Bohdan "Bondi" Ivan Wesolowsky

Bohdan Wesolowsky was a well-known composer of light music (tangos and fox trots) and numerous Ukrainian melodies and served as chief of the Ukrainian section of Radio Canada International. After World War I, his family moved to Stryi, Ukraine. He attended high school in Stryi. There on a warm sunny day, a young 14-year old girl, Olena, arrives with her mother Olena Ochrymovych-Zalizniak, in a horse and buggy from a neighbouring village, Zavadiv. They came to visit her aunt, Maria Ochrymovych-Wesolowsky. Maria asks her son Bondi, who is 16 years old, to play the piano and entertain young Olena while the ladies from the Ukrainian Women's Organization discuss their affairs. She helps to turn the pages, and as he plays Strauss waltzes and then "The Flight of the Bumblebee" by Rimsky Korsakov, she listens with fascination, for he is already an accomplished pianist. They part.

In 1933, He moves to Lviv, where he studies law and receives his Master of Law degree. During his high school years in Stryi and his university studies in Lviv he also studies music at the conservatory. He studied music at the Lysenko Higher Institute of Music. (His teachers were Stanislav Liudkevych, Mykola Kolessa and Vasyl Barvinsky). His close friend is Anatolij Kos-Anatolsky with whom he plays in the popular jazz orchestra of Leonid (Jabtsio) Jablonsky. (The accordion, which they both bought and shared, now lies silently in the Lviv apartment of Nadia Kos-Anatolsky, widow of the composer). All of Lviv knew of the Jablonsky orchestra and the boys played at every Ukrainian festival in the city and the outlying towns and villages. Wesolowsky had an immense popularity; he would be constantly recognized on the streets. In Vienna, he continues his studies and earns a diploma from the Consular Academy, and then a doctor of science degree in economics from the University of Vienna. In 1940, he was the head of the Ukrainian Students' Brotherhood "Sich".

On February 27, 1941 he married Olena Okhrymovych in Vienna, Austria. He worked as an inspector at an Austrian company "Donaulandische Treuhandgesellschaft", and on the side worked on musical arrangements for Ukrainian military and national folk songs that were published in Vienna by Borys Tyshchenko. The musical notes were published under the pseudonym Bohdan Zarevych.

After the American bombardment of Vienna on March 12, 1945, the Wesolowskys escaped Vienna in April along with his wife's mother Olena Zalizniak, to Frankenburg in Upper Austria (where Olena's uncle Hryhorij (Hryts') Zalizniak lived with his family. Olenka, her children and her mother Olena left first. Though at this time, Hitler had directed that all men between the ages of 16 and 60 had to remain in Vienna for its defence, Bohdan was able (because he was deemed "stateless") to leave a week later on the last train out of Vienna. In Frankenburg, the Weselowskys found some temporary solace with the local villagers, but later, as rumours circulated that this part of Austria would end up under Soviet control, they moved to the neighbouring county town of Scharding on the border of Upper Austria and Bavaria.

In 1945 Bohdan joined the U.S. Armed Forces in Austria as a translator at their American border division (CIC). Later, because of his knowledge of several foreign languages and his ability to fulfill his duties, he worked with the Counter Intelligence Corps of the U.S. Army as chief of the Border Control Department and special investigator. By this time he has married Olena, the girl who turned the music sheets for him in Stryi. They have two children, Yurij and Ostap.

Displaced by the Second World War, they immigrated to Canada on February 2, 1949 as "stateless" individuals and with the help of the United Nations Relief and Rehabilitation Administration (his mother-in-law Olena Zalizniak came a year later) and lived in Sudbury where, as a member of the Kiwanis Club, he takes an active part in arranging music festivals. It was Dr. Volodymyr Kossar, the head of the Ukrainian National Federation (UNO) that signed an affidavit for their emigration. In 1952, they moved to Toronto and shortly after he is offered a position as an announcer-producer by the Canadian Broadcasting Corporation (CBC), International Service, in Montreal which had just opened its Ukrainian Section. It was here that he worked until retirement and in his last few years as the section head.

During his time as head of the Ukrainian section of Radio Canada, the Canadian government, under its cultural exchange program between Canada and the Soviet Union, sent Bohdan to Ukraine. In Ukraine he met the directors of the Lviv and Kyiv radio, and also with his old friend composer Kos Anatolsky. They both had played once during their student days in the orchestra of "Jabtsio" Jablonsky in Lviv.

