон. 1506 року Василій ІІІ змусив Костянтина Острозького підписати присягу на вірність; отримавши свободу пересування, втік на Волинь у 1507 р. 4 грудня 1507 року король надав йому правом «доживоття» монастир св. Миколая в Жидичині.

Незважаючи на заборону будувати у ВКЛ нові церкви, 19 червня 1511 отримав дозвіл короля на перебудову соборної церкви Вільнюса — Пречистої Богородиці. 2 липня 1511 отримав на сеймі в Бересті підтвердження королем привілею для Православної церкви, за яким вона мала власне судівництво, була позбавлена втручання світських чинників у справи призначення на посади (аналогічний документ король видав 9 лютого 1522 року для Турівської та Пінської єпархій за його сприяння в проханні архієпископа Йонаша (Івана). У 1514 р. отримав дозвіл на будівництво: мурованої церкви Св. Трійці на місці дерев'яної, нової — Успіння (пол. Przeniesienie) Св. Миколая у Вільнюсі. В 1521 р. було збудовано нову замкову церкву в Острозі.

Король Сиґізмунд I Старий повернув князеві посаду Великого гетьмана Литовського в 1507.

1508 під Слуцьком і 28 квітня 1512 під Вишневцем (Лопушним) розгромив кримських татар.

1513 року почалась нова війна з московитами. 8 вересня 1514 року в битві під Оршею військо Костянтина Острозького розбило московське військо воєвод Івана Челядніна та Михайла Голиці.

2 серпня 1519 військо Костянтина Острозького зазнало поразки у битві під Сокалем від татар.

Після смерті митрополита Йосифа ІІ Солтана на своє прохання за дозволом короля від 26 вересня 1521 року отримав опіку над майном Київської митрополії до часу обрання нового митрополита. 17 липня 1522 року отримав від короля привілей ставити печатки з червоного воску[5]. Йому також довіряв наступний митрополит — Йосиф Русин.

Зайняв нейтральну позицію в конфлікті між Ольбрахтом Гастольдом та Миколою Радзивіллом, зумів зберегти з обома добрі взаємини. Коли їхній конфлікт почав переходити у громадянську війну, пробував бути посередником між ними. Мав напружені стосунки з Ольбрахтом Гастольдом після виборів 4 грудня 1522 року, добрі — з королевою Боною.

1524 спільно з коронним гетьманом Миколаєм Фірлеєм намагався зупинити наїзд військ кримського хана на Волинь і Поділля, але їм забракло для цього сил.

Натомість 2 липня того ж року князь розгромив турків під Теребовлею.

14 вересня виїхав з Кракова до табору короля під Львовом, де оскаржував сепаратистські дії О.Гастольда. Добрі взаємини з королевою не зміцнили його позицій у ВКЛ

1527 брав участь (разом з польним гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом «Геркулесом») у битві під Ольшаницею на Київщині; звільнив з татарського полону 40 000 [%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85] бранців, а 7 000 татар взяв у полон. Полонених татар розселив в Острозі — вони мали охороняти місто. Одна з вулиць міста називається Татарською донині. Збройні протистояння із військами південного сусіда були для К.Острозького звичним ділом — розробив проти них спеціальну тактику ведення бою.

Православний, користувався руською мовою. Домігся значного обмеження впливу світських урядників на церковне життя та справи; зокрема, припинила діяти заборона на будівництво нових православних церков та інших споруд. Заклав православний монастир в селі Дермань та Богоявленський собор в Острозі. Окрім того, на честь своїх перемог він будував храми в інших місцях Литовської та Польської держав. Його грошові фундації були чи не найбільшими серед пожертв у всьому князівстві. Як потім було написано: «Для немічних притулки, для дітей школи, для людей рицарських в Академії Марсовій списи з шаблями залишив».

Помер 11 вересня 1530 в Турові, похований у Києво-Печерській лаврі.

Один із найвизначніших меценатів та власників землі того часу (входило 100 міст, 40 замків, 1300 сіл; іноземці називали його володіння «Країною князя Острозького», площа володінь перевищувала сучасну Тернопільську область), перетворив Острог на осередок слов'янської культури. Власність, зокрема: Волочиськ — спадок першої дружини, скуплені родинні маєтки коло Острога, Полонне (надане в 1494 р.), Дубно з двором Іваня(е)м, Красилів, Здзенців, Звягель, Здовбиця, Турів (наданий 1508 р.), Чуднів; двори: Поворське, Пел(в)за, Птича; дім у Вільнюсі, наданий 1508 р., подібно як Турів, з конфіскованих у Глинського маєтків). В червні 1508 р. отримав підтвердження на внесених першою дружиною маєтків: Степань, Золотіїв, Подоляни, Х(Г)уботів, Городець, Путовичі, Лухче. Звитяга під Оршею принесла йому надання замку в Дорогобужі.

