Михаил Георгиевич Марков

Основні віхи біографії історика Михайла Єгоровича Маркова (1760 – 1819 рр). викладені в його послужному списку, датованому 1800 р.

«Надворный советник Михаил Георгиев сын Марков, 40 лет, из дворян,  имеющий во владении дворовых шесть человек», освіту здобув у дворянському приватному пансіоні та чотири роки навчався в гімназії Академії наук, де пройшов курси російської, німецької і французької мов, арифметики, геометрії, історії загальної та природничої, а також поезії та малювання.

З 13-річного віку він був записаний на військову службу, яка реально розпочалася лише 1777 р. і тривала до жовтня 1789 р., коли за станом здоров’я М. Є. Марков вийшов у відставку в чині секунд-майора. Протягом 1790 – 1794 рр. відставник був прокурором Санкт-Петербурзької верхньої розправи, а у 1794 р. його призначили прокурором Новгород-Сіверського намісництва. На цій посаді він перебував до кінця існування Новгород-Сіверського намісництва, а в 1797 р. став радником Казенної палати Малоросійської губернії. З 1799 р. і до самої смерті М. Є. Марков очолював заклади освітнього відомства регіону: директор народних училищ Малоросійської губернії, а з 1805 р. перший директор Чернігівської гімназії [2]. М. М. Бережков, автор першого ґрунтовного дослідження, присвяченого М. Є. Маркову, пояснюючи витоки його зацікавленості історією, зазначав, що «свободное от прямой директорской службы время М. Е. Марков употреблял на занятия черниговской и вообще малорусской стариной; он очень заинтересовался ею, очутившись в новой для него среде жизни и отдавшись впечатлениям этой среды с любознательностью образованного человека. Помимо любознательности, он и по долгу считал себя обязанным заниматься изучением местной старины и современного состояния края: известно, что, по уставу гимназии Александра I, учителям поручалось под ведением директора вести исторические, топографические, статистические записки о губерниях, также по метеорологии, земледелию и общему хозяйству» [3]. Стимулом для історичних студій директора Чернігівської гімназії справді могла бути його службова діяльність. На жаль, за браком джерел неможливо достеменно з’ясувати витоки зацікавленості М. Є. Маркова історією Чернігівщини. Але можна припустити, що основи його інтересу до минулого взагалі були закладені ще вчителями гімназії Академії наук. Захоплення М. Є. Маркова історією також могло бути © Тоцька Жанна Валеріївна – доцент кафедри історії та археології України Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Сіверянський літопис 323 http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/74008/23-Totsk... ГАЧО. Ф. 229. Директор училищ Черниговской губернии, г. Чернигов Черниговской губернии (1804–1919) [2/189] http://genealogy-ua.com/фонды-государственного-архива-черни/

Томский пехотный полк являлся одним из пяти пехотных полков , созданных в 1763 году из выведенных из Польши беглых Российских подданных главнокомандующим Салтыковым П.С. после окончания Семилетней войны.Цель создания этих полков - прикрытие границ Сибири . Местом расквартирования определены были окрестности городов Иркутск и Селенгинск . К сожалению конкретно в отчете Военной коллегии ( ПСЗРИ № 11979 , 1763 г. - см. книгу штатов ) поименно не указано где какой полк расположился . До расформирования в 1784 г. Томский пехотный там и находился. Офицерами и нижними чинами полки эти комплектовались в Тобольске по мере пребывания туда рекрутов из беглых. Может быть в Тобольске и служил уже до этого Ваш капитан. А может быть был сопровождающим в прибывающих партиях рекрутов . В отчете только эти два варианта упоминаются.Одновременно с Томским пехотным были сформированы из этого же контингента следующие пехотные полки : Селенгинский , Иркутский , Нерчинский , Енисейский….. Согласно "Росписанию русских войск в 1763 году" и их непременным квартирам (1769 г.) (Столетие Военного Министерства. 1802-1902. Главный Штаб. Исторический очерк. Вооруженные силы Росси до царствования Императора Александра I. СПб, 1902. Приложение №24. с. 40) Томский пехотный полк дислоцировался в Усть-Каменогорске. Томский пехотный полк (1763-1784гг) https://forum.vgd.ru/312/81968/

«…Михайло Марков доклав зусиль для відкриття приватних приходських училищ у невеликих населених пунктах. Тут Михайло Марков використав особисті й родинні важелі. Відомо, що його дружиною була дворянка, надвірна радниця Христина Тинькова33. Вочевидь, Марков скористався милістю своячки чи близької родички, бо вже в серпні 1804 р. поміщиця, надвірна радниця Анастасія Тинькова відкрила власним коштом училище в селі Купчичах біля Сосниці (одне з перших в імперії), тут велику допомогу поміщиці надав і місцевий священик Павло Лашнюков. Історія відкриття того училища, як оповідає її сам Марков, анекдотична: перебуваючи в поміщиці в гостях, він гуляв селом і в одній із хат надибав школу, де підпилий дяк учив дітей читання. «Развратность и безобразіе сего училища» спонукали директора училищ звернутися до поміщиці, і та радо погодилася, порадивши також нового священика для навчання. Отець Павло Лашнюков мешкав далеко від села, щоб навчати дітей і, крім того, як свідчить його лист Маркову, потребував підручників, ще й помічника на школу34. Це «училище» виявилося одним із перших в імперії. Старання Тинькової насправді винагородилися: імператор Олександр пожалував поміщиці перстень із діамантом, а священикові 300 рублів для заохочення35. Усе ж основним учителем виявився помічник священика, якому поміщиця надала квартиру й жалування. На 1809 р., за свідченням Маркова, священик Павло Лашнюков перевівся в інше село, і лише шістьох дітей навчав колишній учень Чернігівського головного народного училища Іван Кузюровський (між тим занесений у подушний оклад)36. Та доля цього училища виявилася сумною: 31 жовтня 1809 р. Тинькова померла, і її помістя мали розподілити між трьома спадкоємцями. Михайло Марков був опікуном її неповнолітнього сина й третини спадщини, але два інші спадкоємці відмовилися утримувати школу, і в 1810 р. училище було викреслено зі списків навчальних закладів37. 33. Бережков М. Михаила Егоровича Маркова. – С. 278

http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/125132/2...

Володимир Маслійчук. ОСВІТНЯ РЕФОРМА В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ: ВИНИКНЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ НОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 1804–1819 рр. (ДЕРЖАВА – СПІЛЬНОТА – ОСВІТА)