Fiodor

Fiodor of Kiev (Lithuanian: Teodoras) (the 14th century), was the prince of Kiev (Kyiv). Most likely he was the son of Pucuwerus Rex Lethowie, and a younger brother of Giedymin, Grand Duke of Lithuania. Only a couple of short notes survive regarding Fiodor's life.

In early 1320s[1] Gediminas won the Battle on the Irpen' River against Stanislav of Kiev and captured the city.[2] The Tatars, who also claimed Kiev, retaliated in 1324–1325. The Lithuanian Chronicles mention that Gediminas installed his deputy Algimantas, son of Mindaugas from Olshanski family. There were some attempts to claim that Algimantas was Fiodor's pagan name, but they are discharged by evidence that Algimantas was baptized as Mikhail.[3]

In 1331 Vasily Kalika, a newly consecrated Archbishop of Novgorod, was traveling from Volodymyr-Volynskyi to Veliky Novgorod.[4] On his way he was stopped by Fiodor, Duke of Kiev, a Tatar tax collector (basqaq), and fifty men.[5] The presence of a Tatar official led historians to believe that while Kiev was ruled by a Lithuanian, it had to pay a tribute to the Golden Horde.[6] Lithuanians gained full control of the city after the victorious Battle of Blue Waters in 1362.[7] According to the Gustynskaya Chronicle, after the battle Fiodor was replaced as Duke of Kiev by Vladimir, son of Algirdas.[5]

For a long time scholars assumed that Fiodor was of Rurikid origin (descendant of Oleg I of Chernigov) because of his Christian name. However, in 1916 Russian historian Mikhail Priselkov published a list of property belonging to Theognostus, Metropolitan of Moscow.[8] The list, compiled in 1331, listed two silver cups given to Theognostus by Fiodor, brother of Gediminas.[5] Modern historians agree that Fiodor from the list and Fiodor from Kiev was one and the same person. No other evidence survives regarding Fiodor's family.

See also
Family of Gediminas
References

Historians disagree on exact dating: Maciej Stryjkowski provided 1320/21, Aleksandr I. Rogov argues for 1322, C. S. Rowell for 1323, Feliks Shabul'do for 1324, Romas Batūra for 1325.

Rowell, C. S. (1994). Lithuania Ascending: A Pagan Empire Within East-Central Europe, 1295-1345. Cambridge Studies in Medieval Life and Thought: Fourth Series. Cambridge University Press. p. 97. ISBN 978-0-521-45011-9.

Rowell, C. S. Lithuania Ascending, p. 104.

Rowell, C. S. Lithuania Ascending, p. 176–177.

Rowell, C. S. Lithuania Ascending, p. 100.

Simas Sužiedėlis, ed. (1970–1978). "Theodore". Encyclopedia Lituanica. V. Boston, Massachusetts: Juozas Kapočius. pp. 446–447. LCC 74-114275.

Gudavičius, Edvardas (2004). "Teodoras". In Vytautas Spečiūnas (ed.). Lietuvos valdovai (XIII-XVIII a.): enciklopedinis žinynas (in Lithuanian). Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. p. 31. ISBN 5-420-01535-8.

(in Lithuanian) "Teodoras". Lietuvių enciklopedija. 31. Boston, Massachusetts: Lietuvių enciklopedijos leidykla. 1953–1966. p. 49. LCC 55020366. 

Fiodor (Feodor) of Kiev (Lithuanian: Teodoras) Theodor, (pagan name is unknown). Baptized as Fiodor 1320/ 1325. Great Prince of Kiev (1320/ 1325- 1362). Removed by Algirdas in 1362. (informations from genealogy Gedyminas- Galitzine).

