Start My Family Tree Welcome to Geni, home of the world's largest family tree.
Join Geni to explore your genealogy and family history in the World's Largest Family Tree.
view all

Profiles

  • Anna Justine Keller (c.1863 - d.)
    Reference: MyHeritage Family Trees - SmartCopy : Aug 16 2021, 22:02:15 UTC
  • Berta Minnekel (deceased)
    Reference: FamilySearch Family Tree - SmartCopy : Apr 19 2020, 23:56:00 UTC * Reference: MyHeritage Family Trees - SmartCopy : Aug 2 2021, 18:13:44 UTC
  • Andreas Minnekel (deceased)
    Reference: FamilySearch Family Tree - SmartCopy : Apr 19 2020, 23:56:00 UTC * Reference: MyHeritage Family Trees - SmartCopy : Aug 2 2021, 18:13:44 UTC
  • Olga Minnekel (1898 - 1976)
    Reference: FamilySearch Family Tree - SmartCopy : Apr 19 2020, 23:47:23 UTC * Reference: MyHeritage Family Trees - SmartCopy : Aug 2 2021, 18:12:42 UTC
  • Jacob Mühlbeier (1866 - 1867)
    Reference: MyHeritage Family Trees - SmartCopy : Jun 29 2021, 23:33:40 UTC

Volhynia ( Polish: Wołyń, Ukrainian: Волинь, romanized: Volyń, French: La Volhynie, Latin Lodomérie ), is a historic region in Central and Eastern Europe, situated between south-eastern Poland, south-western Belarus, and western Ukraine. While the borders of the region are not clearly defined, the territory that still carries the name is Volyn Oblast, located in western Ukraine. Volhynia has changed hands numerous times throughout history and been divided among competing powers. At one time all of Volhynia was part of the Pale of Settlement designated by Imperial Russia on its southwesternmost border.

Important cities include Lutsk, Rivne, Volodymyr-Volynskyi (Volodymyr), Iziaslav, and Novohrad-Volynskyi (Zviahel). After the annexation of Volhynia by the Russian Empire as part of the Partitions of Poland, it also included the cities of Zhytomyr, Ovruch, Korosten. The city of Zviahel was renamed Novohrad-Volynsky, and Volodymyr became Volodymyr-Volynskyi.

  • Country Poland, Belarus, Ukraine
  • Region Southeastern Poland, Southwestern Belarus, Western Ukraine
  • Parts Volyn Oblast, Rivne Oblast, Zhytomyr Oblast, Ternopil Oblast, Khmelnytskyi Oblast, Lublin Voivodeship, Brest Region
=================================================================================================================================================================================================

Wolhynian Germans

Wolhyniendeutsche (also Wolyniendeutsche or Wolhyniendeutsch Woliniendeitsche ) were German emigrants and their descendants who had settled in Wolhynia especially in the 19th century and stayed there until the Second World War .

The Russian Germans immigrated to the Russian Empire in several waves . In the course of the 19th century a particularly large number of Germans came to Volhynia, a region south of the Pripyat Marshes . This mainly happened in the years 1860 to 1895.

As early as circa 1815 had West Prussian and originally from Switzerland, Palatine Mennonites began to settle in the area. Some of these Mennonite immigrants belonged to the strict community of the Amish Mennonites. In 1831 they were followed by Germans from Poland who did not take part in the November uprising and were therefore hostile to the Polish population. In contrast to the other groups of Russian Germans, the Volhynian Germans settled - without the Tsarto have been called into the country - not only as the owner of large estates, but also often as a tenant. They had their own parishes and schools. From 1880 the Germans were no longer allowed by the Russian government to build new Protestant parishes, and Russian senior teachers had to be appointed. In 1914, around 250,000 Germans lived in more than 300 German colonies in Volhynia.