No matter where he works, he continued to write music and produce records. He became famous because of the many highly popular dance tunes (tangos and slow waltzes) he composed, such as "Pryide shche chas" (The time will come), "Namaliui meni nich" (Paint me a night), and "Letytuzhlyva pisne" (Fly sorrowful song). His dance tunes were performed best by the baritone A. Derbish. His tangos became very popular among the Ukrainian Diaspora in Canada and the United States and the Canadian radio station in Toronto and also one in Buffalo, New York would play his songs. The publishing house "Rusalka" in Toronto produced a long-play record of dance tunes entitled " Jak Tebe ne Liubyty" (How Can I Not Love You) in 1962, which had 12 easy-listening songs. The songs of Wesolowsky never left Ukraine. They were performed on stage in the 1950's, 60's and 70's. But they were referred to as "of unknown origin". In the second half of the 1980's several of the songs came back into popularity through the group "Lviv Retro". The first collection of Wesolowsky's songs (there were 56 works) saw the light of day only in the late 1990's. In the beginning of 1998 Olenka Wesolowsky was approached by a graduate of the music institute in Kyiv, Ostap Pokhylyj to get permission to reproduce Bohdan's songs on record and tapes and in print. She gave him the copyright to some songs and several works were produced. In the Autumn of 1999 he presented over Kyiv radio segments of Bohdan's music and tangos. The letters received from listeners was extremely positive.

In the spring of 1999, the complete Wesolowsky collection (100 already published and an additional 30 songs with notes only) was published in Lviv with the active participation of Bohdan Wesolowsky's wife Olena, who lived in Montreal. She gave the first day notes and handwritten notatations of her husband to a musical collections editor Oleksander Zelinsky and to the Central State Archives Museum of Arts and Literature of Ukraine. The presentation of the music collection of Wesolowsky "Pryjde shche chas..." took place on March 12, 1999 at the Lviv music museum of Salomea Krushelnytsky in the presence of the widow of KosAnatolsky - Nadia. In addition to speeches delivered, that evening was entertained by well-known artists of Ukraine, Natalia Svyrydenko and Iryna Ziabchenko who played Bohdan's works on piano and in song.

As a person, Bohdan Wesolowsky was an introvert, but when with friends he could be very playful and happy - he loved to tell jokes. Often he would entertain his friends with his music - he played the piano and the accordion. He also was "musical" in another field - he played cards very well, especially Bridge, Preference and Tarok. He also loved to go fishing, and to drink.

Bohdan died in Montreal, Canada on December 17, 1971 leaving behind a musical legacy of over 100 songs. At his own request, as written out in his will, he was cremated and his wife Olenka, through special permission granted by the Soviet Embassy, moved his remains in the Spring of 1973 to the family cemetery in Stryi, Ukraine where his parents were buried.

Biographical information: Bohdan Wesolowsky (1915-1971)

Born May 30, 1915, in Vienna, Bohdan Wesolowsky was a popular composer of Ukrainian tangos, foxtrots, waltzes and rumbas starting in the 1930s until his death in 1971.