Father: Butvydas Mother: Unknown Spouse: Unknown Issue: Unknown

http://en.wikipedia.org/wiki/Fiodor_of_Kiev

Fiodor of Kiev (Lithuanian: Teodoras) (the 14th century), was a prince of Kiev. He was the son of Butvydas, and a younger brother of Gediminas, Grand Duke of Lithuania. Only a couple of short notes survive regarding Fiodor's life. In early 1320s Gediminas won the Battle on the Irpen' River against Stanislav of Kiev and captured the city. The Tatars, who also claimed Kiev, retaliated in 1324–1325. The Lithuanian Chronicles mention that Gediminas installed his deputy Algimantas, son of Mindaugas from Olshanski family. There were some attempts to claim that Algimantas was Fiodor's pagan name, but they are discharged by evidence that Algimantas was baptized as Mikhail. In 1331 Vasily Kalika, a newly consecrated Archbishop of Novgorod, was traveling from Volodymyr-Volynskyi to Veliky Novgorod. On his way he was stopped by Fiodor, Duke of Kiev, a Tatar tax collector (basqaq), and fifty men. The presence of a Tatar official led historians to believe that while Kiev was ruled by a Lithuanian, it had to pay a tribute to the Golden Horde. Lithuanians gained full control of the city after the victorious Battle of Blue Waters in 1362. According to the Gustynskaya Chronicle, after the battle Fiodor was replaced as Duke of Kiev by Vladimir, son of Algirdas. For a long time scholars assumed that Fiodor was of Rurikid origin because of his Christian name. However, in 1916 Russian historian Mikhail Priselkov published a list of property belonging to Theognostus, Metropolitan of Moscow. The list, compiled in 1331, listed two silver cups gifted to Theognostus by Fiodor, brother of Gediminas. Modern historians agree that Fiodor from the list and Fiodor from Kiev was one and the same person. No other evidence survives regarding Fiodor's family.

Teodoras, arba Fiodoras – Kijevo kunigaikštis, valdęs XIV a. Manoma, kad jis buvo Gedimino giminės atstovas, laikomas Gedimino broliu.

Žinios apie jį labai menkos. Minimas 1331 m., kuomet Naugardo vyskupas keliauja per jo žemę. Minima, kd šis kunigaikštis valdo Kijevą ir moka duoklę Aukso ordai. Kadangi kunigaikštis žinomas tik slavišku krikšto vardu, ilgai abejota jo lietuviška kilme. Tačiau 1916 m. pirmą kartą publikuotas Teognosto brangenybių sąrašas mini Fiodorą, Gedimino brolį. Manoma, kad Kijevo Fiodoras ir sąrašo Fiodoras gali būti tas pats asmuo.

Manoma, kad Gediminas Kijevą galėjo nukariauti apie 1320 m. Šaltiniai mini, kad Kijeve vietininku jis paskyrė Algimantą Alšėniškį. Todėl Teodoras Kijevo kunigaikščiu paskirtas tikriausiai vėliau. 1362 m. įvykus Mėlynųjų Vandenų mūšiui, nauju Kijevo kunigaikščiu paskirtas Algirdo sūnus Vladimiras.

Teodoras, arba Fiodoras – Kijevo kunigaikštis, valdęs XIV a. Manoma, kad jis buvo Gedimino giminės atstovas, laikomas Gedimino broliu.

Žinios apie jį labai menkos. Minimas 1331 m., kuomet Naugardo vyskupas keliauja per jo žemę. Minima, kd šis kunigaikštis valdo Kijevą ir moka duoklę Aukso ordai. Kadangi kunigaikštis žinomas tik slavišku krikšto vardu, ilgai abejota jo lietuviška kilme. Tačiau 1916 m. pirmą kartą publikuotas Teognosto brangenybių sąrašas mini Fiodorą, Gedimino brolį. Manoma, kad Kijevo Fiodoras ir sąrašo Fiodoras gali būti tas pats asmuo.

Manoma, kad Gediminas Kijevą galėjo nukariauti apie 1320 m. Šaltiniai mini, kad Kijeve vietininku jis paskyrė Algimantą Alšėniškį. Todėl Teodoras Kijevo kunigaikščiu paskirtas tikriausiai vėliau. 1362 m. įvykus Mėlynųjų Vandenų mūšiui, nauju Kijevo kunigaikščiu paskirtas Algirdo sūnus Vladimiras.