World Wars

Galicia and Volhynia in the interwar period → Main article : Western Ukraine During the First World War , some of the Wolhynia Germans were resettled to Germany, while others were deported to the interior of the tsarist empire with high losses of human life . To avoid exile to Siberia, many marriages were made with Ukrainians. The World War II was followed by the Polish-Soviet War , and the settlement area of ​​the groups of Russian- Germans was divided between Poland and Soviet Russia in 1921 . Around 1924 the Wolhynia Germans still numbered around 120,000 people. The Wolhyniendeutschen of the Polish area were moved to the Warthegau in 1939 together with the Galicia Germans (around 45,000 in total)relocated. [A 1]

The ethnic Germans (approx. 44,600 [1] ) of the pre-1939 Soviet part of Volhynia (East Volhynia) were excluded from the resettlement agreements between the Soviet Union and the German Reich between 1939 and 1941 . They were resettled from October 1943 to May 1944 [1] by SS agencies as administrative resettlers, first to Bjelostock, now Białystok, and then to the Warthegau. [A 2]

Development after 1945==

Some of those resettled to Germany in 1943/44 came back into the sphere of influence of the Soviet Union after the German defeat or were handed over to the Soviet military authorities as displaced persons by the Western Allies (British and US-Americans) , and if they met one of the five criteria of the conference of Yalta , they were forcibly repatriated regardless of their individual wishes . [2] In the eyes of StalinAll Soviet citizens who, for whatever reason, temporarily stayed outside the USSR during the Second World War were considered “traitors to the fatherland” and “closest collaborators of the Nazi regime” and should be treated accordingly.

Others could stay in Germany permanently. In Linstow there was a greater concentration of Wolhynian Germans. [3] They maintain their history and have been operating there since 1992 with the Volhynian Resettled Museum, a unique cultural and meeting place. [4] Along with the great wave of emigration since the late 1980s, many Wolhynia Germans came to the Federal Republic as repatriates. In Mecklenburg-Western Pomerania, descendants of Wolhynia Germans live in Linstow , Neu Schloen and Dargun . In the meantime, the descendants have spread all over Germany.

Fonte: https://de.wikipedia.org/wiki/Wolhyniendeutsche

Волы́нь (укр. Волинь, пол. Wołyń, белор. Валынь, фран. La Volhynie, latin Lodomérie ) — историческая область Западной Руси в бассейне южных притоков Припяти и верховьев Западного Буга. В наши дни разделена между государственными территориями Украины, Польши и Белоруссии.

География

Волынь граничит на севере с историческим регионом Полесье, на юге с Подольем и Галицией. Восточной и западной границами в пределах современной Украины считаются реки Уж и Западный Буг[1]. Территория охватывает современные Волынскую и Ровненскую области Украины, а также западную часть Житомирской и северные части Тернопольской и Хмельницкой областей. К Волыни исторически также относятся южная часть Брестской области Белоруссии и восточная часть Люблинского воеводства Польши.

История

Название региона связывают с летописным городом Волынь, находившимся близ современного Владимира-Волынского западнее Буга (ныне территория Польши). К древнему населению Волыни относятся восточнославянские племена дулебов, бужан, волынян.

В 1251-1253 годах король Руси Даниил дарил половцам хана Тегака земли на Берестейщине, для защиты северной Волыни от нападений ятвягов и литовцев. Кочевники основали там 40 поселений и сохраняли свою идентичность до начала XVI в. [14]

Со временем борьба с внешними врагами и внутренние междоусобицы обессиливали Галицко-Волынское государство. После смерти в 1340 праправнука короля Даниила по женской линии Юрия II Болеслава началась длительная война Венгрии, Польши и Литвы за земли Галицко-Волынского государства.

Волинь — (French: La Volhynie, Latin Lodomérie ) це історико-географічний край у північно-західній частині України між Поділлям на півдні і Поліссям на півночі, р. Бугом на заході та верхів’ями Ужа на сході. Простір її становить бл. 70 000 км².

