Jarema "Jarko" Wesolowsky

Jarema Wesolowsky was born February 4, 1903 in Bohorodchany, Ukraine.He was a student of the Ukrainian Underground University in Lviv (1921-1922) and later studied at the Higher Technical School in Danzig (Gdansk), Poland (1922-1927) obtaining a mechanical engineering diploma. During the years 1927-1928, he served in the Polish army, in the school of under-ensigns railway sappers.

From 1928 to 1931, Jarema worked as the manager of a mechanical workshop in the firm Perkins, MacIntosh and Zdanovych in Stryi, Ukraine but was discharged at the behest of Polish government agents for his overly decisive Ukrainianization policies. He then went on to work at a cooperative union of a butter-making enterprise "Maslosoyuz" as the chief of its technical division.

Jarko was for many years an active member of the Ukrainian Plast. He joined Plast at an early age in 1913. In 1921 he became a member of the Executive of the Plast regiment named after P.K. Sahajdachny and in1922 he became a member of the first Supreme Executive in Lviv. He was one of the founders of the "Grand Tribe of the Forest Devils (Velykoho Plemeny Lisovykh Chortiv) and from 1922 on its lifetime leader. Hewas also a co-founder of the Plast camp "Sokil" near Pidliutyj, overlooking the river Limnytsia in the Carpathian Mountains.

He was married to Olha Woloshynovych and had two children: Maria Khrystyna (she died at a young age) and Yurij Orest.

With the arrival of the Soviet army into Western Ukraine, the Wesolowskys escaped by wandering across Czechoslovakia (where their young daughter died) and through the various refugee camps in Germany.

After a few years in the refugee camps, and with the mass exodus of Ukrainians to the West, Jarema Wesolowsky and his family ended up in Toronto, Ontario, Canada. It was in Toronto that he worked at a tractor and farm machinery factory (Massey-Ferguson) as a quality control inspector of its production line.

In Toronto, Jarko continued to be active in the Ukrainian Plast, while his wife Olia worked right until their retirement. In their senior years, their health deteriorated considerably: Olia was paralyzed in 1989 and and spent her final years in a seniors' home for acute care, while Jarko, suffering from Alzheimer's disease began to lose his memory. When he fell from the stairs and injured himself severely (in March1992), he was sent, at first, to a hospital and later was transferredto a senior's home for acute care in Hamilton, Ontario, where he had constant care.

Jarko died on April 5, 1997 in Hamilton, and his wife Olia passed away on June 29, 1998. They were buried in Toronto.

Ярема Весоловський (в сучасному написанні частіше Веселовський) народився 4 лютого 1903 р. в Богородчанах (тепер Івано-Франківська обл.) в родині судді Остапа Весоловського і Марії, з дому Охримович. Його молодший брат — композитор Богдан Весоловський, знаний як “Бонді”.

Навчався у народній школі у Стрию, згодом — у Стрийській гімназії, де 1913 року вступив до пластового гуртка “Пугачі”. 1914 року у складі Стрийського пластового відділу брав участь у Шевченківському Здвизі у Львові.

У 1918 р. — активний учасник Листопадового зриву. Після закінчення польсько-української війни переїхав до Львова, де став членом 1 полку ім. Петра Конашевича-Сагайдачного, полковим прокуратором (суддею). Осягнув ступінь пластуна розвідчика.

У 1922 році увійшов до складу Верховної Пластової Команди, що її сформував О. Тисовський. Автор першого пластового правильника одностроїв (1922 р.). Належав до групи ініціаторів створення УУСП; під час навчання в Данціґу — член Морського гуртка. Виконував обов’язки зв’язкового з німецькими скавтами, закордонного звязкового.

Один із співзасновників 3 куреня УУСП “Лісові чорти”, очоливши його першу мандрівку в липні 1922 року. Надалі був постійним учасником мандрівок ЛЧ. Перший (довічний) провідник (“люципер”) “Лісових чортів” (1922—1997). Користувався псевдами “Цісар” та “Люципер де Люфтлінія”.

Член команди вишкільних таборів на Соколі. Скавтмастер (від 25.06.1927).

Закінчив Львівську академічну гімназію (1921), рік навчався у таємній українській технічній школі у Львові. Згодом вступив у Вищу технічну школу (політехніку) в Данціґу (1922—1927), де отримав диплом інженера.

У 1927—1928 рр. відбув військову службу у школі підхорунжих залізничних саперів.

Працював спочатку у приватній фірмі, згодом змушений був перейти до Маслосоюзу на посаду технічного референта. Від 1940 року працював у цукровій промисловості (спочатку на території Польщі, окупованій німцями, згодом в центральній Україні). Наприкінці Другої світової війни виїхав до Чехословаччини, а потім до Баварії, де прожив до 1951 року.