______________

Ukrainian pop legend Irena Yarosevych (Renata Bogdanska) — Ukraine and her first in love — Bohdan Vesolovsky: "And may the earth forgive me, I do not need its beauty, when you're not on it..."
In the prewar Lviv variety art of the 1930s, Bohdan Vesolovsky (May 30, 1915 – December 12, 1971) was the number one composer. The first hit was written by a singing young man back in 1937. Author's song "Another time will come when you will yearn for me..." With sentimental words, gently dressed in sound robes of rhythmic tango, excited the fa antasia of the then youth and the older generation of Ukrainians, plunged into dreams and, undoubtedly, called to dance. An insanely popular song with notes and lyrics was then released as a separate edition, and in a few days it became a rarity.
The song heritage of Bogdan Vesolovsky reaches more than 130 works.
Fate decreed that after graduating from the Lviv Higher Music Institute, a talented and gifted composer and poet left his native land forever and only from time to time to his homeland. His songs returned. Due to political persecution, he first lived in Transcarpathia, then in Vienna, and from 1948 until his last days in Montreal, Canada. If Bohdan's Lviv creative period is marked by writing songs based on his own poems according to the standard of Western pop music of that time (dance rhythms dominated him: "Don't joke with love" (foxtrot), "How are you not to love" (slow waltz), "Hey-ha" (tango-serenade), "Don't cry, erysipelas" (tango – song), "Good night, darling " (waltz), then in Canada, always thirsty for good lyrical poetry, in the 1960s the composer wrote many songs based on poems by Volodymyr Sosyura ("Sleep, my beloved ", "And you came", "Am I guilty ?", "Waving a white hand ", " How many rivers, how many mountains"), Maxim Rylsky (" Dew fell on white buckwheat"), Oleksandra Olesya ("In the café", "Someone did not come in the evening"), Pavlo Tychyna ("Solar clarinets"), Vasyl Symonenko ("Sea of Joy"), Platon Voronka ("I love"). In distant Canada, Vesolovsky created melodies on the poems by Mikhail Tkach "Marichka" and Nikolai Petrenko "Draw me the night ", which had their own in Ukraine crazy and well-deserved success with music by composers Stepan Sabadash and Myroslav Skoryk. Bohdan Vesolovsky was the first Ukrainian composer who, in search of songs of a light genre, turned to the already known poetry of respected authors. To the poetry that became the golden fund of the nation. This practice existed then in many developed countries. For example, in France, where chansonniers sang songs based on the poems of the most prominent poets of their country.
1930s. Medium in height, with a gentle and smiling expression on his face, on which glowed kind eyes, wit and laughing, Bohdan Vesolovsky was the idol of Galician youth . He was recognized on the streets, met, and escorted with loving eyes by Lviv nannies, the bolder ones approached and asked for autographs as a keepsake. And no wonder, already a 22-year-old law student of Lviv University and at the same time M. Lysenko Higher Music Institute created songs that sounded everywhere — "Time will come", "You and your black eyes “, “Smile" (all written in the then fashionable tango dance style). There was no television, not a very developed radio network, but what was shown on cinema screens was described in the latest novels and stories, was so in tune with Bogdanov's songs.
In the person of Wesolovsky, Lviv had a powerful composer capable of writing at the request of time. and he added and created quite productively, because everyone was waiting for something new from Bohdan - "Give a pen", "Every night", "Don't you joke with love", "Is it really?", "I would be glad fall in love with you", "Do not weep, erysipelas"... Each piece was dominated by dance rhythms of tango, foxtrot or light waltz.

 Fortunately, in addition to  music, God also gave Bogdan the  talent to write the same beautiful poems. In love lyrics,  he proved himself as an  innovator, an unsurpassed master –  architect            Sensual intrigues-stories about eternal and fleeting, divided and unrequited, comedic   and tragic love.   Many of  the author's lyrical works acquired a bright civic sound.    While studying at the  music  institute,  a gifted student wrote a variety of songs and respectable piano music  ("music  for listening", as he called  it).    