LITERATŪRA

Iš laisvosios interneto enciklopedijos Vikipedija. Prieigą per internetą, žiūrėtą 2015-02-02 <http://lt.wikipedia.org/wiki/Teodoras_Kijevi%C5%A1kis>.

Fiodor z Kijowa (lit. Teodoras) (XIV w.), był księciem kijowskim (Kijów). Najprawdopodobniej był synem Butvydasa i młodszym bratem Giedymina, wielkiego księcia litewskiego. Zachowało się tylko kilka krótkich notatek dotyczących życia Fiodora.

Na początku 1320 roku Giedymina wygrał bitwę na rzece Irpen przeciwko Stanisławowi z Kijowa i zdobył miasto. [2] Tatarzy, którzy również domagali się Kijowa, wzięli odwet w latach 1324–1325. Kroniki litewskie wspominają, że Giedymina zainstalował swojego zastępcę Algimantasa, syna Mindaugasa z rodu Olszańskich. Istniały pewne próby twierdzenia, że ​​Algimantas to pogańskie imię Fiodora, ale potwierdza je dowód, że Algimantas został ochrzczony jako Michaił. [3]

W 1331 Wasilij Kalika, nowo wyświęcony arcybiskup nowogrodzki, podróżował z Włodzimierza Wołyńskiego do Nowogrodu Wielkiego. [4] Po drodze został zatrzymany przez Fiodora, księcia Kijowa, tatarskiego poborcę podatkowego (basqaq) i pięćdziesięciu mężczyzn. [5] Obecność urzędnika tatarskiego skłoniła historyków do przypuszczenia, że ​​podczas gdy Kijów był rządzony przez Litwina, musiał oddać hołd Złotej Ordzie. [6] Litwini zdobyli pełną kontrolę nad miastem po zwycięskiej bitwie pod błękitnymi wodami w 1362 r. [7] Według Kroniki Gustynskiej, po bitwie Fiodora jako księcia kijowskiego zastąpił Włodzimierz, syn Olgierda. [5]

Przez długi czas uczeni zakładali, że Fiodor był pochodzenia Rurikidów (potomek Olega I z Czernigowa) ze względu na swoje chrześcijańskie imię. Jednak w 1916 r. rosyjski historyk Michaił Priselkow opublikował listę dóbr należących do metropolity moskiewskiego Teognostosa. [8] Lista sporządzona w 1331 r. wymienia dwa srebrne kubki, które Teognostowi podarował Fiodor, brat Giedymina. [5] Współcześni historycy są zgodni, że Fiodor z listy i Fiodor z Kijowa to jedna i ta sama osoba. Nie zachowały się żadne inne dowody dotyczące rodziny Fiodora.

Zobacz też
Rodzina Giedymina
Bibliografia

Historycy nie są zgodni co do dokładnego datowania: Maciej Stryjkowski podał 1320/21, Aleksandr I. Rogov argumentuje za 1322, CS Rowell za 1323, Feliks Shabul'do za 1324, Romas Batūra za 1325.

Rowell, CS (1994). Litwa wschodząca: imperium pogańskie w Europie Środkowo-Wschodniej, 1295-1345. Studia Cambridge w życiu średniowiecznym i myśli: seria czwarta. Wydawnictwo Uniwersytetu Cambridge. P. 97. ISBN 978-0-521-45011-9.

Rowell, CS Litwa Ascending, s. 104.

Rowell, CS Litwa Ascending, s. 176-177.

Rowell, CS Litwa Ascending, s. 100.

Simas Sužiedėlis, wyd. (1970-1978). "Teodor". Encyklopedia Lituanica. V. Boston, Massachusetts: Juozas Kapočius. s. 446-447. LCC 74-114275.