У 1516 році отримав Охново (Новогрудський повіт), в 1518 - Колтів. В 1522 році король підтвердив купівлю маєтків: Теплень, Вовковошово, Знесіння пол. Zniesień), привілей на дворища Мокрець і Констенців (Поділля). 5 вересня 1522 р отримав Сатиїв з фільварками, Смольницю. В 1528 р з власних маєтків виставив 426 коней, що дозволяє ствердити на володіння близько 41000 душ. Отримав привілеї, розбудовував міста: Дубне (1507 р.), Звягель (1519). Надав кошти для розбудови Межиріцького монастиря, (зокрема, зведення мурованої Троїцької церкви в 1520-х рр.) Острозького, Дубенського замків.

3 червня 1498 року як власник Дубного отримав від Литовського князя Олександра грамоту про надання Дубному статусу міста. 1507 р. король польський Сигізмунд І Старий надав Дубному на прохання Костянтина Острозького магдебурзьке право. 1510 р. на місці укріпленого посаду будує нову фортецю в Полонному.

Про його батька, князя Івана Васильовича, збереглось мало свідчень. Відомо лише, що він неодноразово воював з татарами та збільшував свої маєтності численними придбаннями землі. Костянтин Іванович — онук Василя Федоровича і правнук Федора Острозького.

Перша дружина — княжна Тетяна Гольшанська (пом. 1522/12.7.1531), донька князя Семена Юрійовича та його дружини — княжни Анастасії Несвізької-Збаразької. Син — Ілля. Була похована в Києво-Печерській лаврі, існував її надгробок з епітафією.

Друга дружина — княжна Олександра Олелькович-Слуцька (пом. після 1555), донька князя Семена Михайловича Олельковича та його дружини — мстиславльської княжни Анастасії. Син — Василь Костянтин Острозький.

11 липня 2008 року канонізований УПЦ КП. 1 червня 2013 року вулиця Краснодонців у Луцьку була перейменована на Вулицю Князів Острозьких. 26 листопада 2015 року вулиця XXV партз'їзду у Дніпрі була перейменована на вулицю Князя Костянтина Острозького.

У 2014 році Надзвичайним і Повноважним Послом Литовської Республіки в Україні П. Вайтєкунасом було ініційовано проект з відтворення надгробка князю Костянтину Острозькому, який був знищений разом із Успенським собором Києв-Печерської лаври 3 листопада 1941 року. Цей надгробок характеризують як одну із найвизначніших пам'яток, що прикрашали собор, наряду з надгробними пам'ятниками князю К. Іпсіланті та фельдмаршалові П. Рум'янцеву-Задунайському. Наразі відтворенням пам'ятки XVI століття опікуються литовська та українська сторони, основну підтримку надає благодійний фонд «Корона князів Острозьких». Творчий колектив проекту теж інтернаціональний: українські скульптори Олесь Сидорук та Борис Крилов, а також професор Вільнюської художної академії Арунас Сакалаускас.

У 2017 році іменем Великого Гетьмана Костянтина Острозького Україна, Литовська Республіка та Республіка Польща назвали багатонаціональний підрозділ Литовсько-Польсько-Українську бригаду.

Prince, Konstantin Ivanovich Ostrogski, born ca. 1460-63. Died 10th August 1530. Castellan of Vilnius. Voivode of Trakai. Hetman of Lithuania (1497-1500 + 1507-30.

Konstantinas Ostrogiškis (lenk. Konstanty Ostrogski, g. apie 1460 m. Volynėje, Ostrogo pilyje – m. 1530 m.) – Lietuvos didysis etmonas, Trakų vaivada (nuo 1522 m.), Vilniaus kaštelionas (nuo 1511 m.).

Biografija

Konstantinas Ostrogiškis gimė Ivano Ostrogiškio šeimoje, motina – Lietuvos didžiojo kunigaikščio Algirdo palikuonio Ivano Bielskio duktė.

Valtybės tarnyba

1497 m. buvo paskirtas LDK didžiuoju etmonu, pradėjo eiti svarbias administracines pareigas Podolėje ir Volynėje.

1507 m. rugsėjo 25 d. Ostrogiškiui Žygimantas Senasis grąžino atimtą etmono pareigybę, pavedė eiti Volynės maršalkos bei Lucko seniūno pareigas, de facto paskiriant monarcho vietininku pietvakarinėse LDK žemėse.

Būdamas etmonu vadovavo 33 mūšiams, iš kurių pralaimėjo tik du (Vedrošos 1500 m.). Prieš Krymo totorius laimėjo Slucko mūšį 1507 m., Višnioveco mūšį 1512 m., Kameneco mūšį 1527 m., o prieš Maskvą - Oršos mūšį 1514 m.

