Volodymyr Shukhevych

Encyclopedia of Ukraine: Volodymyr Shukhevych was born on March 15, 1849 in Tyshkivtsi, Kolomyia circle, Galicia and died April 10, 1915 in Lviv, Ukraine. Ethnographer, civic leader, educator, and publicist; full member of the Shevchenko Scientific Society from 1908. After graduating from Lviv University he taught secondary school in Lviv. He founded several educational societies, such as Ruska (Ukrainska) Besida, which he headed in 1895-1910, the Boian society (1891) and the Lysenko Music Society in Lviv, which he headed in 1903-15. He served on the executive of the Prosvita society. He founded and edited the journals "Dzvinok" (1890-95) and "Uchytel'" (1893-1905) and edited the newspaper 'Zerkalo". Many of his articles appeared in "Zoria" and "Dilo". He wrote a chemistry textbook (1884) and compiled several anthologies for school use. On his expeditions to the Hutsul and other regions he collected ethnographic materials and also valuable museum pieces, which he donated to the National Museum in Lviv. In 1902-08 he was custodian of the Dzieduszycki Museum, at which he set up a natural science and ethnographic section. In 1894 he organized an ethnographic section at the Provincial Exhibition in Lviv. Shukhevych's major work, which is unsurpassed to this day, is his five-volume ethnographic and folkloric study "Huculszczyzna (The Hutsul Region, 1899-1908; in Polish, 4 vols. 1902-08), which propagated knowledge about the Hutsul folk life.

Володимир Шухевич став видатним науковцем, найвідомішим дослідником Гуцульщини.

Професор Володимир Шухевич викладав німецьку і українську мови у 1-й реальній школі Львова і «у вільний час» запалював українську громаду різноманітними ідеями і власною працею.

Заснував Християнсько-суспільну партію та її щоденну газету «Руслан». Був політичним дорадником галицького митрополита, кардинала Сильвестра Сембратовича.

Як член головного відділу Товариства «Просвіта» і дійсний член НТШ (тогочасної Української академії наук), дбав про народні театри, хорові гурти і поширення історичних знань. Володимирові Шухевичу завдячуємо й появою першої в Галичині дитячої ілюстрованої газети «Дзвіночок», в якій він був головним редактором. Іван Франко тут уперше надрукував свого «Лиса Микиту». Утім світовій науковій громадськості він більше відомий як автор найґрунтовнішої праці про життя, звичаї та вірування карпатських автохтонів — «Гуцульщина».

Коли народився онук Ромко, Володимирові Шухевичу було 57 років. Утім насолодитися спілкуванням з мудрим дідом Романові не вдалося — через 10 років професор помер, сильно застудившись в час російської окупації Львова в Першу світову війну.

Володимир з Герміною мали п'ятьох дітей, з яких найстаршим був Йосип — батько Романа Шухевича, його брата Юрка та сестри Наталії.

Володимир Шухевич (15.05.1849–10.04.1915) – відомий етнограф, фольклорист, педагог, публіцист, дослідник, а також культурно-освітній та громадський діяч – засновник у 1891 році й перший голова хорового товариства “Боян”; Музичного товариства імені Лисенка (1913–1915), для якого збудував будинок і був добрим приятелем; голова “Руської бесіди” (1895–1980); засновник і редактор двотижневика для дітей “Дзвінок” (1890–1895), котрий виходив українською мовою, щоб протидіяти ополяченню українців. На сторінках “Дзвінка” В.Шухевич друкував твори Олени Пчілки, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Івана Нечуя-Левицького, Агатангела Кримського й інших.

Починаючи з 1889 року, у Львові виходив педагогічний журнал “Учитель”. У 1893 році його автором став В.Шухевич. У редакційній статті першого номера за 1893 рік він писав: “Який учитель – такі і діти, які діти – такий народ!”.

За десять років редакторства (1893–1895) В.Шухевич майже третину кожного номера журналу заповнював своїми статтями на різну тематику, котрі стосуються психології, фізіологічних і психологічних особливостей дітей, проблем середніх шкіл, негативного впливу алкоголю…

У своїй багатогранній діяльності вчений співпрацював із низкою народовських газет, зокрема з “Ділом”, “Зеркалом”, “Новим зеркалом” і “Зорею”. Ще за життя дослідника було опубліковано ряд статей про його культурно-громадську, педагогічну, природничу, редакторську й етнографічну діяльність.

Починаючи з 1873 року, В.Шухевич належав до культурно-освітнього товариства “Просвіта”, заснованого в 1873 році. Як один із членів головного відділу товариства брав участь у підготовці до видання українською мовою популярної літератури, шкільних підручників, творів українських, російських і західноєвропейських письменників. Завдяки йому було видано твори Тараса Шевченка та його біографію, а чеський етнограф Ф.Ржегорш у 1880 році передав “Просвіті” свою цінну бібліотеку.