Gudavičius, Edvardas (2004). „Teodoras”. W Vytautas Speciūnas (red.). Lietuvos valdovai (XIII-XVIII a.): Enciklopedinis žinynas (po litewsku). Wilno: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. P. 31. ISBN 5-420-01535-8.

(po litewsku) „Teodoras”. Lietuvių enklopedija. 31. Boston, Massachusetts: Lietuvių enciklopedijos leidykla. 1953-1966. P. 49. LCC 55020366.

Fiodor (Fiodor) z Kijowa (litewski: Teodoras) Teodor (pogańskie imię nie jest znane). Ochrzczony jako Fiodor 1320/1325. Wielki Książę Kijowski (1320 / 1325-1362). Usunięty przez Algirdasa w 1362 r. (informacje z genealogii Gedyminas-Galitzine).

Ojciec: Butvydas Matka: Nieznany Małżonek: Nieznany Problem: Nieznany

https://en.wikipedia.org/wiki/Fiodor_of_Kiev

Fiodor kijowski (lit. Teodoras) (XIV w.) był księciem kijowskim. Był synem Butvydasa i młodszym bratem Giedymina, wielkiego księcia litewskiego. Zachowało się tylko kilka krótkich notatek dotyczących życia Fiodora. Na początku lat trzydziestych Giedymin wygrał bitwę na rzece Irpen przeciwko Stanisławowi Kijowskiemu i zdobył miasto. Tatarzy, którzy również domagali się Kijowa, zemścili się w latach 1324–1325. Kroniki litewskie wspominają, że Giedymina zainstalował swojego zastępcę Algimantasa, syna Mindaugasa z rodu Olszańskich. Istniały pewne próby twierdzenia, że ​​Algimantas to pogańskie imię Fiodora, ale potwierdza je dowód, że Algimantas został ochrzczony jako Michaił. W 1331 Wasilij Kalika, nowo wyświęcony arcybiskup nowogrodzki, podróżował z Włodzimierza Wołyńskiego do Nowogrodu Wielkiego. Po drodze zatrzymali go Fiodor, książę kijowski, tatarski poborca ​​podatków (basqaq) i pięćdziesięciu mężczyzn. Obecność urzędnika tatarskiego skłoniła historyków do przypuszczenia, że ​​choć Kijów był rządzony przez Litwina, musiał oddać hołd Złotej Ordzie. Litwini zdobyli pełną kontrolę nad miastem po zwycięskiej bitwie pod błękitnymi wodami w 1362 roku. Według Kroniki Gustynskiej, po bitwie Fiodora jako księcia kijowskiego zastąpił Włodzimierz, syn Olgierda. Przez długi czas uczeni zakładali, że Fiodor był pochodzenia Rurikidów ze względu na swoje chrześcijańskie imię. Jednak w 1916 r. rosyjski historyk Michaił Priselkow opublikował listę dóbr należących do metropolity moskiewskiego Teognostosa. Spis, sporządzony w 1331 r., wymieniał dwa srebrne puchary podarowane Teognostowi przez Fiodora, brata Giedymina. Współcześni historycy są zgodni, że Fiodor z listy i Fiodor z Kijowa to jedna i ta sama osoba. Nie zachowały się żadne inne dowody dotyczące rodziny Fiodora.

Ѳедоръ — князь кіевскій въ періодъ не ранѣе битвы на ​Ирпени​ (1321—1324) и не ​позднее​ битвы на Синихъ Водахъ (1362), ​княжившій​ ​позднее​ Станислава изъ путивльской вѣтви ​Ольговичей​ и ранѣе Владиміра Ольгердовича изъ Гедиминовичей.

Происхожденіе Ѳедора остается не выясненнымъ. ​Различные​ версіи отождествляютъ его съ Ольгимундомъ ​Гольшанскимъ​ (котораго Гедиминъ согласно ​белорусско​-литовскимъ лѣтописямъ поставилъ своимъ намѣстникомъ послѣ захвата Кіевской земли)[1], съ Ѳедоромъ ​Святославичемъ​ изъ Рюриковичей, входившимъ въ составъ посольства ​Гедимина​ въ Новгородъ въ 1326 году, либо съ братомъ ​Гедимина​ Ѳедоромъ, упоминаемымъ съ связи съ визитомъ митрополита Феогноста на ​Волынь​ въ 1330—1331 годахъ.