From the famous musical priestly family of Nyzhankovych.
The capricious fate of the Greek Catholic priest Mykola Yarosevych (1873-1957) and his wife Olena did not throw anywhere. The man (a native of the village of Bedrykivtsi in the Zalishchyky district of the Ternopil region) served for several years as a chaplain of Ukrainian soldiers in the Austrian army. He knew well not only religion, but also art, read a lot, told a lot to his flock. Added to his knowledge and constant communication with his wife. Yimost came from the musical priestly family of Nyzhankivsky. Olena was the sister of the prominent Ukrainian conductor, composer and socio-political figure Ostap Nyzhankivskyi (1863-1919), who was shot by Poles. In young spouses On May 25, 1917, Yarosevych's daughter was born, who was named Irena (the firstborn was the eldest son Anatole, born in 1911 ). It happened in the town of Freudenthal (now the city of Bruntal in the Czech Republic), where Mykola Yarosevych had his priestly work in 1916-1917.
On the eve of the collapse of Austria-Hungary and the proclamation of the Western Ukrainian People's Republic and, in June 1918, the Yarosevych family returned to Prykarpattia, where Father Mykola was a chaplain Ukrainian Sich Riflemen in Kolomyia, and then again as pastor in the villages of Sapohiv and Bryniv near Halych.
In 1926, the Yarosevyches moved to Lviv, where Father Mykola got a job in the church of one of the Lviv hospitals. Curly and cheerful Irena belonged to Plast, and her brother Anatole was friends with Stepan Bandera and Roman Shukhevych, he was in the Black Sea hut. And in the late 1920s he moved to Prague, which was then the center of Ukrainian political life.
The Yaroseviches grew up in a family where artistic traditions and customs were nurtured.
Talented and talented Irena studied with enthusiasm at school, then at the Greek Catholic gymnasium of Sestes Basilian, and also attended classes at the Ukrainian Trade School. She turned out to be outstanding musical inclinations are a real gift from God . And it is not surprising that the parents sent their daughter to study at the Lviv Higher Music Institute named after Mykola Lysenko . Irena studied first in the piano class of her cousin, Nestor Nyzhankivskyi (1893–1940), a successful composer and pianist with Viennese and Prague education; and then in vocal classes outstanding Ukrainian opera singer, former diva of Kharkiv opera Maria Sokol and Lidia Ulukhanova, also a representative of the Eastern Ukrainian vocal school. It is worth saying that Irena's piano classmate was the future commander-in-chief of the UPA Roman Shukhevych.
Two stars — Vesolovsky and Bogdanska: the song idol of Ukrainian Galician youth and his muse.
At the last institute courses, Yarosevych for the first time tested herself in the pop genre as a solo player of the jazz orchestra of Leonid Yablonsky (Yabets), whose participants were Anatoly Kos (future composer Anatoly Kos-Anatolsky) and Bogdan Vesolovsky. Irena sang their songs, and with Bogdan Vesolovsky she was united by the feeling of her first youthful love. From ardent youthful feelings, eternal songs were born one after another. Now it is difficult to say how many of those born by Bohdan were a dedication to Irena. Or maybe everyone. At least, this period for both was perhaps the happiest in their creative (maybe not only) lives.
Until recently, the early history of Ukrainian retro in general and Vesolovsky and Yarosevych in particular were hidden and little known.

 In the second half of the  1930s, two stars of new  Ukrainian jazz  and tango shone in Western Ukraine:  the original composer Bohdan Vesolovsky and  the singer Irena Yarosevych.  Almost everywhere the girl in love sang: "The heart only dreams of you, The heart only lives by you..." 

World War II forced them to take different paths. Wesolovsky left for Canada, where he continued to create contemporary Ukrainian dance music. Irena became known under the stage name Renata Bogdanska (on behalf of her unforgettable Bogdan) as a Polish singer and actress.
In Canada, Bohdan Vesolovsky was especially fascinated by the poems of classical poets from Ukraine.
The basics of music education for Bohdan Vesolovsky were laid in his native Stryi by piano teacher Mrs. Ivanytska. And in the Stryi branch of the Higher Music Institute the outstanding Galician training continued composer Zinoviy Lisko. Under his leadership, Bogdan wrote the first songs
In 1934, when he was 19 years old. And already in Lviv, in the musical "central", Vesolovsky was lucky to study with Galician luminaries — Stanislav Lyudkevych, Volodymyr Barvinsky, Mykola Kolessa.
In 1938, having received legal and musical higher education, due to political persecution, the popular composer moved to Transcarpathia, an island of the then Ukrainian independence. He has never returned home since. In Vienna he graduated from the Consular Academy (199.39), defended his doctoral dissertation and began working. In 1949 he left for Canada. Sodburg), where he worked as editor-in-chief of the Ukrainian edition of Canadian Radio. However, the meaning of his life was music – Ukrainian pop song.
Although he wrote on the poetry of Pavlo Tychyna, Maksym Rylsky, Platon Voronko, Alexander Oles, Vasyl Symonenko, he wrote most of the songs on the words of Volodymyr Sosiura.
In Canada, Wesolowski organized orchestras and participated in them as an accordionist, pianist and singer. He published sheet music and was engaged in grammar recording of his own works. He timely realized how important grammar recording is for the fate of musical works. The successes were impressive. His creative pop achievements
in Ukrainian recorded on the distant American continent in the album Plativook on 78 revolutions, several long-playing giant discs — "Zvizda", "Willow", "Mriya", " Yak tebe not to love." Until his last breath he worked and wrote songs. Songs, songs, songs...

Bohdan Vesolovsky died on December 12, 1971, in Montreal.  