У грудні 1873 року з ініціативи з ініціативи Осипа Кониського, Михайла Драгоманова й інших у Львові засноване літературне Товариство ім. Шевченка. В.Шухевича неодноразово обирали членом відділу Товариства, а два роки він займав посаду заступника голови НТШ.

У 1862 році у Львові було створено культурно-освітнє товариство “Руська бесіда”, яке влаштовувало концерти, театральні вистави й ін. У 1873 році В.Шухевич стає членом товариства.

Упродовж 1896–1904 рр. він займає посаду голови “Руської бесіди”, розробляє новий статут Товариства, залучає до нього нових членів. З ініціативи “Руської бесіди” у Львові 2 лютого 1891 року засноване хорове товариство “Боян”, головою якого до 1903 року був В.Шухевич. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. діяльність “Боянів” мала прогресивне значення. Вони пропагували українську пісню та музику.

При “Бояні” було створено музичну школу й бібліотеку для членів товариства. За енергійне керівництво в товаристві “Боян” у 1898 році Шухевича обрано почесним членом. Як керівник “Бояна” він спілкувався з багатьма композиторами і, як уже згадувалося вище, завдяки товариству познайомився і подружив із великим українським композитором Миколою Лисенком. На прохання В.Шухевича в 1894 році М.Лисенко підібрав для Львівської крайової виставки українські музичні інструменти.

Володимир Шухевич був чудовим антропологом, етнографом, краєзнавцем. Саме його перу належить авторство монументальної п’ятитомної праці “Гуцульщина” (1897–1908). “Гуцульщина”, – писав Володимир Шухевич, – то плід моєї більш як 20-літньої праці. Подаю в ній тільки то, що сам пізнав чи записав”. Про те, в яких умовах доводилося дослідникові збирати етнографічний матеріал, довідуємося з його листування. Борисові Грінченку він писав, що майже кожне свято, на весілля і похорон їздив із Львова на Гуцульщину, рвав одяг, мок, мерз, голодував, часто зазнавав неприємностей.

Всесвітньо відомий український антрополог і етнограф Федір Вовк (1847–1918) про “Гуцульщину” писав, що “праця… найкраща із наукового і артистичного погляду і з усього, що було досі надруковано про Гуцулів… Ми можемо тепер бути спокійними, що усе-таки маємо докладну монографію хоч однієї з наших земель”.

Він був близьким знайомим Івана Яковича Франка, Михайла Коцюбинського, Миколи Лисенка, Михайла Грушевського, Андрея Шептицького…

Володимир (етнограф, фольклорист, педагог, публіцист, професор, м. Львів).

Encyclopedia of Ukraine: Volodymyr Shukhevych was born on March 15, 1849 in Tyshkivtsi, Kolomyia circle, Galicia and died April 10, 1915 in Lviv, Ukraine. Ethnographer, civic leader, educator, and publicist; full member of the Shevchenko Scientific Society from 1908. After graduating from Lviv University he taught secondary school in Lviv. He founded several educational societies, such as Ruska (Ukrainska) Besida, which he headed in 1895-1910, the Boian society (1891) and the Lysenko Music Society in Lviv, which he headed in 1903-15. He served on the executive of the Prosvita society. He founded and edited the journals "Dzvinok" (1890-95) and "Uchytel'" (1893-1905) and edited the newspaper 'Zerkalo". Many of his articles appeared in "Zoria" and "Dilo". He wrote a chemistry textbook (1884) and compiled several anthologies for school use. On his expeditions to the Hutsul and other regions he collected ethnographic materials and also valuable museum pieces, which he donated to the National Museum in Lviv. In 1902-08 he was custodian of the Dzieduszycki Museum, at which he set up a natural science and ethnographic section. In 1894 he organized an ethnographic section at the Provincial Exhibition in Lviv. Shukhevych's major work, which is unsurpassed to this day, is his five-volume ethnographic and folkloric study "Huculszczyzna (The Hutsul Region, 1899-1908; in Polish, 4 vols. 1902-08), which propagated knowledge about the Hutsul folk life.

Володимир Шухевич (1849–1915) визначний український етнограф, культурно-освітній і громадський діяч, дійсний член наукового товариства ім. Т. Шевченка, відомий як дослідник культури і побуту гуцулів. Його п’ятитомну працю «Гуцульщина» ще за життя вченого високо оцінили вітчизняні та зарубіжні діячі науки й культури.