Географія

Волинь межує на півночі з Поліссям, на півдні з Поділлям і Галичиною. Східним і західним кордоном вважаються річки Уж і Західний Буг. Охоплює сучасні Волинську та Рівненську області, західну частину Житомирської та північну частину Тернопільської та Хмельницької областей. У ширшому розумінні до Волині можна зарахувати південну частину Берестейської області Білорусі і східну частину Люблінського воєводства Польщі.
Назва
Назва «Волинь» як означення території вперше з'явилася у літописі 1077 року (див. «волиняни»).

У 1251—1253 роках король Русі Данило дарував половцям хана Тегака землі на Берестейщині, для захисту північної Волині від нападів ятвягів та литовців. Кочовики заснували там 40 поселень й зберігали свою ідентичність до початку XVI ст.[14]

З часом боротьба із зовнішніми ворогами і внутрішні міжусобиці знесилювали Галицько-Волинську державу. Після смерті в 1340 р. праправнука короля Данила по жіночій лінії Юрія II Болеслава розпочалася тривала війна Угорщини, Польщі і Литви за землі Галицько-Волинської держави.

1665 р. Гійом Сансон видав мапу під назвою “Кіммерія, пізніше Європейська Скіфія або Мала Скіфія” (Cimmeria qua postea Scythia Europaea Seu Parua Scythia) де показано українські землі. Лівобережна та Південня Україна – Скіфія (Scythaе), Північна Україна та Слобожанщина – Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea).[1].

Використовуючи попередній досвід картографування українських земель та спираючись на нові дані, Гійом Сансон створив нову політичну карту України та сусідніх держав. Назва мапи: "La Russie Noire ou Polonoise qui Comprend les Provinces de la Russie Noire de Volhynie et de Polodie divisees en leurs Palatinats Vulgairement Connues sous le Nom D'Ukraine ou Pays Des Cosaques" (Мапа Чорної Руси, Волині, Поділля. Україна - держава козаків"). Скорочена назва карти лат. «Vkraine ou Pays des Cosaques» («Україна — країна козаків»). Перше видання цієї карти 1674 р. (Париж).На мапі позначенно Russie Noire (територію Західної України). Ця помилка буде виправлена лише в 1706 р. (вже після смерті Сансона) заміною Russie Noire на Russie Rouge (Червону Русь). Фрагмент назви карти "Vkraine ou Pays des Cosaques" (Україна - держава козаків). Карта менш докладна, ніж мапа Гійома Боплана, зате в ній уточнено і територіальні пропорції, і назви багатьох населених пунктів. На карті добре показано ліси і шляхи. Карта неодноразово перевидавалася.[2].

1692 р. Гійом Сансон видає ще одну карту де зображена територія України. Повна оригінальна назва карти: «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques. Sur les memoires les plus Nouveaux 1692» («Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків. На нових даних 1692 року». Гійом Сансон працював у партнерстві з Юбером Жайо (Hubert Jaillot), Ця карта була виготовлена на замовлення монсеньєра Луї де Фрасуа (1661-1711), дофіна і наслідного принца Франції, сина короля Людовика XIV з династії Бурбонів. Карта побачила світ у Парижі орієнтовно в 1692 р. Карта виготовлена на основі більш ранніх карт Нікола Сансона.[3].

La Volhynie ou Volynie (en ukrainien : Волинь, Volyn ; en polonais : Wołyń ; variantes latinisées : Lodomérie ou Lodomirie) est une entité géographique et culturelle dans le Nord-Ouest de l’Ukraine. L’oblast de Volhynie actuel ne couvre qu'une partie de la région historique. C’est une des premières régions d’Europe à avoir été habitée par des Slaves orientaux.

Lodomérie. - Nom latinisé de l'ancienne principauté de Vladimir en Volynie (Ukraine occidentale). Elle eut au temps d'André Il de Hongrie (1206) le titre de royaume. Lors du partage du la Pologne en 1772, la Lodomérie, comprenant avec une partie de la principauté de Vladimir presque toute celle de Halicz, fut attribué à l'Autriche. Le royaume de Galicie et Lodomérie forma ensuite une partie de l'empire d'Autriche, puis appartint à l'URSS, au XXe siècle. A partir cette la Lodomérie suivit le destin de l'Ukraine.