Ѳедоръ извѣстенъ только по событіямъ 1331 года, ​которые​, однако, на фонѣ общаго недостатка ​сведеній​ о судьбѣ Кіевской земли въ періодъ послѣ монгольскаго нашествія помогаютъ изслѣдователямъ составить опредѣленное представленіе о ​её​ внѣшнеполитическомъ положеніи въ тотъ періодъ.

Въ 1331 году во Владимірѣ-Волынскомъ Феогностъ отказался хиротонисать въ епископы Новгорода и Пскова Арсенія (избраннаго соборомъ епископовъ: Ѳеодоромъ ​Галицкимъ​, Маркомъ Перемышльскимъ, Григоріемъ Холмскимъ и Аѳанасіемъ Владимірскимъ и поддержаннаго Гедиминомъ) и поставилъ въ Новгородъ своего кандидата Василія. Когда тотъ ѣхалъ съ ​Волыни​ въ Новгородъ, ему удалось, благодаря предупрежденію Феогноста, оторваться отъ организованной Гедиминомъ погони. Но вблизи Чернигова князь Ѳедоръ съ ордынскими ​баскаками​ и отрядомъ въ 50 человѣкъ напалъ на нихъ, взялъ откупъ и увелъ въ плѣнъ ​Ратслава​, протодьякона Феогноста. Кромѣ того, Василій заключилъ съ Ѳедоромъ соглашеніе о принятіи на службу въ Новгородѣ племянника Ѳедора — Глѣба Гедиминовича, — что стало первымъ случаемъ принятія въ Новгородѣ князя-нерюриковича.

Примѣчанія

Однако, Ольгимундъ имѣлъ въ крещеніи имя Михаилъ, а не Ѳедоръ. 

Фёдор, князь киевский

Федір-Гліб Іванович (? — після 1362) — князь Київський між 1331 та 1362 роками. Згадується в літописах під 1331, коли його загін наздогнав під Черніговом щойно висвяченого митрополитом Київським і всієї Русі Феогностом новгородського архієпископа Василія.

Літописні перекази виводять Федора, як і Іван-Володимир Івановича та Станіслава Івановича з роду Ольговичів (Чернігівсько-Сіверської гілки). Ця династія отримала Київ з допомогою хана Токти близько 1300/1301 року. Але вони втратили стольний град 1321 року, в результаті Битви на річці Ірпінь.

Ольгимонт-Михайло Гольшанський зайняв Київський престол близько 1324 року, але до 1331 року путивльська династія змогла повернути собі князівство з допомогою ординців. І тільки 1362 року Гедиміновичі утвердилися у Київській землі.

1331 року разом з татарським баскаком і загоном у 50 воїнів напав на обоз новгородського владики Василя, поставленого митрополитом Феогностом. За повідомленням Густинського літопису втратив Київ 1362 року.

Внаслідок Битви на Синіх Водах литовсько-руські війська Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича розбили орди монголо-татарських правителів та їхніх союзників. Київ остаточно увійшов до складу Великого князівства Литовського.

Існують спроби ототожнити Федора з Ольгимонтом Гольшанським, але більшість дослідників вважають їх невірними. З Києво-Печерського пом'яника відомо, що християнським іменем Ольгимонта було Михайло. Непевною виглядає і версія про брата Гедиміна — Федора. Сама поведінка київського князя Федора ніяк не схожа на поведінку литовського васала, на що звернув увагу ще Михайло Грушевський (564, с. 486—487). На підставі запису у Києво-Печерському пом'янику хрестильним іменем князя було Гліб.

Література
Русина О. Федір, князь київський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 273. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.