 His works never left their native Ukraine.  What he wrote back in the 1930s, they sang with pleasure and still sing in Galician families.    It is a pity that they sounded little and sounded from the big stages and from the lips of prominent singers. But in the autumn of the distant 1937, the composer  himself prophesied: "Another  time will come...".  

God grant that  this may come true.

Одного осіннього дня 1937 року на вітрині львівської книгарні Наукового товариства ім. Т. Шевченка з'явилося нове видання. Воно відразу привернуло увагу львів'ян, хоч не було ані респектабельним науковим дослідженням, ані об'ємистим твором красного письменства. Новинка мала досить великий формат, але вміщувалася лише на кількох сторінках і являла собою ніщо інше як видрук нот і тексту естрадної пісні "Прийде ще час". На виконаній у модерному стилі обкладинці повідомлялося, що музику написав Богдан Весоловський.

Меломани охоче розкуповували пісню, адже тоді вона була у всіх "на слуху". Її можна було почути і в публічному концерті, і на студентській забаві, і у вічно музикуючих домах галицьких співолюбних українців. "Прийде ще час і ти затужиш ще за мною"... Сентиментальні слова вірша, одягнені в звукові шати ритмічного танґо, поривали до мрій, розбурхували фантазію, кликали до танцю. Це було так співзвучно з тим, що лунало з радіо, показувалося на екранах кінотеатрів, описувалося в новітніх повістях та романах.

30-ті роки! Тоді всім здавалося, що людство досягло апогею свого технічного і духовного розвитку. Молоді, що вчилася у вищих школах і мріяла своєю працею прислужитися народу, це додавало сил і впевненості. Таким же впевненим у собі був і автор пісні 22-річний студент права Львівського університету, а водночас учень Вищого музичного інституту ім. Миколи Лисенка та заповзятий учасник популярної на той час молодіжної "Капели Яблонського" Богдан Весоловський. Середнього зросту, з виразовим обличчям, на якому світилися вогнем допитливості великі добрі очі, жартун і дотепник, він завжди був у всіх на виду. Вже перші комрозиторські напрацювання принесли Богданові славу. Його впізнавали на вулицях, називаючи при цьому створені ним пісні, що повселюдно співалися: "Прийде ще час", "Ти і твої чорні очі", "Усміх"... Здавалося, що щасливе музичне майбутнє само стелиться під ноги Богдана Весоловського, і, що невдовзі Україна в його особі матиме потужну силу в царині легкого, як тоді казали, жанру музики. Та нараз життєва дорога молодого музики круто повертається. Здобувши правничу і музичну освіти, він виїздить у 1938 році до Закарпаття - тодішнього острівця української незалежності. Після цього він вже ніколи не повернувся додому. Політичні переслідування змусили його податися на чужину. Там і проминуло все життя. У Відні захистив докторську дисертацію і розпочав трудову діяльність. У Канаді її продовжив, розвинув і завершив. Помер у Монреалі 1971 року. Та де б не жив, і де б не працював Богдан Весоловський, змістом його життя була музика. Він організовував оркестри, сам брав участь у них як акордеоніст, піаніст, співак; видавав ноти і займався грамзаписом власних творів. І писав пісні. Пісні, пісні, пісні...

Пісенна спадщина композитора нараховує понад 100 позицій. У першому періоді творчості вони написані, в основному, за еталоном тогочасної західної естрадної музики, в манері, якою він почав писати ще у Львові. Танцювальні ритми танґо, фокстроту, легкого вальсу були тут домінуючими. Невеличкий поетичний текст лише підкреслював жанрово-прикладні підвалини твору. Змістом віршових текстів цих пісень була переважно любовна лірика. Та багатий внутрішній світ композитора, рівно як і обставини, в яких він опинився, спричинилися до того, що деякі пісні, хоч і перебували у сфері інтимних почуттів та популярних танцювальних ритмів, набували яскравого громадянського звучання. Такими піснями є, зокрема, "Лети, тужлива пісне" - своєрідний гимн української повоєнної еміґрації в Канаді та "Чар карпатських гір" - гимн красі клаптику рідної землі.