L'origine du nom de Volhynie se rapporte sans doute au château légendaire de Volyn, un donjon de la Rus' de Kiev construit au XIe siècle. La variante latinisée « Lodomérie » (ou « Lodomirie »)1 vient du nom de la demeure seigneurale de Volodymyr, anciennement Ladomir. La désignation du royaume autrichien de Galicie et de Lodomérie (bien qu'il ne comprît pas la Volhynie) est due au titre des rois de Hongrie au Moyen Âge tardif.

Géographie

Le territoire de la Volhynie s'étend des rives du fleuve Boug à l'ouest jusqu'au bassin de la Teteriv, près de la ville de Jytomyr, à l'est. La partie nord, bordée de forêts et de marécages, se caractérise par l'absence même de relief ; au sud s'étendent les contreforts des Carpates. La région confine à la Polésie au nord et à la Galicie et à la Podolie au sud.

La rivière principale est le cours supérieur de la Pripet avec ses affluents, dont la Styr, l'Horyn et la Sloutch. Les plus grandes villes sont Kovel, Loutsk, Novovolynsk, Rivne, Kremenets, Doubno, Sarny, Novohrad, Korosten et Volodymyr.

Histoire

La future Volhynie, peuplée de Scythes dans l’Antiquité, voit arriver les Goths au IVe siècle, les Slaves au Ve siècle et les Alains au VIIe siècle. De la synthèse de ces peuples naissent les peuples Doulèbe et Drevliens, de langue slave, adorateurs du dieu Péroun. Vivant dans des villages et des fortins en bois, agriculteurs, éleveurs et trappeurs exportateurs de fourrures, ils sont christianisés au Xe siècle dans le giron de Constantinople.

Selon la Chronique de Nestor, la tribu slave des Volhyniens (en ukrainien : Волиняни) s'installe dans la région au Xe siècle ; leur territoire s'étend entre la zone des Vislanes sur le cours supérieur de la Vistule à l'ouest jusqu'a la région des Drevliens à l'est. En 907, ils participent à la campagne du prince Oleg de Kiev contre « les Grecs » à Constantinople. Les Volhyniens sont également mentionnés par le polygraphe arabe Al-Mas'ûdî vers l'an 956. Le siège principal de la société tribale, le château de Volyn, se trouvait probablement sur la rive du Boug près de Hrubieszów.

En 981, les troupes du grand-prince Vladimir Ier conquièrent les domaines à l'ouest du Boug, la future Ruthénie rouge. Six ans après, il fait construire le château fort de Volodymyr qu'il cède à son fils Vsevolod. Entre 1018 et 1031, le duc Boleslas Ier de Pologne occupe la Ruthénie rouge en vainquant les forces du grand-prince Iaroslav le Sage. La forteresse de Volyn est mentionnée pour la dernière fois en 1077 ; ensuite, la résidence seigneuriale est établie à Volodymyr (nommée d'après Vladimir Ier).

Wołyń (ukr. Волинь) – kraina historyczna w dorzeczu górnego Bugu oraz dopływów Dniepru: Prypeci, Styru, Horynia i Słuczy, obecnie część Ukrainy – obwody wołyński i rówieński, zachodnia część żytomierskiego i północne części tarnopolskiego i chmielnickiego.

Według Jana Długosza nazwa pochodzi od zamku Wołyń nad Bugiem (obecnie Gródek koło Hrubieszowa). Według Nestora nazwa wywodzi się od słowiańskiego plemienia Wołynian.

Patronem Wołynia jest św. Jacek Odrowąż[1].

Główne miasta: Łuck, Kowel, Dubno, Równe, Krzemieniec, Nowogród Wołyński, Włodzimierz Wołyński, Ostróg, Owrucz, Zasław, Starokonstantynów.