Від 1934 року був одружений з Ольгою, з дому Волошинович, виховав сина Юрія Ореста (донька Христина померла на еміґрації 1940 року).

В Німеччині леґалізувався як член УПС, учасник З’їзду в Байройті (Німеччина). В архіві його пластова облікова картка зареєстрована третьою — після Северина Левицького і Дарії Навроцької.

Після переїзду за океан оселився в Торонто і працював на фабриці сільськогосподарських машин.

У 1962 році ініціював проект створення Міжкрайового вишкільного табору, що ним стала “Лісова школа”. В УПС осягнув ступеня пластуна сеньйора керівництва.

Відійшов у Вічність 5 квітня 1997 р. в Гамільтоні (Онтаріо, Канада).

Старший брат Богдана - Ярема Весоловський написав про себе в автобіографії, . згаданій више. Із цього документа дізнаємося, що він народився 4 тотого 1903 року у Богородчанах. Ще навчаючись в українській гімназії, він був акгивним плаС'І)'НОМ і належав до окремої Стрийської пластунської сотні добровольців УГА, брав участь у подіях Листопадового зриву21 . У 1921-22 роках був сrудентом Львівського Таємного університету. Починаючи з 1922 року, був провідником пластового куреня «Лісових чортів». Закінчив Вищу технічну школу у Данціrу (тепер -Гданську) у 1927 році. У 1934 році одружився з Ольгою Волошинович, у сім'ї на родилось двоє дітей - Марія-Христина та Юрій Орест.

У 1951 році він приїхав до Канади і працював механіком-інспектором Massey Harris & Со. в Торонто.

-------------------------------

Весоловський Ярема, “Ярко I”, інженер

Ярема Весоловський (в сучасному написанні частіше Веселовський) народився 4 лютого 1903 р. в Богородчанах (тепер Івано-Франківська обл.) в родині судді Остапа Весоловського і Марії, з дому Охримович. Його молодший брат — композитор Богдан Весоловський, знаний як “Бонді”.

Навчався у народній школі у Стрию, згодом — у Стрийській гімназії, де 1913 року вступив до пластового гуртка “Пугачі”. 1914 року у складі Стрийського пластового відділу брав участь у Шевченківському Здвизі у Львові. У 1918 р. — активний учасник Листопадового зриву. Після закінчення польсько-української війни переїхав до Львова, де став членом 1 полку ім. Петра Конашевича-Сагайдачного, полковим прокуратором (суддею). Осягнув ступінь пластуна розвідчика.

У 1922 році увійшов до складу Верховної Пластової Команди, що її сформував О. Тисовський. Автор першого пластового правильника одностроїв (1922 р.). Належав до групи ініціаторів створення УУСП; під час навчання в Данціґу — член Морського гуртка. Виконував обов’язки зв’язкового з німецькими скавтами, закордонного звязкового.

Один із співзасновників 3 куреня УУСП “Лісові чорти”, очоливши його першу мандрівку в липні 1922 року. Надалі був постійним учасником мандрівок ЛЧ. Перший (довічний) провідник (“люципер”) “Лісових чортів” (1922—1997). Користувався псевдами “Цісар” та “Люципер де Люфтлінія”.

Член команди вишкільних таборів на Соколі. Скавтмастер (від 25.06.1927). Закінчив Львівську академічну гімназію (1921), рік навчався у таємній українській технічній школі у Львові. Згодом вступив у Вищу технічну школу (політехніку) в Данціґу (1922—1927), де отримав диплом інженера.

У 1927—1928 рр. відбув військову службу у школі підхорунжих залізничних саперів. Працював спочатку у приватній фірмі, згодом змушений був перейти до Маслосоюзу на посаду технічного референта. Від 1940 року працював у цукровій промисловості (спочатку на території Польщі, окупованій німцями, згодом в центральній Україні). Наприкінці Другої світової війни виїхав до Чехословаччини, а потім до Баварії, де прожив до 1951 року.

Від 1934 року був одружений з Ольгою, з дому Волошинович, виховав сина Юрія Ореста (донька Христина померла на еміґрації 1940 року).

В Німеччині леґалізувався як член УПС, учасник З’їзду в Байройті (Німеччина). В архіві його пластова облікова картка зареєстрована третьою — після Северина Левицького і Дарії Навроцької.

Після переїзду за океан оселився в Торонто і працював на фабриці сільськогосподарських машин.

У 1962 році ініціював проект створення Міжкрайового вишкільного табору, що ним стала “Лісова школа”. В УПС осягнув ступеня пластуна сеньйора керівництва. Відійшов у Вічність 5 квітня 1997 р. в Гамільтоні (Онтаріо, Канада).