Багато пісень написав композитор на тексти українських поетів з материкової України. Ці пісні створювалися у той час, коли Б. Весоловський працював головним редактором української редакції Канадського радіо. Тоді він мав додаткові можливості читати українські журнали, і зокрема літературні. Там він, завжди спраглий на досконалі поетичні тексти, міг добирати для своєї роботи поезії. Особливо припали йому до вподоби вірші Володимира Сосюри. З десяток пісень, написані ним на твори цього видатного поета-лірика, розкривають різні життєві ситуації, різні характери, різні стани людської душі. Не оминув увагою композитор і твори менш відомих, часто ще зовсім молодих поетів, які полонили його небуденністю думки, свіжою пі-сенністю.

Приглядаючись до створеного композитором на вірші поетів з України, можна припустити, що Богдан Весоловський був також зорієнтований і в основних тенденціях розвитку тогочасного пісенного жанру в Україні. Принаймні, не викликає сумніву, що йому були знайомі пісні П. Майбороди, А. Кос-Анатольського, І. Шамо. Як і в піснях цих авторів, танцювальна ритміка тут не є визначальною і звучить не ізольовано від змісту поезії. Пісні внаслідок цього стають мелодійнішими, тонкіше виражають зміст оспіваної поезії. Це все ще раз підкреслює те, що перебуваючи у вимушеній еміґрації, Богдан Весоловський мислив себе тільки у духовному контексті України, працював і далі для рідної землі.

Про такі творчі постаті, як Богдан Весоловський тепер модно говорити, що "мистець повертається в Україну, на Батьківщину". Але якщо бути докладним, то слід визнати, що пісенний доробок Богдана Весоловського, хоч і в неповному обсязі, але ніколи не покидав України. Принаймні ті пісні, що він писав у тридцятих роках у Львові та своєму рідному Стрию, залишилися побутувати тут в усній традиції і залюбки співалися при домашньому музикуванні. Лунали вони зрідка і зі сцени, але при цьому, правда, прізвище автора через відомі політичні обставини не називалося. Це можна було спостерігати і в 50-х, і в 60-х, і навіть у 70-х роках. Але голосно заявка на відродження творчості та імені Богдана Весоловського пролунала лише в другій половині 80-х років. Саме тоді на одному з концертів гурту "Львівське ретро", де лунали пісні Богдана Весоловського, його ім'я вперше було названо серед тих, хто ніс славу масовій культурі довоєнного Львова.

Естрадна пісня - мінливий жанр. Вона легко піддається моді, змінює свої виразові засоби, стиль, форму. Те, що захоплювало людей в піснях вчора, може лишити їх байдужими сьогодні, а завтра може зовсім забутися. Не забувається одне - вічні прояви любови, добра, краси. Не забуваються і конкретні прояви епохи, що так яскраво відображуються у побутових жанрах мистецтва, зокрема у піснях. У цьому відношенні пісні Богдана Весоловського становитимуть для українців постійний інтерес як документ епохи і як джерело емоційних переживань людини.

Нагадаймо, принагідно, що і сам композитор не піддавався течіям швидкоминучої моди. Адже він пережив і бум народження рок-енд-ролу, і сильні заявки ліричної ансамблево-електронної музики. Богдан Весоловський залишився при тому вірним собі, вірним своїй молодості, вірним Україні. Тим, власне, і є цінною для нас його пісенна спадщина. Вона має в собі достатньо потенціалу, щоб стати активним чинником українського музично-культурного процесу.

Високоерудованому і товариському Богданові Весоловському не бракувало на життєвій дорозі добрих друзів. Але найвідданішим його приятелем, однодумцем і натхненником була дружина пані Олена з Охримовичів, яка, проживаючи і надалі в канадському місті Монреалі, є берегинею пісні композитора і пам'яті про нього. Пропоноване аматорам музики перше збірне видання творів Б. Весоловського здійснюється при її безпосередній участі. Адже саме вона, п. Олена Весоловська, надала в розпорядження упорядника збірки необхідні нотні першодруки та рукописи творів свого покійного чоловіка. За це їй - низький уклін. З особливою вдячністю належить назвати і подружжя з Чікаго (США) п.п. Орисю та Бориса Антоновичів, які, відчуваючи любов до творчості свого краянина і вболіваючи за долю української культури, перетворили задуми пошановувачів спадщини композитора у завершену реальність друкованої акції.