Nuorodos

   Konstantinas Ostrogiškis – vienas geriausių karvedžių Darius Baronas, „Veidas“, 2007 m.

   Династія Острозьких

Konstantinas Ostrogiškis (g. apie 1460 m. Voluinėje, Ostrogo pilyje – m. 1530 m.) – Lietuvos didysis etmonas, Trakų vaivada (nuo 1522 m.), Vilniaus kaštelionas (nuo 1511 m.).

Biografija

Konstantinas Ostrogiškis gimė Ivano Ostrogiškio šeimoje, motina – Lietuvos didžiojo kunigaikščio Algirdo palikuonio Ivano Bielskio duktė. Valtybės tarnyba

1497 m. buvo paskirtas LDK didžiuoju etmonu, pradėjo eiti svarbias administracines pareigas Podolėje ir Voluinėje.

1507 m. rugsėjo 25 d. Ostrogiškiui Žygimantas Senasis grąžino atimtą etmono pareigybę, pavedė eiti Voluinės maršalkos bei Lucko seniūno pareigas, de facto paskiriant monarcho vietininku pietvakarinėse LDK žemėse.

Būdamas etmonu vadovavo 33 mūšiams, iš kurių pralaimėjo tik du (Vedrošos 1500 m.). Prieš Krymo totorius laimėjo Slucko mūšį 1507 m., Višnioveco mūšį 1512 m., Kameneco mūšį 1527 m., o prieš Maskvą - Oršos mūšį 1514 m.

Nuorodos

   Konstantinas Ostrogiškis – vienas geriausių karvedžių. Darius Baronas, „Veidas“, 2007 m.

   Династія Острозьких

Konstantinas Ostrogiškis (lenk. Konstanty Ostrogski, g. apie 1460 m. Volynėje, Ostrogo pilyje – m. 1530 m.) – Lietuvos didysis etmonas, Trakų vaivada (nuo 1522 m.), Vilniaus kaštelionas (nuo 1511 m.).

Biografija

Konstantinas Ostrogiškis gimė Ivano Ostrogiškio šeimoje, motina – Lietuvos didžiojo kunigaikščio Algirdo palikuonio Ivano Bielskio duktė. Valtybės tarnyba

1497 m. buvo paskirtas LDK didžiuoju etmonu, pradėjo eiti svarbias administracines pareigas Podolėje ir Volynėje.

1507 m. rugsėjo 25 d. Ostrogiškiui Žygimantas Senasis grąžino atimtą etmono pareigybę, pavedė eiti Volynės maršalkos bei Lucko seniūno pareigas, de facto paskiriant monarcho vietininku pietvakarinėse LDK žemėse.

Būdamas etmonu vadovavo 33 mūšiams, iš kurių pralaimėjo tik du (Vedrošos 1500 m.). Prieš Krymo totorius laimėjo Slucko mūšį 1507 m., Višnioveco mūšį 1512 m., Kameneco mūšį 1527 m., o prieš Maskvą - Oršos mūšį 1514 m.

Nuorodos

   Konstantinas Ostrogiškis – vienas geriausių karvedžių Darius Baronas, „Veidas“, 2007 m.

   Династія Острозьких

Konstanty Iwanowicz Ostrogski herbu własnego (ur. ok. 1460, zm. 10 sierpnia 1530) – książę, hetman najwyższy litewski w latach 1497–1500 i 1507–1530, wojewoda trocki od 1522 roku, kasztelan wileński od 1511 roku, starosta upicki, namiestnik bracławski i winnicki w 1497 roku, starosta bracławski, starosta łucki w latach 1507–1522, marszałek ziemi wołyńskiej w latach 1507–1522.

Wikipedia PL

tytuł - książę, hetman litewski 1497-1500 r., 1507-30 r., starosta łuckii marszałek ziemii wołyńskiej 1507 r., kasztelan wileński 1511 r., wojewoda trocki 1522 r., starosta bracławski, starosta winnicki, starosta zwinogrodzki urodzony - około 1460 r. zmarł - 18.08.1533 r. - (inne źródła: 1530 r.) rodzina - Ostrogski herb - Ostrogski

Rodzice :

 ojciec	- 	Iwan Ostrogski	  

 matka	- 	NN Bielska	  

Rodziny

1 . żona - Anna Tacjanna Holszańska od : około 1509 r. Potomstwo z tego związku 1 . syn - Ilia Ostrogski

2 . żona - Aleksandra Olelkowicz Słucka od : prawdopodobnie 1523 r. Potomstwo z tego związku 1 . syn - Konstanty Wasyl Ostrogski i

• Википедия