Збірка "Прийде ще час..." виходить у світ через 65 років після того, як у Львові з'явилися перші публікації пісень нашого славного пісняра. Та на цей раз пісні Богдана Весоловського залишаться в Україні назавжди, вони знайдуть тут нових виконавців та прихильників і ще довго хвилюватимуть серця людей своїми романтичними поривами, мелодійністю та задушевністю. Прийшов час...

------------------------------

Феномен Стрийщини та її особливу роль у національно-визвольному русі активно досліджують учені-історики. Зі Стрийщиною пов'язані імена Івана Франка і Михайла Грушевського, Андрея Шептицького і Симона Петлюри, Євгена Петрушевича і Соломії Крушельницької. Що ж гартувало цей високий національний дух на Стрийщині? Передусім хотів би згадати про деякі основні громадянські інституції, що плекали майбутніх патріотів і витворювали досить потужне штелектуальне середовище. Стрийщина стала колискою і домівкою багатьох патріотичних, молодіжних, спортивних, релігійних організацій, таких як «Пласт» (заснований у 1912 році), «Рідна школа», «Просвіта», «Сокіл», «Скала» (перший в Україні спортивний та футбольний клуб, який було створено у Стрию у 1911 році). Тут зароджувався український кооперативний рух, і було засновано Окружний союз кооперативів , овариство «Сільський господар». Тут були роблені перші кроки у становленні українського кооперативного молочарства («Маслосоюз»).

Зі Стрийшини вийшла блискуча плеяда державних і громадських діячів, науковців, митців . Серед них - Євген Олесницький, Остап Нижанківський, Антін Петрушевич, Наталя Кобринська, Ольга Бачинська, Олекса Бобикевич, Степан Бандера, Олекса Гасин, Лев Ребет, Ярослав Рудницький, Ольга Ільків та ін .. Саме тут, у Стрию, у 1914 році сформувалися перші українські військові підрозділи - легіон Українських Січових Стрільців, який звідси вийшов на полЯ боїв Першої світової війни.

А у ніч на 1 листопада 1918 року, коли стрілецькі частини збройним щляхом зайняли Львів і було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку, над стрийською ратушею замайорів український прапор. І до травня 1919 року Стрий і Стрийщина перебували під українською владою. Через 71 рік 14 березня 1990 року над стрийською ратушею уперше в новітній Україні замайорить синьо-жовтий прапор. Особливу ауру рийщини витворювали відомі українські родини, серед яких особливе місце посідає родина Весоловських.

Батько і мати Богдана Весоловського Остап та Марія Весоловські також належали до ко горти видатних громадських діячів краю.

Іван-Богдан Весоловський народився у драматичні часи Першої світової війни 30 травня 1915 року у Відні, куди емігрувала сім'я, рятуючись від російської окупації. Українці Австро-Угорщини почали Першу світову війну 1914 року з надією на створення власної держави і з гаслом: «Розгром Росії, воля Україні!» Однак абсурдність російсько австрійської війни в Галичині полягала в тому, що з обидвох боків у імперських арміях воювали переважно українці. А Стрийщину тоді зайняли україномовні уманський і полтавський козацькі полки, які воювали в російській армії. У їх ньому складі була капела з 8-ми бандуристів, а в козачих торбах обов'язковим атрибутом був «Кобзар» •

Але вже через три роки сім'я повернеться на рідну Стрийщину, де батьків чекатиме доля політичних в'язнів, причому батько згодом стане польським політв'язнем, а мати зазнає страшних випробувань талінського режиму. Івану-Богдану Весоловському доведеться на собі відчути всі лихоліття міжвоєнної Європи, а його життєву долю поламає ще й жаХJШВа Друга світова війна, розв' язана двома иранами.Так само, як і долю мільйонів українців, які опиняться у самому пеклі цієї страшної війни, і яких розкидає по світах д далекого Сибіру до заокеанської Канади.

За логікою речей, він мав народитися у рідному місті Стрию, адже його батьки були високошанованими стриянами. Але він народився в «екзилі», а його хрещення - це було «бойове хрещення» чи точніше «щеплення» від майбутніх випробувань.

У воєнній м'ясорубці на нього і на його родину скрі ь чатувала небезпека. Його підстерігали митарства по чужих землях, бомбардування і життя у підвалах, поневіряння по випадкових стодолах і горищах, нелегкі заробітки з ранами від ременів акордеона. І всюди його супроводжувала постійна туга за Батьювщиною .. .